Генетична мінливість та різноманітність
Висока мінливість вірусу (0,003%/на нуклеїнову основу/цикл реплікації) ВІЛ є однією з причин, що сильно ускладнюють розробку антиретровірусних ліків.
Один з підвидів навіть виділяють як окремий вірус (HIV-2) на противагу «класичному» HIV-1.
Лікування
На сьогодні використовуються препарати базовані на близько 25 діючих речовинах (препаратів набагато більше, оскільки для покращення ефекту застосовують суміші 2 та більше активних речовин). Більшість діючих речовин блокують зворотню транскриптазу вірусу.
Стійкість до ліків
ВІЛ має велику здатність мутувати. Наприклад відомо більше 20 мутацій(підвидів) протеїну NC (p7). Більшість таких вірусів менш шкідливі (патогенні), ніж вихідний й розмножуються повільніше. З іншого боку, вони можуть мати вищу стійкість проти певного медикаменту. Під час лікування певним препаратом існує етап, коли більшість «старого» типу вірусу загинула, а «мутант» все ще не викорінений. Переривання лікування на цій стадії призводить до резистентністі й пацієнт виявляється ураженим формою вірусу стійкою до даного препарату. Найбільш поширеною є мутація кількох амінокислот зворотньої транскриптази, що приводить до стійкості до одного з перших препаратів-блокіраторів зворотньої транскрипції вірусу.
Міфи
Існує ненаукова думка, що ВІЛ не існує або не призводить до СНІДу. Її дотримуються навіть деякі вчені, не задіяні у вивченні вірусів. Наявності таких уявлень сприяє довга фаза між зараженням ВІЛ та розвитком СНІДу й те, що в деяких уражених ВІЛ СНІД взагалі не розвивається. Проте факт наявності ВІЛ у хворих на СНІД на сьогодні незаперечний.
Література
ЮНЭЙДС объединенная программа ООН по ВИЧ/СПИДУ
ПОПУЛЯРНО ПРО ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ
Питання діагностики та терапії ВІЛ-інфекції/СНІД
Історія та етіологія Віл-інфекції
Доктор Панацейко та його поради, анімаційний проект фонду Олени Франчук «АнтиСНІД»