2. Основні завдання державної регіональної економічної політики.

Основні стратегічні завдання державної регіональної економічної політики:

1. структурна перебудова економіки регіонів, у першу чергу - промислових регіонів і центрів з надмірною концентрацією підприємств важкої індустрії та складним екологічним становищем. Насамперед, це Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області й міста Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя, Макіївка, Дніпродзержинськ тощо;

2. істотне поліпшення довкілля в промислових центрах Донбасу і Придніпров'я та на територіях радіоактивного забруднення в зоні впливу Чорнобильської катастрофи;

3. розвиток експортних та імпортозамінних виробництв у регіонах, де для цього є сприятливі умови — вигідне транспортно-географічне положення, необхідний економічний і науковий потенціал;

4. інтенсифікація розвитку сільськогосподарського виробництва в регіонах шляхом удосконалення його спеціалізації з метою продовольчого самозабез-печення, розширення асортименту і збільшення експорту продукції;

5. забезпечення стабільного зменшення безробіття, отримання його зростання в умовах економічної кризи;

6. поліпшення демографічної ситуації в регіонах з метою усунення негативних наслідків демографічної кризи;

7. повніше використання потенціалу рекреаційних ресурсів Карпат, Причорномор'я, Криму, Приазов'я та інших регіонів; створення високоприбуткового, потужного туристично-рекреаційного комплексу України.

3. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики.

Для втілення в життя державної регіональної економічної політики важливе значення має механізм її реалізації.

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики — система конкретних важелів та організаційно-економічних засобів, для здійснення державного впливу на просторову організацію суспільства, забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів, удосконалення структури їх господарського комплексу.

Основні складові механізму державної регіональної економічної політики України:

1. відповідна законодавчо-нормативна база, законодавче встановлення і затвердження повноважень та функцій регіонів щодо управління економікою своїх територій, що визначає ступінь їх економічної самостійності (правова);

2. бюджетно-фінансова політика, пов'язана з перерозподілом фінансових ресурсів між регіонами й центром (економічна);

3. капіталовкладення та їх розподіл між регіонами (фінансова);

4. розробка і реалізація регіональних соціально-економічних програм, довгострокових, середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку регіонів (наукова);

5. удосконалення територіальної організації продуктивних сил, підвищення ефективності спеціальних економічних зон, посилення міжрегіонального та прикордонного співробітництва (регіональна);

6. посилення ролі місцевого самоврядування та його взаємодії з державним управлінням (адміністративна).

Склад державного регулювання регіонального розвитку:

1. Адміністративно-правове регулювання - розробка регіональних програм на середньо- і короткостроковий періоди (до п'яти років), спрямованих на вирішення проблем поточної збалансованості, стабілізації економіки, подолання спаду виробництва, фінансового оздоровлення. Можуть складатися структурні програми на середньо- й довгострокову перспективу (п'ять—десять років), та розробляється комплексний прогноз економічного і соціального розвитку України (на п'ять—десять років).

2. Економічне регулювання - використання економічних регуляторів розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку. До економічних регуляторів з боку держави належать: податкова політика (види місцевих податків, ставки, пільги та об'єкти оподаткування); цінова політика, квоти та ліцензії, дотації й субвенції, державні закупівлі.

Така схема економічних регуляторів повинна мати цілеспрямований, стимулюючий характер, бути суворо обмеженою в часі, особливо щодо пільг і дотацій.