Тема 13 функціонування інфраструктури національної економіки

1. Поняття інфраструктури національної економіки та її структура

2. Інформаційна інфраструктура національної еконо­міки

3. Інфраструктура національного ринку як важлива складова інфраструктури національної економіки

1. Поняття інфраструктури національної економіки та її структура

Інфраструктура національної економіки - сукупність структурних елементів господарської системи та інституцій, що забезпечують розвиток національної економіки.

Від ступеня розвитку інфраструктури національної економіки залежить ефективність і результативність національної економіки, рівень та якість життя населення.

Рис. 13.1. Структура та складові інфраструктури національної економіки

У розвинутих країнах світу більшість об'єктів інфра­структури національної економіки перебувають у власності дер­жави, це викликано їх великою капіталомісткістю, низькою рен­табельністю тощо.

Загальна інфраструктура національної економіки включає елементи інфраструктури, які є необхідними для функціонуван­ня всіх інших складових інфраструктури національної економі­ки:

• телекомунікації

• залізничний транспорт

• автомобільні до­роги

• електроенергетика

• виробництво, транспортування та роз­поділення газу

• водопостачання та водовідведення.

Рівень розвитку елементів загальної інфраструктури націона­льних економік різних країн та динаміка розвитку загальної інфраструктури національної економіки в Україні у 2000-2007 роках подані у табл. 13.1 та 13.2

Незважаючи на різні методичні підходи, індикатори структу­рних реформ в інфраструктурних секторах є найнижчими серед групи країн, що дає можливість стверджувати про низьку ефек­тивність структурних реформ загальної інфраструктури націона­льної економіки України.

Відсутність цілеспрямованої політики структурних реформ у секторах інфраструктури підтверджується коливаннями індика­торів майже в усіх секторах загальної інфраструктури, виклю­чення становлять лише зв'язок (комунікації) та водопостачання та водовідведення де відмічено, хоч і незначне, але зростання абсолютних значень.

Таблиця 13.1

Індикатори структурних реформ в інфраструктурних секторах: міжнародні порівняння¹ (2007 рік)

Країна	Електро­енергетика	Залізничний транспорт	Авто­дороги	Телекомунікації	Водопоста­чання та водовідведення
Україна / ІЕД	2,58	1,79	2,37	2,53	2,03
Україна / ЄБРР	3,0	2,0	2,0	2,7	2,0
Болгарія	3,7	3,3	2,7	3,7	3,0
Казахстан	3,3	3,0	2,3	3,0	2,0
Литва	3,3	2,3	2,3	3,7	3,3
Польша	3,3	4,0	3,0	4,0	3,3
Румунія	3,7	4,0	3,0	3,3	3,3
Росія	3,0	3,0	2,3	3,0	2,3

¹ – 1 - реформи повністю відсутні, 4 - ринково-орієнтовані реформи майже за­вершено;

Джерело: EBRO Transition Report 2007.

Примітка:

України / ІЕД- оцінка інституту економічних досліджень,

Україна / ЄБРР - оцінка Європейського банку реконструкції та розвитку.

Таблиця 13.2

Індикатори структурних реформ в окремих секторах інфраструктури України в 2000-2007 рр.

Сектор	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Зв'язок (телекомунікації)	2,31	2,24	2,26	2,29	2,41	2,40	2,50	2,53
Залізниця	1,29	1,49	1,56	1,79	1,73	1,78	1,80	1,79
Автодороги	2,16	2,19	2,21	2,32	2,30	2,29	2,37	2,37
Електроенергетика	2,37	2,51	2,49	2,60	2,56	2,56	2,57	2,58
Виробництво, транс­портування та розділення газу	1,89	2,09	2,05	2,04	2,06	2,06	2,04	2,03
Водопостачання та водовідведення	1,38	1,42	1,51	1,57	1,61	1,61	1,61	1,60

Джерело: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Моніторинг інфраструктури України. - 2007. - №9.

Виробнича інфраструктура включає елементи національної економіки, що забезпечують функціонування суспільного виро­бництва і створюють умови для руху товарів і послуг.

До вироб­ничої інфраструктури відносять:

• виробничі споруди та пристрої, в тому числі іригаційні системи;

• інженерні комунікації та мережі виробничого призначення, серед них - лінії електропередач, на­фто- і газопроводи, теплотраси, водогони;

• матеріально-технічне постачання, що обслуговує виробництво;

• торгівля, в тій її части­ні, в якій вона продовжує виробничий процес і надає окремі пос­луги виробничим підприємствам.

Розвиток виробничої інфра­структури потребує значних інвестицій для оновлення, визна­чення національних фінансових джерел для модернізації, прове­дення структурних перетворень з метою надання виробничий інфраструктурі характеристик ринкової економіки.

Соціальна інфраструктура включає елементи національної економіки, які забезпечують умови життєдіяльності населення та всебічний розвиток особистості. Складові компоненти соціальної інфраструктури:

• соціально-споживацький комплекс;

• соціально-культурний комплекс.

Соціа­льно-споживацький комплекс (інфраструктура) спрямована на створення умов для відтворення людини та задоволення її потреб у належних умовах життя.

Складові елементи соціально-споживчого комплексу:

а) Торгівля і громадське харчування.

Формальний показник, який характеризує рівень розвитку торгівлі в регіоні є роздрібний товарообіг.

Він відображує дію складної сукупності соціальних і економічних чинників, зокрема:

• купівельна спроможність населення;

• розвиненість мережі торгівельних закладів;

• товарна забезпеченість;

• і нформаційна, транспортна інфраструктура тощо.

Рис. 13.2 Соціальна інфраструктура

Таблиця 13.3

Роздрібний товарооборот за 2007 – 2009 роки

	2007 р.	2008 р.	2009р.
Оборот роздрібної торгівлі1, млн. грн.	318725,3	449307,5	442793,2
Оборот  роздрібної торгівлі у % до відповідного періоду попереднього року	128,8	118,6	83,4
Оборот ресторанного господарства, млн. грн. (з урахуванням обороту фізичних осіб-підприємців)	11392,0	15374,5	15509,9
Оборот  ресторанного господарства у % до відповідного періоду попереднього року	114,7	104,6	84,4
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, млн. грн.	175122,8	243898,4	229855,1
Роздрібний товарооборот у % до відповідного періоду попереднього року	129,3	117,9	79,4

¹ Включає роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб), які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі, розрахункові дані щодо обсягів продажу товарів на ринках і фізичними особами-підприємцями.

Розвиток громадського харчування регіону характеризують такі економічні й соціальні показники:

• обсяг товарообігу громадського харчування, в т.ч. власного в-тва;

• кількість страв;

• кількість підприємств громад. харчування та місць у них на 1000 осіб;

• чисельність населення, яке користується послугами підприємств громадського харчування.

Потреба населення у послугах підприємств громадського харчування за окремими регіонами неоднакова. Для того, щоб її визначити, треба врахувати місцезнаходження регіону, контингент його жителів, наявність промислових підприємств, навчальних закладів, шкіл тощо.

б) Житлово-комунальне господарство.

Це складний комплекс підгалузей, завданням яких є задоволення комунальних, побутових і соціально-культурних потреб населення.

До складу житлово-комунального господарства входять:

• житлове господарство;

• санітарно-технічні підприємства;

• служби інженерних мереж і споруд;

• транспорт;

• енергетичне господарство;

• всі види зовнішнього благоустрою;

• служби обрядових і спеціальних послуг.

Важливими даними для розробки заходів регулювання розвитку житлово-комунального господарства є:

• чисельність населення і його соціальний склад;

• нормативи забезпеченості житлом і комунальними послугами;

• перспективні показники розвитку галузей виробничої і невиробничої сфер регіону;

• обсяг ресурсів, які можуть бути спрямовані на розвиток житлово-комунального господарства.

в) Побутове обслуговування.

Належне побутове обслуговування населення сприяє економії суспільної праці, витрат, раціональному використанню вільного часу, зближенню рівнів життя міських і сільських жителів.

г) Пасажирський транспорт і засоби зв’язку.

Для аналізу роботи пасажирського транспорту в регіоні застосовуються такі показники:

• кількість перевезених пасажирів у міжрайонному сполученні і пасажирооборот (в тому числі по всіх видах транспорту);

• середня відстань перевезення пасажирів за окремими видами транспорту;

• довжина автомобільних шляхів загального користування, в тому числі з твердим покриттям;

• будівництво нових автомобільних шляхів;

• реконструкція доріг;

• обсяг капітальних вкладень в будівництво доріг;

• площа території і протяжність транспортних шляхів на 100 км кв.

Прогнозування розвитку засобів зв'язку пов'язане з розробкою показників приросту кількості відділень зв'язку, телефонних станцій, телефонів-автоматів, абонентів міського і сільського телефонного зв'язку, трансляційних радіоточок, довжини телефонних міжміських ліній.

Соціально-культурний комплекс.

Соціально-культурна інфраструктура сприяє ду­ховному та інтелектуальному розвитку. Із складових соціально-культурного комплексу більш детально розглянемо народну освіту, культуру і охорону здоров'я.

Народна освіта. Регулювання розвитку народної освіти має охоплювати мережу дошкільних закладів, загальних шкіл, шкіл і груп з подовженим днем, шкіл-інтернатів тощо. Основним показником регулювання розвитку загальноосвітніх шкіл є контингент учнів.

Культура

Регулювання розвитку галузей культури передбачає вивчення умов формування суспільних потреб в культурному обслуговуванні, а також аналіз ресурсних можливостей їх задоволення. Потребу в об'єктах культури визначають за встановленими нормами (кількість місць на 1000 осіб). Розміщення закладів культури здійснюють з урахуванням особливостей розселення та умов кожного регіону.

Система охорони здоров'я.

Для оцінки якості роботи закладів охорони здоров'я використовують такі показники: тривалість перебування хворого в лікарні; оборот ліжка; рівень госпіталізації. Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень одним жителем за рік, загальної чисельності населення і даних про пропускну спроможність існуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів.