5. Висновок
Отже,
розвиток історичної науки у ХVIIІ
столітті розвивався в рамках дослідження
козацтва та його особливостей.
Простежується перехід від літописання
до написання конкретно історичних
творів. Саме в цьому столітті, і тільки
в першій його половині ми спостерігаємо
завершення «ери літописів». Історична
наука переходить на новий щабель свого
розвитку. З’являються як твори написані
в стінах Києво-Могилянської академії
її викладачами, так і твори написані
дослідниками-аматорами. Саме в стінах
цього навчального закладу з другої
половини ХVIIІ
ст. історія вивчається на досить високому
рівні, порівняно з попередніми роками.
Як
бачимо, для історичної науки з’явилися
усі передумови для подальшого розвитку,
в майбутньому тільки примножитимуться
здобутки українських науковців.
6.Список використаної літератури:
1.
Горенко Л. Гетьмани та козацька старшина
як культурно-освітні діячі другої
половини ХVII-ХVIIІ
ст. // Народна творчість та етнографія.
– 2000. – № 2-3. – С. 16-23.
2.
Дорошенко Д. Нарис історії України: Том
ІІ.- К., 1992.
3.
Полонська-Василенко Н. Історія України:
Т.2. – К., 2002.
4.Хижняк
З. І. Києво-Могилянська академія
(Історичний нарис). – К., 2001.
