Доопераційний етап

В цьому періоді формуються умови для покращення мовлення, а саме:

1. нормалізується положення язика

2. налагоджують взаємодію м’язів артикуляційного апарата

3. розвиток навички ротового видиху та навички утворення артикулем

4. працюють на корекцією особистості

Методичні рекомендації по роботі з ринолаліками в доопераційному періоді:

1. перед початком корекційних занять проводиться детальне логопедичне, психологічне і медичне обстеження дитини

2. заняття з ринолаліками проводять індивідуально

3. кожне заняття триває приблизно 30хв.

4. кожен рух, звук чи слово дитини не повинно залишитися поза увагою логопеда з метою запобігання розвитку і закріплення патологічних навичок

5. при роботі з ринолаліками основну контролюючу функцію виконує зоровий аналізатор логопеда, а одночасно стежити за кількома дітьми логопед не може.

6. для проведення дихальної гімнастики рекомендовано направити дитину в кабінет ЛФК

7. обов’язкова присутність дітей на заняттях

8. батьки повинні займатися з дитиною кілька разів на день по 10-15 хв.

9. на заняттях проводиться корекційно-виховна робота в усіх напрямках

10. групові заняття не проводять; використання дихальних вправ зумовлює різке пожвавлення і збудження дітей

І. Підготовчий період:

Мета: формування правильного дихання і розвиток артикулем:

а) розвиток дихання при диференціації видиху через ніс і рот: на даному етапі формується тривалість ротового видиху. Спочатку виявляють особливості фізіологічного дихання дитини. Після цього диференціюють ротове і носове дихання – просять виконати вдих, витримати невеличку паузу, після чого виконати видих. Вдих і видиху вальні рухи передбачають наступну послідовність:

- вдих носом, видих носом;

- вдих ротом, видих носом;

- вдих носом, видих ротом;

- вдих ротом, видих ротом.

Видихи не можна уподібнювати з видуванням. Фіксують увагу дитини на напрямку видиху: розкладають перед дитиною ватні кульки. Під час видиху язик дитини бажано утримувати біля нижніх зубів: корінь опушений, це сприяє нормалізації положення язика. Тому рекомендується на початку виконання дихальних вправ просовувати язик між зубами, а потім притримувати його за нижніми різцями шпателем.

б) формування тривалого ротового видиху під час реалізації артикулем голосних звуків ( без включення голосу) і фрикативних (щілинних) глухих приголосних звуків. З метою розвитку артикуляційного праксису проводиться гімнастика артикуляційного апарату на артикулемах голосних та приголосних звуків:

- аналіз артикуляційного укладу голосного звука

- звертати увагу на положення кінчика язика

- кінчик язика бажано утримувати біля нижніх різців, що дозволяє збільшити

об’єм ротової порожнини для проходження повітряного струменя

- всі вправи виконуються без залучення голосу видих + артикулема, при цьому логопед уточнює уклад артикулем, це в свою чергу сприяє розвитку у дитини кін естетичних відчуттів.

Робота над артикулемами супроводжується спеціальними схемами чи лише словесним супроводом в залежності від віку дитини.

А - Я

О - ЙО

У - Ю

И - –

І - Ї

Е - Є

Й -

Поступово закріплюються умовно-рефлекторні зв’язки між артикулемою та її зображенням. Під час таких вправ слід контролювати струмінь повітря і стежити за мімічними м’язами. Така гімнастика забезпечує розвиток лише тих рухів, які необхідні для вимови звуків.

Послідовність роботи над звуками:

• а, е, о ,и, у, е, і

• я, є, ю, ї

• й, ф, с, ш, х (щілинні)

ІІ. Основний період:

а) включення голосу при наявності тривалого носового видиху,

б) формування тривалого ротового видиху під час реалізації проривних приголосних звуків (п, б, т, д, к, ґ) + в, з, ж

в) диференціація короткого і тривалого ротового видиху під час формування групи сонорних і африкатів (л, р, н, м, ц, ч, щ)

г) формування м’яких приголосних звуків