Тема 2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності План:

2.1. Суть та мета державного регулювання ЗЕД

2.2. Органи державного регулювання ЗЕД в Україні

2.3. Методи державного регулювання ЗЕД

2.1. Суть та мета державного регулювання зед

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за зовнішньоекономічною діяльністю та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Основна мета державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це захист інтересів вітчизняних виробників і національного бізнесу, який держава здійснює за допомогою різних засобів і методів.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з метою:

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

• стимулювання прогресивних структурних змін в еко­номіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків;

• створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих за­рубіжних країн.

Завдання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

• захист економічних інтересів України та законних інте­ресів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм влас­ності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

• заохочення конкуренції та ліквідація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою:

• законів України;

• актів тарифного і нетарифного регулювання;

• економічних заходів оперативного регулювання (ва­лютно-фінансового, кредитного та іншого);

• рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами;

• угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоеко­номічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється державою у ході здійснення зовнішньоекономічної політики, спрямованої на регулювання економічних взаємовідносин з іншими країнами.

Під зовнішньоекономічною політикою розуміють політичне оформлення міжнародних економічних зв'язків країни. При цьому міжнародні економічні відносини охоплюють всі економічні операції, що здійснюються між господарськими суб'єктами певної країни та їхніми іноземними партнерами (імпорт та експорт товарів, капіталу, послуг, а також транскордонний рух робочої сили і грошей).

За економічною природою, цілями і впливом на структуру, обсяги та динаміку зовнішньої торгівлі прийнято виокремлювати два основні типи зовнішньоекономічних політик - протекціоністську і ліберальну.

Протекціоністська політика передбачає захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Крайнім виявом протекціонізму є автаркія (від гр. аutarkeia - самовдоволення) - політика відособлення країни від економіки інших країн з метою створення замкненого національного господарства, що характеризується самозабезпеченням.

Ліберальна політика - це політика розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері міжнародної торгівлі для національних суб'єктів господарювання, а також спрощення доступу на внутрішній ринок для зарубіжних суб'єктів.

У даний час у розвинутих країнах світу ні ту, ні іншу форму в чистому вигляді не застосовують. Усі розвинуті країни офіційно проголосили курс на вільну торгівлю, але використовують при цьому набір важелів, заохочуючи імпорт в одних галузях і обмежуючих його в інших.