2. Види пінополістиролу

   1. Пінополістирол (безпресовий)

Пінополістирол (інакше - пінопласт) екологічно чистий, нетоксичний тепло та

звукоізоляційний матеріал. У будівельній практиці цей матеріал застосовується вже

протягом 40 років і зарекомендував себе як найбільш економічний та зручний у роботі

утеплювач, якому притаманні високі паро та теплопровідні властивості.

Всі вони відповідають вимогам чинних норм щодо теплозахисних властивостей будівельних матеріалів і межі їх застосування визначаються міркуваннями пожежної безпеки. Пінопласт може використовуватися при утепленні стін „мокрим” способом, всередині пустотілої цегляної кладки, а також у навісних вентильованих фасадах. Пінополістирольні матеріали використовуються й при спорудженні монолітних будинків в опалубці, що не знімається, тобто методом, який отримав назву „термобудинок”.

Низькі температури не впливають на фізико-технічні властивості пінополістиролу. Він зберігає свою форму й при тривалому нагріванні до 90 ⁰С. Високі теплозахисні властивості матеріалу не виключають негативний вплив циклів заморожування -розморожування, які могли б спричинити виникнення тріщин у несучих конструкціях.

Рис. 1. Пінополістирольна теплоізоляція

2. Пінополістирол екструзійний

Екструзійний пінополістирол є якісним сучасним матеріалом, який виробляється шляхом змішування гранул полістиролу при підвищеній температурі з подальшим витискуванням з екструдера і введенням спінюючого реагенту. Це легкі плити блакитного або білого кольору.

Технологія екструзійного виробництва пінополістиролу була розроблена в 50-х роках в США і в міжнародній практиці виробництва і будівництва такі матеріали мають назву „плити XPS”. Успіхи цієї технології обумовлені створенням спеціального устаткування (ліній), вдосконаленням параметрів переробки і спінювання полімерної композиції в процесі екструзії.

Поряд з нульовою капілярністю володіє малим водопоглиненням (менше 0,2 об. %), Екструдований пінополістирол (завдяки своїй структурі) має високу міцність на стиск, а також стабільними теплоізоляційними характеристиками, що значно перевищують середні значення більшості інших ізоляційних матеріалів. (Він морозостійкий і довговічний, хімічно стійкий (за винятком органічних розчинників, безводних кислот і бензину) і не схильний до гниття. Може приклеюватися гарячим бітумом або спеціальними композитними клеями.

Екструзійна переробка обумовлює отримання матеріалу з досконалою закритою пористістю мікрочарунковою структурою, що призводить до підвищення фізико-механічних характеристик при дуже низькому водопоглинанні і початкової вологості, отже, різко збільшує експлуатаційну довговічність у всіх випадках застосування зі збереженням величини коефіцієнта теплопровідності, близької до первісного стану. Ці властивості екструзійного пінополістиролу дозволили розробити нові ефективні конструкційні рішення в теплоізоляції будівель та споруд, в результаті чого безпресовий пінополістирол (пінопласт) буде в значній мірі поступово витіснена з практики вітчизняного будівництва.

Екструдований пінополістирол має ряд переваг в порівнянні з іншими теплоізоляційними матеріалами:

• Завдяки своїй структурі, плити володіють стабільними властивостями;

• Не пропускає вологу, внаслідок чого є довговічним;

• Плити мають нульову капілярність, а це практично нульове водопоглинання;

3. Що таке теплоізоляційні пластмаси й пінопласти на основі полістиролу, головні відомості

Для виготовлення теплоізоляційних пластмас застосовують термопластичні і термореактивні полімери (смоли), газоутворюючі (вспінюючі) речовини, а також добавки, що поліпшують властивості матеріалів (наприклад, пластифікатори, що надають матеріалам пластичність, каталізатори, які прискорюють хімічні процеси утворення пластмас).

Термореактивні полімери після твердіння (полімеризації) не здатні потім розм'якшуватися при підвищенні температури. До них відносяться: фенолформальдегідні, карбамідні, поліуретанові полімери й ін.

Газоутворюючі речовини, що створюють пористу будову газонаповнених пластмас, бувають рідкими і твердими, газоподібними.

При способі напилювання компоненти змішують у спеціальній машині і цю масу наносять тонким шаром на поверхню, що ізолюється. Нанесена маса спінюється за рахунок виділення газоутворюючих речовин. Газоутворюючі речовини виділяються в результаті нагрівання композиційної суміші в процесі хімічної реакції, що відбуваються відповідної в ній. Потім застигає у вигляді пористого матеріалу.

Залежно від характеру пористості теплоізоляційні пластмаси поділяються на ніздрюваті або пінисті (пінопласти) і пористі (поропласти).Технологія виробництва теплоізоляційних пластмас дозволяє отримувати матеріали з різними властивостями. Теплоізоляційні пластмаси можуть виготовлятися жорсткими і еластичним.

Пластмаси всіх видів дають значну деформацію при стисненні. Тому розрізняють межу міцності при стисненні у твердих пластмас (пінополі- стирол типів ПС-1 та ПС-4, фенолоформальдегідні типів ФРВ-1, ФФ і ін.) і межу міцності при 10%-ному стисненні у пластмас, що деформуються (пінополістирол типів ПСБ і ПСБ-С, еластичні пінополіуретани). Теплоізоляційні пластмаси із закритими порами володіють меншим водопо-глинанням, паро-, водо- і повітропроникністю, ніж волокнисті матеріали. Тому ці пластмаси в основному застосовують для ізоляції поверхонь з негативними температурами.

Більшість пластмас відноситься до горючих матеріалів і тільки частина з них - до важкогорючих (ФРВ-1, ПСБ-С, пiноiзол, пінополіуретан ППУ-ЗС - самозатухаючий матеріал).

4. Довговічність полімерних теплоізоляційних матеріалів і зовнішніх огороджуючих конструкцій до складу яких входить пінополістирол

Теоретично у вакуумі і до того ж при мінімально можливій температурі про тривалість існування пінопластів як дисперсних полімерних структур було б практично необмеженим. Але в реальному житті, на практиці, завжди має місце повітряне середовище, яке містить кисень, і температури, які вище абсолютного нуля. Про принципову неминучість в таких умовах процесу деструкції пінопластів написано в класичній "Енциклопедії полімерів " (видавництво «Советская энциклопедия», статті «Деструкция полимеров», «Атмосферостойкость», «Долговечность» и др.) та ін.), де вказані основні хімічні механізми та особливості деструкції полімерів.

Питання окисної деструкції полімерів розглядалися багатьма авторами. До найбільш повних і цікавих робіт можна віднести наступні:

1. Филатов І.С. "Климатическая устойчивость полимерных материалов" . У цій книзі наводиться не тільки значний експериментальний матеріал з випробувань різних полімерів в різних кліматичних умовах, але й докладно розглядаються механізми окислення і деструкціїя полімерів, які використовуються.

2. Павлов Н.Н. "Старение пластмасс в естественных и искусственных условиях". У цій книзі представлені систематизовані дані досліджень радянських і сучасних вчених в області старіння полімерних матеріалів, розглядається вплив умов зберігання і експлуатації полімерів різних класів на зміну їх властивостей.

У Хабаровську А.В. Лі було проведено дослідження на тему: "Долговечность энергоэффективных полимерсодержащих ограждающих конструкций ". У ній наведена та розроблена на основі вивчення експлуатаційного ресурсу і природного старіння полімерних теплоізоляцій- них матеріалів методика, яка дозволяє визначати довговічність енергоефективних зовнішніх огороджуючих конструкцій залежно від кліматичних умов району будівництва і конструкції розглядуваного огородження.

Дослідження проводилися в лабораторії "Стабільність і стійкість органічних речовин і матеріалів" Інституту хімічної фізики ім. М.М.Семенова Російської академії наук (Москва), а також в лабораторії "Довговічність огороджувальних конструкцій " НДІ будівельної фізики Російської академії архітектури і будівельних наук (Москва).

Були випробувані зразки наступних матеріалів:

1) безпресовий пінополістирол, виробник ВАТ СП "Тиги-Кнауф", Москва, середня щільність 29,3 кг/м3, ГОСТ 15588;

2) екструзійний пінополістирол, виробник НПП "Експол", Москва, середня щільність 48,6 кг/м3, ТУ 2244-001-17953000-97;

3) екструзійний пінополістирол, виробник ЗАТ "Хімічний завод", Реж, середня щільність 48,6 кг/м3, ТУ 2244-002-17953000-95;

4) екструзійний пінополістирол "Фломэйт 500", виробник "Dow Chemical", США, середня щільність 44 кг/м3, DIN 4108;

5) екструзійний пінополістирол "Руфмэйт", виробник "Dow Chemical", США, середня щільність 33,9 кг/м3, DIN 4108.

В процесі проведення циклічних випробувань через кожні 100 циклів проводились виміри основних експлуатаційних параметрів матеріалів, таких як коефіцієнт теплопровідності, динамічний модуль пружності, щільність, усадка.

Були отримані результати досліджень А.В. Лі розрахунків довговічності двох конструктивних варіантів зовнішніх стін з використанням в якості теплоізоляції пінополістиролу (див. табл.1). Розрахунки проведені для стін західної і східної орієнтації житлового будинку в Хабаровську.

З утеплювачем з різних видів пінополістиролу (роки) Таблиця 1

Пінополістирол	Стіна з зовнішнім облицюванням	Стіна з шту-катурною системою утеплення
ППС ВАТ СП "Тиги-Кнауф"	14	13
ЕППС НВП "Експол"	34	32
ЕППС ЗАТ "Хімічний завод"	17	16
ЕППС "Фломэйт"	35	34
ЭППС «Руфмэйт»	39	38

Таким чином, у дисертації А.В. Лі показано, що довговічність зовнішніх стін з використанням різних видів пінополістиролу варіюється від 13 до 38 років. Слід зауважити, що в зазначеній роботі не враховувалося вплив на цей показник будівельного браку. Якщо ж взяти до уваги той факт, що в умовах України досить несприятливі для огороджувальних конструкцій переходи зовнішньої температури через 0°С трапляються набагато частіше, ніж у Хабаровську, то з великою ймовірністю можна припустити, що легкі штукатурні системи утеплення з безпресовим пінополістиролом будуть служити в нашій країні не довше 5-7 років.

На жаль, офіційної методики визначення довговічності пінопластів і зовнішніх огороджуючих конструкцій із застосуванням в якості теплоізоляції цих матеріалів на сьогодні немає. В існуючих нормативних документах, що належать до сфері енергозбереження, присутній підхід, який не враховує зміну теплозахисних властивостей матеріалу в часі. Безумовно, у зв'язку з тим, що в дійсності експлуатаційні властивості полімерних теплоізоляційних матеріалів поступово погіршується з плином часу, необхідно розробити методику оцінки їх довговічності, що враховує зміну експлуатаційних властивостей цих матеріалів у часі. Варто підкреслити, що існуючі нормативні документи навіть не передбачають можливість будь-яких змін властивостей зазначених матеріалів у часі.

Показово, що виробники пінополістирольних плит встановлюють строк служби навіть на вироби з однаковими фізичними властивостями в досить широкому, притому необґрунтованому діапазоні - від 15 до 60 років. Головною перешкодою в розробці офіційної методики визначення довговічності пінополістирольних плит і зовнішніх огороджуючих конструкцій з їх застосуванням в якості теплоізоляції виступає негативна поведінка пінополістиролу під час експлуатації. Так, стабільність його довготривалих теплофізичних характеристик істотно залежить від технології виготовлення та сумісності з іншими будівельними матеріалами. Слід брати до уваги також вплив безлічі випадкових експлуатаційних факторів, які прискорюють природний процес деструкції пінополістиролу, який знаходиться у складі огороджуючих конструкцій, сюди відноситься:

теплопровідність, водопоглинання, сорбційні властивості, міцність, усадка.

На зміну коефіцієнта теплопровідності пінополістиролу має великий вплив вид порофору, який використовується для спінювання полістиролу, і теплопровідність що утворюються при вспіненні газів.

Відмічені випадки, коли величина коефіцієнта теплопровідності пінополістиролу за 7-10 років експлуатації конструкції, що обгороджує збільшилася в 2-3 рази. Це відбулося головним чином внаслідок порушення технології будівельних робіт або застосування несумісних з пінополістиролом матеріалів, у тому числі при покритті стін фарбами, що містять вуглеводневі з'єднання.

Було проведено також дослідження для того, щоб визначити, як впливає заморожування і відтавання на пінополістирольні плит. У гранульного пінополістиролу щільністю 17 кг/м3, виготовленого безпресовими методом (відповідає марці 25 типу ПСБ або ПСБ-С), на 110-м циклі замороження- відтавання водопоглинання збільшується до 350% по масі. А зразки з плит щільністю 72 кг/м3, виготовлені пресовими методом, і зразки з плит щільністю 35 кг/м3, виготовлені методом екструзії, на тому ж 110-м циклі мають набагато меншу вологість - 20-25% по масі. Виконані дослідження водопоглинання пінополістиролів без заморожування показали, що краще набирає вологу пінополістирол, виготовлений безпресовим методом. Якщо через 48 годин вологість становила 18,2%, то з збільшенням витримки у воді вона значно зросла і за 40 діб досягла 257,6%, а через 2 роки - 353,3% (максимальне значення).

В Інституті термоізоляції (Вільнюс, Литва) з'ясували, що сорбційне зволоження пінополістиролу різко збільшується (а у мінеральної вати - немає) при відносній вологості повітря, близької до 90% А це, до речі, один з можливих варіантів експлуатаційних умов.

Таким чином, можна зробити висновок про істотний вплив вологи та відносних температур на погіршення структури пор пінополістиролу, особливо виготовленого безпресовим методом. Дослідження під керівництвом А.І. Ананьєва показали значне погіршення теплотехнічних характеристик таких плит відбувається в результаті порушення технології виробництва монтажних робіт. Яскравий приклад цього - покриття підземного торгового комплексу в Москві із зворотнім розташуванням шарів. На другому році його експлуатації стали протікати підвісні стелі. Чому? В покритті був влаштований водоізоляційний килим з мастики на основі бітуму і хлоропренового каучуку, розчинених в органічних розчинниках. Ця мастика активно виділяла летючі хімічні речовини. Після розтину покриття на більшості з них було виявлено значну кількість раковин і тріщин. Основна причина цих дефектів - вплив на пінополістирол летких речовин з мастики. А недотримання термінів укладання плит прискорило деструкцію пінополістиролу.

Отже, природну деструкцію пінополістиролу можуть помітно прискорювати випадкові технологічні та експлуатаційні фактори. А при прискоренні окислювального процесу або нагрівання пінополістиролу в ній утворюються нові функціональні групи, що сприяють активному протіканню різноманітних непотрібних хімічних реакцій. Очевидно, що в такому випадку відбувається різке погіршення фізико-механічних характеристик не тільки пінополістирольних плит, але і суміжних конструктивних елементів або шарів з інших матеріалів.

Для вивчення впливу випадкових експлуатаційних факторів на пінополістирол, під керівництвом А.І. Ананьєва було досліджено дію на зразки розміром 50х40х20 мм з пінополістирольних плит, виготовлених безпресовим і екструзійним методами, які широко використовуються в будівництві, розчинників (бензин, ацетон, уайт-спірит і толуол) в рідкому і пароподібному стані. На кожен зразок в окремих діяльності доводилося по 5 мл розчинника. Реакція всіх зразків з бензином, ацетоном, толуолом починалася миттєво і тривала не більше 1 хвилини до практично повного зникнення пінополістиролу. При дії уайт-спіриту зразки деформувалися зі зменшенням розмірів. Причому великі деформації були відзначені у випадках зразків з плит, виготовлених безпресовим методом. При впливі пароподібних розчинників протягом 72 годин більшою мірою втратили свій зовнішній вигляд і зменшили розміри знову ж зразки з пінополістирольних плит, виготовлених безпресовим методом. Через 15 діб всі зразки повністю розчинилися в парах розчинників.

Ще один фактор, що значно прискорює процес природної деструкції пінополістиролу - його низька теплостійкість, рівна 80-110°С . При цих температурах ще до загоряння в пінополістиролі починають розвиватися інтенсивні процеси термоокислювальної деструкції. У результаті, цей матеріал сильно зменшується в об'ємі, а в навколишнє середовище виділяються у великих кількостях вкрай шкідливі, отруйні речовини.

Дослідження бетонних, розчинних і керамічних зразків розміром 30х20х20 см з внутрішніми порожнинами розміром 20х20х10 мм, які були заповнені пінополістиролом, показали, що їх витримка при температурі 100-110°С протягом 2 годин веде до майже повної деструкції пінополістиролу з зменшенням у обсязі в 3-5 разів. При цьому взятий з порожнин газ містив шкідливі речовини в дозах, що перевищують ГДК для житлових приміщень: стирол - 0,50 мг/м³, етилбензол - 0,35 мг/м³, орто - 0,45 мг/м³. Було встановлено також присутність толуолу і бензолу. Але ці дані по виділених шкідливих речовин увазі обмеженості експерименту далеко не повні.

Показові дані, які відносяться до прогріву зовнішніх стіннових панелей з утеплювачем з пінополістирольних плит. Так, канд. техн. наук П.І.Шварцман (ЦНИИЭП житла, Москва) пише про лабораторні дослідження режимів прогріву тришарових панелей, наступне: "При дотриманні фрагментів стінових панелей в середовищі з температурою 95, 98 °С спостерігалася деструкція плитного пінополістиролу, яка проявилася у вигляді усадки на 5-10 мм по товщині. При тривалому контакті плитного пінополістиролу з бетоном, розігрітим до надмірно високої температури, утеплювач в деяких місцях піддався деструкції. ... При прогріві панелей з пінополістирольним утеплювачем температура ізотермічного витримування для виключення деструкції утеплювача не повинна перевищувати 85 °С. При тривалому впливі на такі панелі підвищених температур їх значення не повинно перевищувати 60°С".

Таким чином, довговічність пінополістирольних плит і зовнішніх стін, до складу яких вони входять, в реальних умовах експлуатації об'єктивно не може бути достатньо високою і практично відповідає лише вимогам, що пред'являються до тимчасових будівель і споруд.

5. Пожежно-технічні аспекти застосування полімерних теплоізоляційних матеріалів і зовнішніх огороджуючих конструкцій до складу яких входить пінополістирол

У рекламно-інформаційних публікаціях, присвячених пінопластам, їх автори, описуючи пожежно-технічні властивості цих матеріалів, певною мірою лукавлять, стверджуючи, що пінопласти певних видів не горять або самостійно затухають. Однак така поведінка цих матеріалів ще не свідчить про їх пожежну безпеку. Справа в тому, що, згідно зі стандартною методикою, головне при класифікації будівельних матеріалів на пожежну небезпеку полягає в обліку убутку їх маси при нагріванні на повітрі. Саме тому відповідно до офіційної класифікації будматеріалів пожежної небезпеки всі без винятку пінопласти відносяться до класу "Г", тобто горючих матеріалів.

Теоретичні питання термічного розкладання полімерних матеріалів докладно, але розглянуті, наприклад, у монографії С. Мадорского "Термическое разложение органических полимеров ". На практиці проблема пожежної небезпеки пінопластів зазвичай розглядається з двох точок зору: небезпеки власне горіння матеріалу і небезпеки продуктів термічного розкладання і окислення матеріалу. Наприклад, у статті Г.А. Васильєва, В.В. Бояркіної і С.В. Лапунової (ЦНДІ КМ "Прометей", Росія) " Полимерные материалы и пожар " стверджується, що основним вражаючим чинником пожеж є летючі продукти горіння. Автори пишуть, що в середньому лише 18% людей гине від опіків, інші - від отруєння в поєднанні з дією стресу, тепла та ін. Є дані про те, що навіть при порівняно невеликій пожежі в приміщенні, насиченому полімерними матеріалами, відбувається швидка загибель людей, які там перебувають головним чином від отруєння отруйними летючими продуктами.

Дослідження російського науково-дослідного центру пожежної безпеки Всеросійського НДІ протипожежного захисту МНС РФ, однозначно свідчать про високу пожежну небезпеку полімерних матеріалів. Наприклад, у наведеному звіті про випробування на пожежну небезпеку полістирольного пінопласту зазначено, що значення показника токсичності зразків близько до граничного значення класу високонебезпечних матеріалів.

Ці відомі в спеціальній літературі факти періодично матеріалізуються у нових конкретних прикладах, які знаходять відображення в засобах масової інформації. Прикладом, у пермській газеті " Местное время " наводиться приклад пожежі в житловому будинку. Автор пише: "Під час пожежі загинула жінка. Парадокс ситуації в тому, що загоряння сталося в квартирі, розташованій двома поверхами вище. Причиною смерті став токсичний дим полістиролу".

У репортажі, показаному по Єкатеринбурзькому телебаченню, було сказано, що "спалахнула теплопокриття з полістиролу... Під час гасіння пожежі виявили трупи двох чоловіків. Вони лежали на два поверхи вище джерела вогню з ознаками удушення від диму". Автори стверджують, що "пожежних зацікавив полістирольний утеплювач, який згорів у великій кількості і викликав цей чорний ядучий дим".

Р ис. 2. Кадр із телерепортажу телекомпанії АСВ, показаний

по телебаченню Єкатеринбурзькому

Пожежні випробування: конкурентна боротьба або безпека споживачів?

Наприкінці осені 2001 року державне підприємство Центр сертифікації будівельної продукції (SPSC) і служби Департаменту протипожежної безпеки і рятувальних робіт (Литва), виконали пожежні випробування теплоізоляційних матеріалів в натурних умовах.

У відкритих випробуваннях, що проходили в Центрі підготовки пожежних в селі Вальчунай Вільнуського району, були випробувані два будиночки (5,35x2,70 м). Дах і частина фасаду одного з них були утеплені пінополістиролом, а іншого - мінеральною ватою. Хоча несучі конструкції обох будівель і умови, що викликали пожежу, були ідентичними, дах, утеплений плитами пінополістиролу, розжарився і спалахнув вже через кілька хвилин після початку пожежі всередині будівлі. З інтенсивним полум'ям і виділенням їдкого диму він горів порівняно недовго, поки повністю не згорів пінополістирол і бітумне покриття даху. Протягом цього часу всередині іншої будівлі, під дахом, утепленою мінеральною ватою, температура піднялася до +1100 °С, але бітумне покриття даху не постраждали, оскільки шар мінеральної вати ефективно утримував полум'я і жар.

Цікавим є той факт, що члени Асоціації продуктів-представників і споживачів пінополістиролу ще до проведення випробувань протестували і пропонували припинити експеримент, бо вони заздалегідь передбачали такий результат випробувань. Після закінчення експерименту представники пінополістиролу спростували факті і пояснили, що обрана для випробувань конструкція будиночків на практиці не використовується, що вона обрана навмисно з метою скомпрометувати підприємства, які продають пінополістирол, що самі випробування організовані таємно і що це просто рекламний випад і марна трата коштів…

Пізніше, після закінчення випробувань, голова SPSC Р. Енцюс пояснював, що отримані результати не забороняють використовувати пінополістирол в будівлях, він підкреслив, що подібні випробування проводяться не для захисту інтересів того чи іншого виробника теплоізоляційних матеріалів, а для захисту інтересів споживачів цих матеріалів.

Рис. 3. 3 хв. з початку пожежі. Температура всередині будиночків близько 800 °С. Диму поки небагато, але його колір і кількість різні

Р ис. 4. 4 хв. з початку пожежі. З будиночка, утепленого пенополістиролом, починає валити густий чорний дим

Рис. 5. 8 хв. з початку пожежі. Температура всередині будиночків близько 900 °С. Дах з пінополістиролом палає, багато диму, відчувається запах газу, що виділяється з будиночка, утепленого кам'яної ватою, чорний дим валить

Р ис. 6. 22 хв. з початку пожежі. Дах з пінополістиролу повністю згорів.

Починає диміти дах будиночка, утепленого кам'яною ватою

Архітектори, будівельники і вчені, які спостерігали за випробуваннями, не заперечували, що ці випробування можуть вплинути на ринок теплоізоляційних матеріалів та будівельні технології.

Інженер-консультант ЗАТ "Rockwool" А. Буська вважає, що такі пожежні досліди в природних умовах ясно показали, що під час справжньої пожежі відбуваються з матеріалами і конструкціями і як важливо правильно вибрати. Його здивувало те, що різні засоби масової інформації ці випробування висвітлили як конкурентну боротьбу - бажання виробників одних матеріалів зхистити інших, і де взагалі нічого не говорилося про інтереси споживачів, їх безпеки і безпеки їх майна.

Як горять нові будинки. Пожежа в Москві. Новий будинок. Жителів немає. Житловий будинок "ВЕКТОР-ХАУС" (вулиця Івана Бабушкіна, 10, рис.7.) виконаний з монолітного залізобетону з утепленням зовнішніх стін із зовнішнього боку сучасними ефективними утеплювачами з подальшою штукатуркою і забарвленням.

а ) б)

в) г)

Р ис. 7. а-г. Житловий будинок "ВЕКТОР-ХАУС" (вулиця Івана Бабушкіна, 10)

Рис. 8. Пожежа, яка відбулася у м. Владівосток 21.07.2007 р. У висотній будівлі Атлантіс. Будинок був опоряджений пінополістиролом, ось результат.

Нище показано приклад, як горить 3-поверховий будинок (гуртожиток для будівельників), який знаходиться на території споруджуваного олімпійського парку на території корпорації «Інжтрансбуд».

Рис. 9. Горить 3-поверховий будинок (гуртожиток для будівельників) В Сочі