Висновки

Методи формування свідомості виконують дві основні функції - освіти і переконання, які тісно пов'язані між собою: освіта є першим ступенем переконання. Сутність методу переконання в тому, щоб забезпечити свідоме і активне засвоєння учнями інформації про економічні явища, функції, теорії та задачі, позитивне ставлення до цієї інформації і сприяння її перетворенню в стійкі переконання, спонукання до конкретної діяльності. Переконує не тільки слово в ході бесід, лекцій, диспутів, конференцій, але і вчинки, особистий приклад вихователів, ровесників, батьків і ін., належним чином організована діяльність. Вплив прикладу базується на потребі учнів у наслідуванні. Ефективність переконань залежить від потреби, зацікавленості людини у сприйманні і прийомі інформації. Якщо результатом навіювання може бути безпосередня реакція на зовнішній вплив, то результат переконання пов'язаний з уявимо, почуттями, волею вихованця.

Разом з тим метод переконань не може забезпечити позитивне ставлення до предмету. Такі якості особистості, як: дисциплінованість, організованість, відповідальне ставлення до доручень, - засвоюються, якщо учні не тільки оволодівають знаннями, але й набувають досвіду в процесі тривалої практики або спеціально організованих вправ. Тому необхідно використовувати методи формування досвіду моральної поведінки учнів: вправи, доручення, участь у різних видах діяльності та спілкування.

Антидіалектичний підхід до розуміння суті економіки, законів її розвитку певною мірою гальмував розвиток економічної освіти учнів, спрямовував їх не на глибинне розуміння основ економіки, а на ейфорійне почуттєве «формування» рис ощадливості, бережливості, господарності тощо. Попри системні недоліки, притаманні тодішньому трактуванню економічної освіти і виховання народних мас, цей період відіграв певну роль в розвитку теорії та практики економічної підготовки населення, передусім школярів і учнівської молоді. Виник ряд наукових досліджень з питань організації економічної освіти та виховання. Для вищої і середньої школи були підготовлені посібники, визначені структура, зміст, система, форми та методи економічної освіти і виховання тощо.

Початок економічних реформ в Україні показав, що рівень економічної підготовки її мешканців є вкрай незадовільним та неадекватним новим економічним реаліям. Оскільки країна не має і скоріш за все не матиме в найближчі роки можливості здійснити тотальну економічну перепідготовку працюючих, підвищення загального рівня економічної культури у близькості середньостроковій перспективі вбачається лише через здійснення економічного виховання та освіти молоді.

На основі економічного виховання формуються такі особистісні якості, як бережливість, заощадливість, господарність, необхідні не лише у виробничо-економічній діяльності, а й у стосунках поза сферою матеріального виробництва, у щоденному житті. Тому така підготовка молоді є важливою умовою підвищення продуктивності праці, забезпечення наукового рівня господарювання, активності громадян в управлінні виробництвом.

Державна національна програма «Освіта» передбачає докорінне реформування всіх ступенів освіти, в тому числі – змісту, форм і методів здійснення економічної підготовки учнівської молоді.

Економічна підготовка молоді включає в себе економічне виховання і економічну освіту.

Економічне виховання – це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток економічного мислення через формування економічних знань, умінь і навичок, виховання економічно значущих якостей особистості тощо. Основу економічного виховання особистості учня складає економічна освіта.

Економічна освіта учнівської молоді на сучасному етапі має такі основні цілі:

Ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо).

Формування в учнів економічного мислення.

Формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення.

Проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Економічне виховання учнів здійснюється за допомогою різних методів, форм та заходів виховання.

Методи виховання сприяють реалізації його основних принципів і, здебільшого, трактуються як способи досягнення мети у справі формування, вдосконалення особистості. Існує кілька класифікацій методів виховання, але немає остаточної. Вони найчастіше поєднуються у групи, які орієнтовно можна представити так: методи переконання, тренувальні методи (методи вправ), методи стимулювання поведінки, методи самовиховання.