- •1. Професійна підготовка та професійні організації митців. Як уже
- •2. Культурні та художні заклади. Залежно від виду і форми бут-
- •3. Засоби тиражування і масової інформації. З виникненням засобів
- •4. Суспільна оцінка художніх творів. Критика як особливий соці-
- •5. Мистецтво як засіб спілкування. Життя окремої людини певною
- •6. Політика в галузі культури і
1. Професійна підготовка та професійні організації митців. Як уже
зазначалося раніше, професійна підготовка художників упродовж
останніх трьох століть зазнала змін. до епохи Відродження професій-
на підготовка майстрів мистецтва мало відрізнялася від підготовки
ремісника і зводилася до навчання роботи з певним матеріалом. учи-
телем був досвідчений майстер. Він набирав учнів, які допомагали
йому в роботі. Спочатку майстер навчаючи їх, доручав найпростіші й
трудомісткі операції. під час спільної роботи він відбирав найобдаро-
ваніших і доручав їм складніші операції. природний талант і вміння
відігравали неабияку роль у процесі навчання. Адже найчастіше сек-
рети майстерності, тобто певні прийоми, що забезпечували майстрові
успіх у його справі, учням зазвичай не розкривалися. Тому художні
професії були переважно сімейною справою, а секрети майстерності
передавалися членам сім’ї, від батька до сина. Значна частина учнів
так і залишалися підмайстрами і тільки найталановитіші піднімали-
ся до рівня майстра. В ремісничих об’єднаннях — цехах, гільдіях або
корпораціях — статус майстра надавався за рішенням відповідних
професійних об’єднань.
За доби Відродження першими з ремісничих цехів вийшли жи-
вописці. Це значною мірою пов’язано зі зміною змісту живописного
мистецтва, перетворенням його з виробничої діяльності на духовну,
на створення певного духовного змісту, який визначав не замовник, а
майстер. Характер взаємозв’язку художника й замовника сприяв та-
кож автономізації художника. дедалі частіше замовником виступала
окрема особа, а не церква, місто, держава.
Як відомо, першим закладом художньої освіти стала Болонська
академія мистецтв, згодом таку саму академію було засновано в па-
рижі. принцип освіти, апробований в академіях, поширився й на
інші види художньої діяльності. учні навчалися під керівництвом
досвідченого майстра. Щоправда, з часом було введено певний обсяг
теоретичного навчання, що охоплював теорію та історію мистецтва, а
також своєрідний курс загальнокультурних знань з естетики, психо-
логії, філософи тощо. поступово художні заклади на зразок академій
доповнюються навчальними закладами нижчого ступеня — художні-
ми, музичними, хореографічними школами та училищами. Вдоскона-
люється і добір учнів. розвиток психології мистецтва, дедалі глибше
розуміння зв’язку професійного успіху і обдарованості допомагаютьстворити певну систему раннього виявлення хисту учня. Відчутні-
шою стає турбота про умови навчання, про накопичення і збереження
досвіду, формування традицій.
до роботи в освітніх закладах залучаються найвидатніші діячі
мистецтва, що забезпечує спадкоємність, своєрідність шкіл і напря-
мів, збереження класичних традицій в образотворчих мистецтвах,
музиці, балеті та літературі.
Таким чином, професійна підготовка діячів мистецтва набула з
часом нових форм, іншими стали і професійні організації. потреба
в об’єднанні зусиль для розв’язання важливих питань художнього
життя, у професійному спілкуванні зумовила появу творчих спілок,
художні академії взяли на себе координаційну роль в організації
творчого життя, збирання й розподілу коштів, організації виставок,
конкурсів, видавничої справи, підтримки молодих талантів, зв’язків
із діячами мистецтв інших країн. В умовах значної фінансової під-
тримки з боку держави творчі спілки нерідко відігравали і певну
ідеологічну функцію. Так, зокрема, було в СрСр. нині, коли наша
молода держава відмовилась від ідеологічного тиску на діячів мисте-
цтва, перед творчими спілками відкриваються нові можливості орга-
нізаційного відновлення, активізації творчого життя і діяльності всіх
культурно-мистецьких сфер.