6 Розподіл і використання прибутку

Об'єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної ї надзвичайної діяльності. Під розподілом прибутку потрібно розуміти спрямування прибутку до бюджету у вигляді податків і визначення чистого прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

Через розподіл прибутку реалізується одна із його найважливіших функцій — стимулювання діяльності підприємств.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати наступним чином:

- прибуток, отриманий підприємством в результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;

- прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюється законодавчо;

- величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості є зростанні обсягів виробництва та покращення результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу, направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині - на потреби споживання.

Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків га інших обов'язкових платежів.

Перш ніж бути використаним на фінансування росту підприємства, прибуток розподіляється між сторонами, що забезпечують його створення.

Кількість сторін, якими він присвоюється, в першу чергу, залежить від організаційно-правової форми підприємства. Якщо це підприємство (казенне, державне, приватне), то частину прибутку присвоює держава у вигляді податків. Решта прибутку присвоюється підприємством на умовах: оперативного управління (казенне підприємство), повного господарського відання (державне підприємство), на правах власності (приватне підприємство, товариство).

Як правило, держава присвоює частину прибутків, застосовуючи два канали його вилучення.

Першим каналом розподілу прибутку є сплата підприємствами майнових податків: податку на рухоме (податок з власників транспортних засобів) і нерухоме (проект) майно, внесення плати за землю Другим каналом є сплата підприємствами до бюджету податку на прибуток.

Чистий прибуток підприємства розподіляється і використовується за такими напрямками:

1.Фінансування витрат, пов'язаних із розвитком підприємства (витрати на науково-дослідні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції і технологій, модернізацію обладнання, реконструкцію і модернізацію діючого виробництва).

2.Фінансування витрат, пов'язаних із будівництвом об'єктів невиробничого призначення, проведенням оздоровчих та інших заходів, утриманням об'єктів соціальної інфраструктури (витрати на експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що є на балансі підприємства):

—витрати на матеріальне заохочення працівників підприємства (виплата одноразових премій за виконання важливих виробничих завдань, преміювання за створення, освоєння і впровадження нової техніки тощо);

—формування фінансових резервів у розмірах, рекомендованих чинним законодавством (фінансовий резерв підприємства, відрахування до централізованого фінансового резерву, що формується у міністерствах);

—фінансування благодійних заходів;

—кошти на утримання вищестоящих органів;

—фінансування приросту власних обігових коштів;

—формування резерву для виплати дивідендів (в акціонерних товариствах).

Нерозподілений прибуток, не використаний на збільшення капіталу, визнається фінансовим резервом і може використовуватись в майбутньому для покриття збитків, фінансування інвестиційних проектів та ін.

Подана схема є типовою для прийняття рішень щодо розподільчої політики. Зрозуміло, що вона не зовсім точно подає сферу управління прибутком підприємств з іншою формою колективної власності, не акціонерною. Структура схеми може змінюватися в залежності від змін у пріоритетах діяльності підприємства, від положень законодавчої бази та інших чинників. Наприклад, у Положенні про розподіл та використання прибутку відкритого акціонерного товариства передбачено, що прибуток може бути спрямовано на розвиток виробництва та створення і поповнення фондів AT, на соціальні програми та преміювання працівників. Проте за допомогою цієї схеми можна проаналізувати основні поняття та положення розподільчої політики як складової економічних рішень щодо фінансування виробничої діяльності, та, насамперед, дивідендної політики.