Скульптура Київської Русі
У християнських новозбудованих храмах об'ємна скульптура стала небажаним явищем. Допускалося лише мистецтво плоского рельєфу. Воно набуло широкого розвитку і стало єдиним видом скульптури у храмах упродовж кількох століть.
Унікальною пам’яткою скульптури є саркофаг Ярослава Мудрого (Х-ХІ ст.,який зберігається у Київському Софійському соборі) з білого мармуру, вкритий чудовим рослинним орнаментом з християнською символікою. Центральний мотив саркофагу – це три хрести із різноманітною символікою, що втілюють образ Св.Трійці, основного об’єкта новоприйнятого християнства. Численні скульптурні мармурові елементи прикрашали Десятинну церкву - одну із величних храмів княжої України-Руси. Значну кількість рельєфних орнаментальних прикрас має собор Софії Київської .
Саркофаг Ярослава Мудрого — єдина прекрасно збережена пам'ятка Русі XI ст., де орнаментальне оформлення наповнене символічною емблематикою. Цікавий факт наявності символів держави відповідно до тих, що застосовувались ще в язичницьких культах (солярний знак, водоймища, дерево життя, рослини, птахи тощо). Ці символи були зрозумілими особливо в умовах характерного для тієї епохи "двовір'я".
Більше відомостей маємо про скульптурні пам'ятки собору Софії Київської. Тут збережена велика серія орнаментованих шиферних плит на парапетах хорів, фрагменти мармурового оздоблення інтер'єру, тобто елементи вівтарної перегородки та ін. Шиферні орнаментальні плити виконані за такою самою технікою, як збережений шиферний саркофаг із Десятинної церкви і пластика мармурових саркофагів з усіх соборів княжого Києва.
Весь цикл шиферних плит парапетів хорів Софії Київської заповнений орнаментальною знаковістю зі загальнолюдською або космічною символікою: теми народження та смерті, дня і ночі; основні природні стихії {вогонь, повітря, вода, земля).
Відомими рельєфними плитами є також «михайлівські плити». До них належать плита із зображенням вершника, яка стилістично датується другою половиною ХІ-першою половиною XII ст., та дві інші "михайлівські плити" із парними зображеннями святих вершників.
У XII ст. скульптура княжої доби переживає певну метаморфозу, з'являються сюжетні зображення фігур людей, тварин, фантастичних полімофічних бестіяріїв (зображень фантастичних тварин) та ін.
Унікальний комплекс становлять два рельєфи з Києво-Печерської лаври. Один зображає боротьбу героя з левом, інший — жінку або чоловіка, які сидять на колісниці, запряженій парою левів. Більшість дослідників вважає, що композиції відображають сюжети античної міфології — боротьбу Геракла із левом і Діоніса на колісниці. Античні мотиви часто зустрічаються в декоративному мистецтві княжої доби: грифони, кентаври, дракони, Александр Македонський на колісниці тощо.
Дрібна культова пластика Русі
Окремий розділ скульптури княжої доби становить дрібна металева і кам'яна пластика. Такі невеликі за формами шедеври середньовічного мистецтва засвідчують популярність художньої культури серед населення. Твори здебільшого є копіями існуючих у храмах Київської Русі шедеврів настінного чи станкового живопису, які переважно втрачені. Дрібні ікони становлять іноді єдині іконографічні зразки, що зберегли для нас уявлення про іконографічні процеси в скульптурі княжої доби. Поширювалися сюжети Євангелія, образи Христа, Богородиці та ін.
Серед нагрудних іконок поширені мотиви Розп'яття, Богородиці Одігітрії, Богородиці Замилування, Богородиці Знамення, Ісуса Христа Пантократора, Іоанна Богослова, святих Костянтина і Олени, Бориса та Гліба, із сюжетних сцен — сцени Благовіщення, сходження в пекло, оплакування, Гріб Господній.
Символіка нагрудних іконок мала переважно характер оберегів, які охороняли власника від різних негараздів та захворювань. Оригінальним зразком нагрудної іконки є знайдений у Переяславі-Хмельницькому двосторонній стеатитовий медальйон із зображенням святих Козьми та Дем'яна.
Окрему групу пам'яток ХІІ-ХШ ст. становлять срібні браслети традиційного язичницького культу, що дістав християнську назву Ніч на Івана Купала. Існує кілька таких предметів у різному стані збереження. їх тематика символічно-геральдична, однак відомі також фігуративні сюжети, пов'язані із розважальними ритуалами купальських ночей, простежуються і міфологічні сюжети.
Галицькі керамічні плитки з рельєфними зображеннями. Керамічні плитки, якими зазвичай прикрашали підлоги давніх храмів Русі XI—XIII ст. (переважно Галичини і Буковини), були покриті поливою і суцільно декоровані невисоким рельєфом.
За характерними особливостями розрізняють два види плиток. До першого можна віднести плитки, де відсутня рамка, що обрамлює декоративне зображення. Плитки другого виду вдвічі товстіші від перших, більші за розміром і не покриті поливою, форматом близькі до квадрата.
На відміну від плиток першого виду, їх декоративні зображення закомпоновані у крузі (круг часто подвійний). Кути плиток заповнені орнаментальними мотивами, що становить логічний перехід до прямокутної форми.
Знайдені у Галичі рельєфні плитки становлять унікальне, локальне, характерне тільки для цього регіону явище, вони знайшли практичне застосування у декількох столичних будівлях і як рідкісні винятки проникали в інші міста Галицько-Волинського князівства, ймовірно, також у Василів чи Володимир-Волинський.
Відомою пам'яткою мистецтва княжої доби є срібна чаша із Чернігова, на дні якої розміщена епічна двофігурна сцена "Давид і Мелодія" (XII ст.). Давид і персоніфікована в образі дівчини Мелодія оточені тваринами і птахами, які застигли, вслухаючись у звуки Давидової арфи.