- •1. Стан ринку взуттєвих товарів у світі та в Україні. Раціональні норми споживання взуттєвих товарів.
- •2. Антропометрія стопи. Розміри та форма стопи.
- •Антропометрична відповідність
- •Антропометрична відповідність
- •3. Вимоги до споживних властивостей взуття
- •Соціально-психологічні вимоги
- •4. Види та деталі взуття.
- •5. Види шкіряної сировини
- •6. Будова та топографія шкури
- •8. Хімічний склад шкіряної сировини.
- •9. Консервування та зберігання шкіряної сировини.
- •10. Вплив підготовчих процесів виробництва на формування споживних властивостей натуральних шкір.
- •11.Вплив і сутність дублення на формування властивостей натуральніх шкур.
- •12. Класифікація дублячих речовин
- •13. Характеристика властивостей шкір різних видів дублення.
- •14. Мінеральне дублення
- •15. Дублення органічними сполуками.
- •16. Вплив операцій опорядження шкір різного призначення.
- •17. Особливості опоряджених шкір різного призначення (для деталей низу, юхтових, хромових деталей верху).
- •18. Покривне фарбування, сучасні методи оздоблення лицевої поверхні.
- •19. Номенклатура показників якості натуральних шкір
- •Показники хімічного складу
- •Показники фізичних властивостей
- •20. Хімічний склад натуральних шкір: показники, методи визначення.
- •21. Мікроструктура натуральних шкір, її вплив на властивості
- •22. Фізичні властивості натуральних шкір
- •23. Механічні властивості натуральних шкір:
- •27. Харак-ка асортименту шорно-сідельних та одягово-галантерейних шкір.
- •29. Особливості сортування
- •30. Стан та перспективи розвитку виробництва штучних та синтетичних матеріалів
- •31. Характеристика каучуків, їхній вплив на формування властивостей гум.
- •32. Інгредієнти гумових сумішей, їхній вплив на формування споживних властивостей.
- •33. Асортимент, показники якості взуттєвих гум та деталей низу з пластмас.
- •34. Асортимент, показники якості штучних та синтетичних тканин шкір.
- •35. Текстильні взуттєві матеріали.
- •36. Моделювання та конструювання взуття. Сучасні напрямки моди взуття.
- •37. Взуттєві копили: види, розміри, повноти, фасони
- •38. Вплив технологічних процесів виробництва на формування споживних властивостей взуття
- •39. Операції розкроювання, обробки деталей.
- •40. Складання, декоративне оздоблення та оформлення заготовок
- •41. Кріплення деталей низу
- •42. Опоряджування взуття
- •43. 44. Особливості взуття залежно від методу кріплення підошви
- •45. Класифікаційні ознаки асортименту шкіряного взуття.
- •46. Характеристика асортименту взуття за статево-віковим призначенням та за матеріалом верху.
- •48. Управління розмірно-повнотним асортиментом взуття.
- •50. Номенклатура показників якості
- •51. Методи оцінки якості взуття
- •52. Виявлення та нормативи показників ергономічних властивостей
- •53. Виявлення та нормативи показників надійності взуття
- •54. Визначення естетичних властивостей
- •Контроль якості взуття
- •56. Характеристика дефектів взуття
- •57.Сортування шкіряного взуття
- •61. Характеристика факторів, що впливають на формування споживних властивостей гумового та полімерного взуття.
- •1.Матеріали:
- •62. Матеріали для виготовлення взуття
- •63. Методи виготовлення гумового та полімерного взуття.
- •64. Класифікація та характеристика асортименту гумового та полімерного взуття
- •65. Контроль якості взуття
- •66. Вимоги до споживних властивостей валяного взуття.
- •67. Фактори, що впливають на формування споживних властивостей валяного взуття
- •68. Сировина для валяного взуття
- •69. Технологія виготовлення взуття
- •70. Характеристика асортименту валяного взуття.
- •71. Контроль якості взуття
- •72. Стан ринку хутрової сировини в Україні
- •Хутрова:
- •Хутряна
- •73. Класифікація асортименту хутряної сировини
- •74. Будова і хімічний склад хутрової сировини
- •75. Мінливість волосяного і шкірного покриву
- •76. Первинна обробка шкурок
- •77. Вплив підготовчих процесів на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •78. Вплив операцій вичинювання на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •79. Вплив операцій обробки на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •80. Номенклатура споживних властивостей хутряних напівфабрикатів
- •81. Характеристика властивостей волосяного покриву
- •82. Характеристика властивостей шкірного покриву
- •83.Характеристика властивостей шкурки в цілому
- •84. Класифікація хутрово – хутряного напівфабрикату
- •85. Характеристика асортименту та особливості сортування зимових видів хутрового напівфабрикату.
- •86. Характеристика асортименту та особливості сортування весняних видів хутрового напівфабрикату.
- •87. Характеристика асортименту та особливості сортування зимових видів свійських тварин.
- •88. Характеристика асортименту, особливості сортування каракульського напівфабрикату.
- •89. Дефекти хутрово – хутряного напівфабрикату
- •90. Характеристика асортименту морського напівфабрикату
- •91. Особливості моделювання та конструювання хутряних виробів.
- •92. Формування споживних виробів у кушнірському виробництві
- •93. Пошивне виробництво
- •94. Методи розкрою
- •95. Класифікація та асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів
- •96. Характеристика асортименту верхнього хутрового одягу.
- •97. Характеристика асортименту хутряних деталей одягу
- •98. Характеристика асортименту жіночих хутряних уборів.
- •99. Характеристика асортименту хутряних головних уборів.
- •100. Оцінка якісті хутряних виробів
8. Хімічний склад шкіряної сировини.
Від хімічного складу залежать властивості шкіри, тому вміст основних речовин нормується стандартами. Шкіра складається з речовин, що перейшли зі шкури (речовина з голини, мінеральні солі), і введених в процесі виготовлення - мінеральних дублячих, жируючих, зв'язаних і вимивних органічних дублячих речовин. Вміст вологи визначається висушуванням наважки до постійної маси. Розраховується відношенням різниці в масі вихідного і висушеного зразка до маси сухого зразка, виражається у відсотках. Вміст вологи залежить від відносної вологості і температури навколишнього повітря, характеру дублення і виду наповнювачів. Зміна вмісту вологи впливає на площу, товщину, границю міцності, подовження, пружно-пластичні властивості, стійкість до стирання тощо. За нормами стандартів вологість шкіри повинна становити не більше 16 %. Вміст мінеральних дубителів (оксидів хрому, алюмінію, титану, цирконію) визначають методами кількісного аналізу розчинів. Наважка шкіри може спалюватися і проводитися аналіз розчину золи або шкіру гідролізують кип'ятінням у концентрованій сірчаній кислоті з додаванням 30%-ного перекису водню. Золу шкіри хромового дублення сплавляють з окиснювальною сумішшю (оксид магнію, карбонати натрію і калію), вимивають монохромат гарячою водою і аналізують об'ємним методом шляхом йодометричного титрування. Одночасне розчинення й окиснення золи досягається обробкою сумішшю сірчаної і хлорної кислот. Гідролізат шкіри окиснюють перманганатом калію. Вміст оксидів металів відображає інтенсивність дублення, впливає на основні властивості шкіри і нормується стандартами. Вміст оксиду хрому в шкірах комбінованого методу дублення обмежується, щоб забезпечити їх водотривкість, а в шкірах хромового дублення для верху взуття його повинно бути не менше 3,7 %. Вміст жирових речовин включає жири, що перейшли із шкури, і введені при виготовленні шкіри жири і жироподібні речовини. Жирові речовини знаходяться у вільному і зв'язаному стані. Стандарти нормують вміст незв'язаних жирових речовин, які вимиваються органічними розчинниками. Найпростішими є екстрагування в приладі Зайченка. Вміст жиру впливає на границю міцності, пластичність і м'якість шкіри, стійкість до багаторазових деформацій, водопроникність і гігроскопічність. Підвищення міцності пояснюється спроможністю волокон жированої шкіри до орієнтації. Для підошовної шкіри вміст жирових речовин обмежується величиною 4,6 %, щоб не погіршувати адгезійні властивості; шкіри хромового дублення містять 3,7-10 жиру, юхта взуттєва - 22-28 %. При носінні взуття вміст жиру в деталях верху зменшується, тому їх необхідно регулярно чистити і жирувати для продовження терміну носіння. Голиняна речовина - волокнисті білки, які перейшли із шкури і є найголовнішою складовою частиною шкіри. У шкірах для верху взуття її 50-70 %, для низу - 28-50 %. Чим більше голиняної речовини, тим вищі показники її властивостей, якщо волокна не пошкоджені. Кількість голиняної речовини в шкірі визначають методом К'єльдаля за вмістом загального азоту. Водовимивні речовини визначають у шкірах, дублених танідами і синтетичними дубителями. Зайва кількість незв'язаних дубителів погіршує властивості шкіри. Для аналізу з наважки подрібненої шкіри ці речовини вимиваються при тривалому збовтуванні. Розчин випаровують і зважують сухий залишок. Вміст водовимивних речовин у підошовних шкірах - не більше 18 %, воротках і полах - 26, юхті - 5 %. Зв'язані дублячі і число продубу. Вміст зв'язаних танідів і синтетичних дубителів визначити безпосередньо не можна. Його розраховують за різницею між 100 і сумою відсотків решти речовин. За вміст неорганічних речовин береться зольність. Із загальних водовимивних віднімається кількість неорганічних вимивних, що визначається прожарюванням сухого залищку водовимивних загальних. Відношенням кількості зв'язаних дублячих до кількості голиняної речовини визначають число продубу, яке характеризує інтенсивність дублення і нормується стандартами: для підошовних шкір - не менше 55-58 %, воротків і пол - 50-60, взуттєвої юхти - 34-35%. Кислотність шкіри визначається для шкір комбінованого дублення за величиною рН витяжки із шкіри в 0,1 н. розчині хлориду калію потенціометричним методом. Надлишок мінеральних кислот руйнує шкіру під час зберігання і целюлозні нитки шва виробів, збільшує усадку шкіри при нагріванні. Знижена кислотність викликає роздублення шкіри під впливом поту і лужного середовища грунту під час носіння взуття.