Лікування.

В І стадії проводять УФ-опромінення ділянки пролежнів і оточуючої шкіри (до 3-5 біодоз через день). При сухій шкір для попередження інфікування можна використовувати сучасні адгезивні поліуретанові плівчасті пов’язки, які забезпечують доступ кисню до шкіри і випаровування вологи. Разом з тим достатньо малі пори пов’язки попереджують потрапляння на шкіру мікроорганізмів. Прозорість пов’язки дозволяє здійснювати візуальний контроль стану шкіри. При надмірно вологій шкірі слід підсушити її, обробивши 70% камфорним спиртом. За останніми даними, не рекомендується вживати розчин діамантового зеленого і перманганату калію. Вони дублять шкіру, а також утруднюють оцінку динаміки процесу розвитку пролежнів. Звичайно, в І стадії пролежнів продовжуються всі заходи профілактики. При лікуванні в ІІ і наступних стадіях слід враховувати сучасні дні щодо використання антисептиків. В 1988 р. з’явились дані про пошкоджуючу дію на клітинні мембрани антисептиків з іонообмінними властивостями (гексахлорофен, хлоргексидин, повідон-йод). Ці препарати порушують клітинні мембрани і зменшують їх бактеріорезистентність. Вони можуть пошкодити лейкоцити тим самим створюючи сприятливі умови для розмноження мікрофлори. Тому ділянки шкіри з пошкодженим епідермісом не потрібно обробляти іонообмінними препаратами. Починаючи з ІІ стадії пролежні потребують хірургічного лікування.