4. Забезпечення належного виконання господарських договорів
Господарський договір є обов'язковим до виконання його сторонами (ст. 193 Господарського Кодексу України , ст. 62 Цивільний кодекс України).
Сторони господарського договору повинні виконувати свої зобов'язання:
належним чином (відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться);
реально (в натурі): заміна реального (в натуральній формі) виконання грошовим, як правило, заборонена, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання;
з дотриманням інтересів іншої сторони та загально-господорського інтересу (кожна сторона зобов'язана вживати заходів, необхідних для належного виконання нею договірних зобов'язань, а у разі порушення контрагентом своїх обов'язків - вжити заходів до зменшення негативних наслідків від цього.
На забезпечення виконання договірних зобов'язань відповідно до згаданих засад спрямовані спеціальні правові механізми.
До них належать:
порядок укладення договору (а отже - вибір найбільш оптимального способу вибору найкращого для ініціатора встановлення договірного зв'язку виконавця чи покупця);
зміст господарського договору (і відповідно - той ступінь ґрунтовності регулювання договірного зв'язку, що відповідає інтересам сторін);
форма господарського договору (обирається з врахуванням вимог закону, важливості договірного зв'язку для сторін, предмета договору, договірної ціни, терміновості виконання тощо - сукупності факторів, що визначають найбільш оптимальний спосіб фіксації договірного зв'язку між сторонами);
а також способи забезпечення належного виконання господарських договорів, доцільність (а в певних випадках - необхідність), застосування яких пов'язане зі складністю договірних відносин.
Реальному та належному виконанню господарських договорів сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов’язань:
правовий (в тому числі дороговірна і претензійно-позовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного господарського договору;
позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка належним або поліпшеним способом виконала покладені на неї договірні зобов'язання, певних пільг чи додаткових матеріальних благ ;
негативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно із законом або договором.