Легенда про смерть Святослава Хороброго

Учень. У Ігоря і Ольги був єдиний син – Святослав. За покликанням був воїном. Все своє життя провів у походах. Він побив хозарів, що мали свою державу над рікою Волгою; побив народи землі Тмутаракань, що нині зветься Кубань; болгар, що мали державу над Дунаєм.

Коли Святослав вертався з Болгарії до Києва, трапилося нещастя. Греки переказали печенігам, що Святослав їде з великим добром, набраним у Болгарії. Тоді печеніги напали зрадливо на Святослава біля Дніпра і вирізали всю його малу дружину. Самого Святослава печеніги вбили, а з його черепа зробив собі печенізький вождь чашу, окував її золотом і пив з неї вино. На тій часі з Святославового черепа був такий напис: “Чужого шукаючи – своє втратив!”

Загинув молодим: мав тридцять літ. Помстилося на ньому те, що воював не тільки, щоб боронити свою землю, але щоб також чужі землі.

Легенда про князя Володимира і Кожум’яку

Учениця. Раз печеніги підійшли під самий Київ, і проти них вийшов Володимир (син Святослава) з військом. А тоді вождь печенігів промовив до нього так : “Не проливаймо крові наших воїнів, а виберімо зі своїх військ по одному силачеві: я одного і ти одного, і нехай вони стануть до двобою. Як мій твого поборе, то заберемося, а коли мій поб’є твого – тоді ми з вами будемо три роки воювати”.

Зажурився Володимир, чи знайде у своєму війську такого силача, що поборов би страшного печеніга. Аж зголосився Кирило Кожум’яка, який шкіри виправляв, що буде боротися з печенігом. Печеніг був страшенно високий і грубезний, а наш Кирило маленький, тож Володимир боявся, що не поборе він печеніга. Але Кирило як зловив печеніга у свої руки, то в того лише кістки хряснули – такий Кожум’яка сильний був! Коли Кирило переміг велетня, тоді печеніги повтікали в степи, і вже Володимир мав з ними спокій.

Учитель. Та найбільшого розквіту Київська Русь набула за Ярослава Мудрого. Він дбав про добробут у своїх володіннях, укріпив кордони своєї держави, поширював освіту. Ярослав намагався зав’язати тісні взаємини із усіма сусідніми державами. Найкращий спосіб – родичання з правителями тих держав. Історики називають Ярослава “тестем Європи”. Подивіться ілюстрацію “Родичання Ярослава Мудрого”.

Найбільше лихо, коли б’ються рідні брати. Саме так було після смерті Ярослава Мудрого. Брати билися між собою за престол, за багатства. Потерпали селяни, ремісники, купці. Розпадалася держава. А тим часом на сході з’явилась загроза – монголо-татари. Вони завоювали великі простори Азії та Європи, а в 1240 році підкорили Київ.

2. «Україно, Україно, славний край козачий»

Учитель. 300 років була Україна під ярмом монголо-татар. Друга сторінка нашого усного журналу розкаже нам про наступну сходинку становлення нашої держави.

(Звучить козацький марш, або пісня про козаків)

Читець. Де Дніпро наш котить хвилі,

Рве струмки пороги,

Там країна вся зелена,

Славний край розлогий:

Там козацтво виростало,

Слави, волі добувало,

Україно, Україно,

Славний край козачий!

Учитель. Легендарна Запорозька Січ – символ мужності і незалежності українського народу. Наші пращури були запорозькими козаками. На островах, що лежали серед бистрої води, вони заснували Запорізьку Січ.

Читець. За Дніпровськими порогами,

За південними дорогами,

За степами за широкими

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували волю вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю берегли.

Учитель. От же широкі українські степи: ні кінця їм не видно, ні краю... А хто ж скаче дорогою? То запорожець скаче. Не з товариством їде, сам – один верстає шлях до Дунаю. Та це ж козак Голота.

Голота. А мені байдуже: Голота, то й Голота! Хоч шапка драна, травою підшита, зате кінь добрий – три дні біжить і не втомиться. Хоч одіт і в дірках, зате зброя справна: і спис є, і рушниця-пищаль за плечима, і гостра шаблюка при боці.

Не на гулянку я вибрався із Січі аж до Дунаю. У відчаї дужі скачу в татарську орду – визволяти свого побратима... І ви мені допоможете, якщо дасте відповіді на запитання козацької вікторини.