2.2. Наслідки введення єдиної європейської валюти

Економічний і валютний союз 11 західноєвропейських держав та їх єдина валюта мають під собою солідний фундамент. На частку країн-учасниць ЕВС, де живе 5% населення Землі, припадає 15% світового валового внутрішнього продукту (США - 20,2%, Японія - 7,7%) і 19,5% світового експорту (США - 14,8%, Японія - 9,7%). З переходом на євро в Європі створено єдиний фінансовий ринок, за своїми масштабами порівнянний з найбільшим світовим фінансовим ринком - американським. Введення єдиної європейської валюти створило потужні передумови для його розвитку і поглиблення, поліпшення інфраструктури і наближення його характеристик до параметрів північноамериканського. Крім того, використання євро підсилило необхідність структурних змін на фінансових ринках.

1. Внаслідок зникнення валютного компонента істотно зростає значення інших факторів ціноутворення на фінансовому ринку - зокрема, кредитного рейтингу емітента, ліквідності цінних паперів, механізму розрахунків, юридичних та інших ризиків. Загальним результатом збільшення ролі цих факторів стало зближення умов випуску цінних паперів емітентами країн єврозони, підвищення ступеня відкритості національних ринків і, як наслідок, посилення конкуренції між ними.

2. Поява єдиної валюти призвело до значних змін правил, що регулюють роботу європейських фінансових ринків і, внаслідок цього, до підвищення ролі інституціональних інвесторів. До 1999 р. страхові компанії (а в деяких країнах і пенсійні фонди) були обмежені в своїй діяльності встановленим в рамках ЄС нормативом, згідно з яким пасиви в іноземній валюті мають на 80% покриватися активами в тій же валюті, а коло первинних емітентів цінних паперів в окремо взятій країні обмежений філіями компаній, зареєстрованих в даній країні ("принцип якоря"). Усунення цих обмежень додало додатковий імпульс розвитку західноєвропейських інституціональних інвесторів (число яких у державах-членах ЄС істотно перевищує чисельність аналогічних інститутів в США). Останні змогли значно збільшити обсяг операцій і диверсифікувати їх в рамках зони євро. Створені найсприятливіші умови для розвитку системи приватних пенсійних фондів, частка акцій яких у загальному обороті фінансових ринків становить від 20% у Німеччині, Франції та Італії до 30-50% в Велика британії та Нідерландах.

3. Важливим наслідком введення євро є зміна принципів формування портфелів фінансових інструментів. На зміну валютної диверсифікації в управлінні приватними інвестиційними портфелями приходить розподіл інструментів за сегментами ринку (інструменти рефінансування, державні облігації, акції приватних компаній). Відбувається інтенсивне зрощування європейських і міжнародних ринків: менеджери з країн зони євро проявляють все більший інтерес до роботи з іноземними цінними паперами, а оператори з країн, що не входять у цю зону, - до поповнення своїх портфелів за рахунок європейських цінних паперів.

4. Введення євро привело до істотних змін на ринку деривативів (ф'ючерсів, опціонів, свопів). В основі цих інструментів є широке коло фінансових активів і показників: курси валют, процентні ставки, акції, біржові індекси та інші. Тому питання переходу до євро для цих похідних інструментів відображають проблеми тих ринків, на яких вони звертаються. З введенням євро в обігу з'явилися ф'ючерси і опціони, виражені в новій валюті, які звертаються поряд з опціонами в національних валютах, але поступово заміняють їх. Те ж саме відноситься до ринків форвардних валютних контрактів і ринків валютних свопів.

У цілому протягом 1999 р. обсяг операцій в секторі похідних фінансових інструментів скоротився майже в десять разів (з 8,2 до 0,8 трлн. євро). Це пов’язане насамперед з глибокої перебудовою структури ринку, вираженої в суттєве зменшення кількості традиційних контрактів (з 200 що діяли видів угод за участю 13 валют збереглося не більше 20-30), а також зниження валютних ризиків. Зважаючи на збільшення кредитних ризиків на ринку похідних фінансових інструментів, найімовірніше, будуть збільшуватися обсяги процентних свопів. Скорочення обсягів операцій з традиційними деривативами (форвардами і ф'ючерсами) вже зараз поставило на межу виживання дрібні західноєвропейські біржі. Вочевидь, як і на ринку акцій, тут різко зросте концентрація біржової торгівлі. Основна боротьба за домінування на ринку деривативів в рамках зони євро розгортається між трьома біржовими центрами: ЛИФФЕ (Великобританія), ДТБ (Німеччина) і МАТИФ (Франція).

5. Введення єдиної європейської валюти створило стимули для прискорення концентрації європейських бірж. Можна скозати напевно, що загальний вектор цього процесу буде спрямований на створення єдиної електронної біржі з автоматичною системою торгової. В такому випадку національні біржі можуть протривати, лише спеціалізуючись на роботі з цінними паперами компаній з малою капіталізацією. Проте зростання обсягів міжнародних інвестицій на європейському ринку акцій буде, вочевидь, істотно відставати від збільшення інвестицій на ринку державних облігацій, основним результатом чого стане більш низька ринкова капіталізація західноєвропейського бізнесу порівняно з американськими корпораціями.

З технічної точки зору введення євро не склало великих труднощів для фондових бірж, особливо для тих, які вже функціонували в мультивалютному режимі. Європейські фондові біржі, об'єднані в Федерацію європейських бірж, з 4 січня 1999 р. перейшли до котирувань і операцій зі всіма цінними паперами в євро і тільки в євро. Оскільки номінальна вартість акції, по суті, ніяк не пов'язана з її ринковою ціною (а часом і зовсім відсутній), подвійні котирування (в євро і в національній валюті) були визнані непотрібними (тим більше що вони тягнуть за собою додаткові витрати як для бірж, так і для брокерів і брокерських контор на цих біржах). Основні труднощі лежать у площині досягнення політичної згоди між різними біржами в процесі їх об'єднання і злиття. Будучи об'єктом интересов своих акционеров, биржи будут вынуждены искать компромиссные решения, способные удовлетворить не только руководство самих бирж, но всех заинтересованных лиц, что займет значительное время.

В целом глубокая перестройка структуры финансовых рынков Европы неизбежно будет способствовать их гармонизации и постепенному движению в сторону стандартов финансового рынка США, которые на сегодняшний момент являются своеобразным эталоном. Это обстоятельство ускорит процесс преодоления экономических проблем, накопившихся в европейских странах, поскольку последние частично лишатся защиты, обеспечиваемой узкими границами национальных финансовых рынков, в силу чего будут вынуждены повышать свою конкурентоспособность. Главная слабость евро как валюты состоит в том, что за ним стоит не единое суверенное государство с четко определенными интересами и политическими целями, а конгломерат различных государств. Созданные ими наднациональные органы располагают широкими, но все же ограниченными, делегированными полномочиями. Вместе с тем успешное функционирование финансового рынка ЭВС в течение 1999—2000 гг. наряду с совершенствованием его качественной структуры и расширением объема проводимых на нем операций позволяет надеяться на усиление в ближайшем будущем его роли в мировой валютно-финансовой системе, а также на придание дополнительного импульса развитию экономики европейских стран.