72. Стан ринку хутрової сировини в Україні

Хутрові шкурки - шкурки тварин, добутих на полюванні та морським промислом, а також тих, що розводять у звіринницьких господарствах.

Хутряні шкурки - шкурки, які одержують із шкур домашніх тварин.

Види надходження хутрово-хутряної сировини:

1. Хутрова:

- Звіробійний промисел -0,1% (зайці-русаки, лисиця червона, ондатра, кроти, тхорі, морські звіри)

- Звіринництво - 87 % близько 180 господарств. (норка, лисиця сріблясто-чорна, песець, нутрія)

2. Хутряна

- Кролівництво - 13%

- Вівчарництво

- Козівництво

- Інші свійські тварини

Акліматизація - ввезення та пристосування популяції тварин до умов нового середовища (нутрія, американська норка, ондатра, сріблясто-чорна лисиця, єнот-полоскун, шиншила)

Реакліматизація - розселення та поновлення кількості поголів'я тварин у районах їх колишнього мешкання (бобер, видра, кулан, джейран та ін.)

Виходячи із носкості: видра - 10р., кролик - 3-4 р., овчина - 6р.

73. Класифікація асортименту хутряної сировини

Хутряна сировина - невичинені, тобто зняті з тушок і, як правило, законсервовані шкурки (шкури) хутряних звірів і свійських тварин, а також морського звіра, які за якістю волосяного покриву, шкірної тканини придатні для виготовлення виробів.

За сезоном здобування шкурки звірів і свійських тварин поділяються на зимові і весняні види.

До зимових видів відносять шкурки звірів, яких здобувають у зимовий період через їхню найвищу якість волосяного покриву (соболь, лисиця, песець, білка, горностай та ін.).

Весняними видами хутряної сировини називають шкурки звірів, яких здобувають головним чином навесні або восени, тому що в зимовий період вони знаходяться в сплячці і їхній промисел утруднений (байбак, ховрашок, кріт та ін.).

До зимових видів свійських тварин відносяться шкурки собак, кішок, кролів, а також шкурки дорослих овець (осіннього забою).

До весняних видів відносяться шкурки молодняка овець, кіз, коней, великої рогатої худоби, північного оленя, який народжується в основному навесні.

74. Будова і хімічний склад хутрової сировини

Шкірний покрив захищає організм тварини від механічних пошкоджень, проникнення в тіло різних шкідливих речовин і мікроорганізмів, запобігає зневодненню організму. Він відіграє значну роль у обміні речовин, теплорегуляції, а також є важливим органом чуття.

У шкірному покриві розрізняють наступні основні шари: епідерміс, дерму, жировий шар і підшкірну мускулатуру.

Різні шари шкірної тканини розвинені по-різному залежно від виду, віку, статі, топографічної ділянки, району і умов проживання, а також від сезону.

Епідерміс - складає 2 - 5 % загальної товщини шкірного покриву. Він є непроникним для води, хімічних речовин і бактерій, тому обробляються шкурки з міздрового боку.

Дерма - щільна сполучна тканина, що складається з волокнистих утворень, кліткових елементів, основної аморфної речовини. У дермі залягають шкірні залози (потові, жирові), корені волоса, нервові закінчення, м'язи, що випрямляють волос, густа сітка кровоносних і лімфатичних судин.

До кліткових елементів відносяться жирові, пігментні клітини, а також клітини, що утворюють рубцеву тканину.

Волокнисті утворення дерми - це колагенові, еластинові і ретикулінові волокна.

Дерма поділяється на два шари: верхній - термостатичний (сосочковий) і нижній - сітчастий(ретикулярний).

Співвідношення товщини термостатичного і сітчастого шарів різне у різних тварин, а також залежить від топографічної ділянки і пори року.

Жировий шар розміщується між ретикулярним шаром дерми і мускульним. Це нагромадження жирових клітин в нижніх шарах сітчастого шару. Жировий шар сильно розвинений у звірів осіннього здобування, а також у морського звіра. При вичинюванні шкурок він видаляється.

Підшкірна мускулатура складається з м'язової тканини. Вона моє вигляд плівки, що дуже сильно розвинена на загривку і лопатках.

Підшкірна клітковина - зв'язує шкуру з тушкою тварини. Вона складається з пухких переплетень тонких пучків колагенових волокон і сітки еластинових волокон, між якими знаходиться велика кількість жирових клітин. Ступінь розвитку цього шару різний залежно від виду тварин і сезону здобування. Підшкірну клітковину при первинній обробці шкурок видаляють.

Волосяний покрив зменшує тепловіддачу тіла, запобігає його змочуванню, сприяє збереженню вологи в організмі, захищає тіло тварини від механічних дій, обумовлює захисне забарвлення звіра.

Будова волоса. Волос складається із стрижня і кореня.

Корінь волоса - це та її частина, що знаходиться в шкірному покриві. Корінь залягає в дермі під певним кутом в особливій порожнині шкіри, у так званому волосяному мішечку, який складається із зовнішньої (волосяна сумка) і внутрішньої оболонок. Волосяна сумка утворена щільною сполучною тканиною.

Глибина залягання коренів волоса в шкірному покриві залежить від виду тварин, категорії волоса й інших чинників.

Нижня частина кореня розширюється, утворюючи волосяну цибулину, яка охоплює виріст дерми - волосяний сосочок. Через сосочок надходять живильні речовини до волоса під час його росту.

У верхню частину волосяної сумки входять протоки однієї або кількох сальних залоз.

Стрижні волоса мають різну мікроскопічну будову, товщину, форму, забарвлення, поділяються за категоріями.

Мікроскопічна будова складається з мертвих ороговілих клітин, з'єднаних міжклітинною речовиною, які утворюють три концентричних шари: лускатий, корковий і серцевинний.

Лускатий шар (кутикула) складається з дуже тонких прозорих лусочок товщиною біля 0,5 мкм. Розрізняють такі типи кутикули: кільцеподібна, некільцеподібна, брукоподібна

Некільцеподібний тип відрізняється наявністю лусочок різної форми і розмірів.

Брукоподібний тип кутикули характерний тим, що лусочки щільно стикаються, але не лежать одна на одній. Такий тип кутикули мають вібриси (відчуваючий волос).

Корковий шар залягає під кутикулою і охоплює у вигляд трубки центральний канал, в якому розташовані клітині серцевинного шару. Корковий шар складається з ороговілих веретеноподібної форми клітин, витягнутих уздовж стрижня волоса. Корковий шар обумовлює основні фізико-механічнІ властивості волоса.

Серцевинний шар складається з клітин, розташованих один, два, три і більше рядів. Між клітинами знаходиться повітря, тому цей шар обумовлює теплозахисні властивості хутра. Однак наявність серцевини знижує міцність волоса.

Форма волоса буває конічною, циліндричною, веретеноподібною, ланцетоподібною, а також стрічкоподібною.

За характером зігнутості й звивистості стрижні бувають прямі, зігнуті, зламані, завиті, звивисті і штопороподібні.

Категорії волоса. Залежно від функцій, товщини, мікроструктури, форми волос поділяють на категорії: напрямні, остьові, проміжні, пухові, відчуваючі (вібриси). Напрямний і остьовий волос відносять до криючого.

Хімічний склад. Шкірний покрив складається з води, білків, жирів, вуглеводів і мінеральних солей.

Вода в парній шкурі (тільки що знятої з тварини) складає 75 %. У шкурах молодих звірів води більше, ніж в шкурах старих.

Білки складають 25 - 40 % і представлені волокнистими білками (колаген, еластин, ретикулін, кератин) і глобулярними (альбуміни, глобуліни, муцини і мукоїди). Білки складаються з вуглецю (50 - 55 %), кисню (19 - 24 %), азоту (15 - 19 %), водню (6,6 - 7,5 %) І сірки (0,3 - 2,4 %).

Мінеральних речовин у шкурі приблизно 1 %. Вони представлені карбонатами, фосфатами, сульфатами, хлоридами натрію, кальцію, заліза, магнію.

Вуглеводи в шкурках представлені моно- і полісахаридами. їх не більше 2 % сухого залишку.

Жири і жироподібні речовини розташовані в епідермісу, в сальних залозах, термостатичному і сітчастому шарах дерми, в з жирових клітинах підшкірної клітковини. За хімічною природою жироподібні речовини різні.