Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Податок на доходи ф зичних ос б (Документ Word...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
372.22 Кб
Скачать

Тема податок на доходи фізичних осіб

1. Характеристика обов'язкових елементів податку з доходів фізичних осіб.

2. Пільгові аспекти податку з доходів фізичних осіб: податкова знижка та податкова соціальна пільга.

3. Порядок оподаткування операцій з рухомим та нерухомим майном.

4. Специфіка оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців та від провадження незалежної професійної діяльності.

5. Порядок подання фізичними особами податкової декларації.

1. Характеристика обов'язкових елементів податку з доходів фізичних осіб

Згідно з п. 7.1. статті 7 ПКУ стосовно кожного податку визначаються його наступні елементи:

1) платники податку;

2) об'єкт оподаткування;

3) база оподаткування;

4) ставка податку;

5) порядок обчислення податку;

6) податковий період;

7) строк та порядок сплати податку;

8) строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Адміністрування податків ґрунтується на виділенні таких елементів системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і податкова квота. Між цими поняттями існує певне підпорядкування, яке найпростіше можна проілюструвати, поставивши до них запитання: суб'єкт —> хто сплачує; об'єкт —> що оподатковується; одиниця —> в яких одиницях обчислюється; джерело сплати —> з чого сплачується; ставка —> яка частина сплачується; податкова квота —> максимальна частина доходу, яка може бути утримана.

Платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами. Визначення платника податку у даній нормі закону запропоновано за класичною схемою, а саме, на основі поєднання принципу джерела походження доходу і принципу резидентства.

Джерелом доходу є місце, в якому дохід створено (генерується) (територіальна ознака).

Джерелами походження доходу, згідно із стандартною міжнародною класифікацію, є шість основних джерел доходу:

1) трудові доходи;

2) підприємницькі доходи;

3) інвестиційні доходи;

4) доходи від власності;

5) державні соціальні трансферти;

6) родинна допомога і трансферти.

Усі джерела доходів можуть мати різний податковий статус, тобто доходи можуть оподатковуватися або звільнятися від оподаткування. Наприклад, трудові та підприємницькі доходи оподатковуються у більшості країн, а державні соціальні трансферти (пенсії, стипендії, державні субсидії) чи родинні трансфери (грошові перекази, аліменти) зазвичай оподаткуванню не підлягають.

Якщо будь-яке джерело доходу перебуває за межами країни, воно вважається іноземним джерелом та згідно з принципом резидентства підлягає оподаткування.

Відповідно до принципу резидентства оподатковуватися має увесь дохід резидента незалежно від місця розташування джерела доходу, а для нерезидентів оподаткування підлягає тільки дохід, що отриманий у межах відповідної країни (екстериторіальна ознака).

Критеріями визнання юридичних осіб нерезидентами для цілей оподаткування є тест інкорпорації і тест юридичної особи. Критеріями визнання фізичних осіб нерезидентами для цілей оподаткування є тест фактів і обставин, тест фізичної присутності і громадянсько-правовий тест.

Податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формах) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок коштів платника податку. Запровадження інституту податкового агента зумовлено необхідністю спрощення процедур адміністрування податків, необхідністю зменшення транзакційних витрат оподаткування. Податкові агента можуть виконувати свої функції лише для доходів, що визначаються за принципом джерела доходу.

Згідно з даною нормою закону не є платниками податку нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, мають дипломатичні привілеї та імунітет як сукупність особливих пільг, прав і переваг, які надаються іноземним дипломатичним агентам і консульським посадовим особам, їх персоналові, іншим особам, які користуються захистом на території держави перебування відповідно до міжнародного права. Зазначені привілеї та імунітет визначаються міжнародними договорами України, що укладені у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо). Дипломатична діяльність пов'язана з виконанням дипломатичних функцій особами-нерезидентами, що визначені відповідним міжнародним договором. Якщо нерезидент, який має дипломатичні привілеї та імунітет, отримує доходи з джерелом походження в Україні, то такі доходи не оподатковуються, оскільки, як правило, діє, відповідна міжнародна угода України з іноземною державою про уникнення подвійного оподаткування, яких нараховується більше 60.

Виконання податкових зобов'язань платника податку-фізичної особи перед державою зупиняються у разі смерті платника податку, що встановлюється відповідним органом медичної експертизи, або у разі оголошення судом платниками податку померлих чи безвісно відсутніх. Згідно зі ст. 46 Сімейного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Базою оподаткування для померлої або безвісно відсутньої є дохід за останній податковий період, а у разі відсутності доходу після дати смерті чи зникнення платника податку податкових зобов'язань не виникає. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Якщо платник податку вперше отримує доходи у звітному податковому періоді, то саме в цьому податковому періоді виникають податкові зобов'язання платника податку не залежно від дати отримання, обсягу і джерела доходу.

Таким чином, суб'єкт або платник податку - це фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. В окремих випадках між платником і державою може знаходитись уповноважена особа (податковий агент), яка утримує податок, сплачує його до бюджету і несе за це відповідальність. При оподаткуванні доходів фізичних осіб платником податку є фізична особа або уповноважена особа (наприклад, адміністрація державної установи, чи суб'єкта підприємницької діяльності, які нараховують доходи у вигляді заробітної плати та прирівнені до неї доходи).

У Податковому кодексі України визначено, що платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами, та фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Визначення платника податку у Податковому кодексі запропоновано за класичною схемою, а саме на основі поєднання принципу джерела походження доходу і принципу резидентства.

Критеріями визнання юридичних осіб нерезидентами для цілей оподаткування є тест інкорпорації і тест юридичної особи. Критеріями визнання фізичних осіб нерезидентами для цілей оподаткування є тест фактів і обставин, тест фізичної присутності і громадянсько-правовий тест.

Податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формах) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок коштів платника податку. Запровадження інституту податкового агента зумовлено необхідністю спрощення процедур адміністрування податків, зменшення транзакційних витрат оподаткування. Податкові агенти можуть виконувати свої функції лише для доходів, що визначаються за принципом джерела доходу.

У Податковому кодексі визначено, хто не є платником податку. Це нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, мають дипломатичні привілеї та імунітет як сукупність особливих пільг, прав і переваг, що надаються іноземним дипломатичним агентам і консульським посадовим особам, їх персоналові, іншим особам, які користуються захистом на території держави перебування відповідно до міжнародного права. Зазначені привілеї та імунітет визначаються міжнародними договорами України, що укладені у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Не є платниками податку також особи, доходи яких не включаються до оподатковуваного доходу (пенсіонери, котрі отримують виключно державну пенсію, студенти, доходом яких є стипендія, що виплачується з державного бюджету, та інші).

Фізична особа перестає бути платником податку, якщо вона не отримує доходи, які підлягають оподаткуванню, або у разі смерті, що встановлюється відповідним органом медичної експертизи, або у разі оголошення судом платниками податку померлих чи безвісно відсутніх. Згідно зі ст. 46 Сімейного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Носій податку - фізична чи юридична особа, що в кінцевому підсумку здійснює витрати зі сплати податку. Стосовно фізичних осіб, то цей елемент оподаткування співпадає з елементом «платник податку». Законодавчо заборонено перекладати чи сплачувати цей податок іншими фізичними чи юридичними особами.

Об'єктом оподаткування податком па доходи фізичних осіб є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов'язань платника податку. Оскільки податковим періодом з даного податку є місячний і річний терміни, то об'єктом оподаткування виступає як місячний дохід платника податку, так і сума цих доходів протягом року (річний дохід). Оподаткуванню згідно з принципом резидентства підлягають також доходи, які отримані з джерел за межами України. Усі податкові зобов'язання платника податку виникають у відповідному податковому періоді, а сплаті підлягають у момент остаточного нарахування (виплати або надання).

За місячними доходами (заробітна плата, премії, відсотки на депозити тощо) стягнення податку відбувається податковим агентом у джерела доходу.

За річним оподатковуваним доходом має інші строки сплати, оскільки остаточно сума податкових зобов'язань платника податку за результатами звітного року підлягає коригуванню на суму податкової знижки і сплачується платником самостійно.

Якщо нерезидент отримує доходи з джерелом їх походження в Україні, які, згідно з чинним законодавством, підлягають оподаткуванню, то процедури і правила оподаткування його доходів є аналогічними до тих, які застосовуються при оподаткуванні доходів резидента. Так само, як і при оподаткуванні доходів резидента, об'єкт оподаткування нерезидента відповідає встановленим податковим періодам: місяць та/або рік.

З економічної точки зору, об'єкт оподаткування - це явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що обкладається податком (дохід, майно тощо). З юридичного погляду, під об'єктом оподаткування розуміють юридичний факт стосовно предмета оподаткування, який зумовлює виникнення у суб'єкта зобов'язання щодо сплати податку. Часто й сама назва податку випливає з об'єкта, наприклад: прибутковий, земельний, промисловий, тощо. Існує три підходи до визначення оцінки об'єкта: кількісний, натуральний і грошовий.

Стосовно об'єкта оподаткування фізичної особи, то законодавчо визначено - дохід, отриманий платником податку з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов'язань платника податку. Зазначимо, що об'єктом оподаткування виступає як місячний дохід платника податку, так і сума цих доходів протягом року (річний дохід). Оподаткуванню, згідно з принципом резидентства, підлягають також доходи, які отримані з джерел за межами України. Усі податкові зобов'язання платника податку виникають у відповідному податковому періоді, а сплаті підлягають у момент остаточного нарахування (виплати або надання). За місячними доходами (заробітна плата, премії, відсотки на депозити тощо) стягнення податку відбувається податковим агентом у джерела доходу.

За річним оподатковуваним доходом має інші строки сплати, оскільки остаточно сума податкових зобов'язань платника податку за результатами звітного року може підлягати коригуванню на суму податкової знижки і сплачується платником самостійно.

Якщо нерезидент отримує доходи з джерелом їх походження в Україні, які, згідно з чинним законодавством, підлягають оподаткуванню, то процедури і правила оподаткування його доходів є аналогічними до тих, які застосовуються мри оподаткуванні доходів резидента. Так само, як і при оподаткуванні доходів резидента, об'єкт оподаткування нерезидента відповідає встановленим податковим періодам: місяць та/або рік.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір має досить точно відображати об'єкт оподаткування. При оподаткуванні доходів фізичних осіб одиниця оподаткування має грошовий вираз - гривня.

Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати податку стосовно фізичних осіб безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування - доходом.

Базою оподаткування є вартісний вимір об'єкта оподаткування. Згідно з п. 2. ст. 23 Кодексу база оподаткування для кожного податку встановлюється окремо. Методологія обчислення бази оподаткування, зазначена даною нормою Кодексу, полягає у тому, що вартісний вимір бази оподаткування доходів у формі заробітної плати визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Податкова знижка є видом податкової пільги. Документально підтверджені витрати, які має право платник податку включити до податкової знижки, зазначені у ст. 166 та ст. 175 Кодексу.

До загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи, класифікація яких за джерелами походження представлена у наступній таблиці (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Класифікація бази оподаткування за джерелами доходу

Джерело доходу

База оподаткування згідно зі ст. 164 (пп.)

Трудові доходи

Пп.164.2.1,164.2.6 (залежно від форми доходу), 164.2.7, 164.2.11, 164.2.12 (залежно від форми доходу), 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.15 (залежно від типу договору), 164.2.16 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)

Підприємницькі доходи (отримані фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування)

Пп. 164.2.2 (залежно від типу договору), 164.2.6 (залежно від форми доходу), 164.2.12 (залежно від форми доходу), 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.16 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)

Інвестиційні доходи

Пп. 164.2.6 (залежно від форми доходу), 164.2.8, 164.2.9, 164.2.13. абзац перший, 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.15 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)

Доходи від власності

Пп. 164.2.2 (залежно від типу договору), 164.2.3,164.2.4,164.2.5,164.2.6 (залежно від форми доходу), 164.2.10 (залежно від форми доходу), 164.2.13 абзац другий, 164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.15 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)

Державні соціальні трансферти

164.2.14 (залежно від рішення суду), 164.2.18 (залежно від типу блага)

Родинна допомога і трансферти

Пп. 164.2.10 (залежно від форми доходу),164.2.13 абзац другий, 164.2.Т4 (залежно від рішення суду), 1.2.16 (залежно від типу договору), 164.2.18 (залежно від типу блага)

Подібна класифікація дозволяє визначити податковий статус доходу, оскільки, згідно з даним Кодексом, до різних джерел доходу застосовуються різні ставки податку. Слід зазначити, що деякі з представлених у пп. 164.2.1 - 164.2.19 цієї статті доходи можуть мати різний податковий статус залежно від типу укладеного цивільно-правового договору, форми доходу, рішення суду, типу блага. Наприклад, якщо укладений договір комісії, то комісійний дохід має податковий статус підприємницького доходу, якщо укладений договір купівлі-продажу майна, то такий дохід має статус доходу від власності, якщо укладений договір купівлі-продажу інвестиційних активів, то дохід має статус інвестиційного і т.д.

При визначенні бази оподаткування враховують усі доходи як у грошовій (готівковій та безготівковій), так і у негрошовій формі. Негрошова форма доходу може бути представлена у вигляді вартості наданих товарів, робіт, послуг платнику податків. Вартість таких товарів, робіт, послуг для цілей оподаткування встановлюється на основі ринкових.

Платник податку може отримувати доходи з джерел походження в інших країнах, тому вартісний вимір цих доходів буде у валюті країни походження доходу або в міжнародних розрахункових одиницях (спеціальні права запозичення, SDR - англ.). Доходи, отримані в іноземній валюті, підлягають перерахунку у національну грошову одиницю України за офіційним курсом Національного банку України, що встановлений на момент нарахування (отримання) таких доходів. Терміни, порядок визначення і застосування офіційного курсу гривні, що визначається НБУ відносно іноземних валют, встановлюються згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93.

Як правило, включення іноземних доходів відбувається до річного оподатковуваного доходу, що може істотно розмежовувати у часі момент нарахування (отримання) доходу і сплати податкових зобов'язань (наприклад, при поданні річної податкової декларації). Тому даною нормою Кодексу однозначно визначено, що розмір податкових зобов'язань, які визначаються у гривні, щодо доходів, що номіновані в іноземній валюті, обчислюється за офіційним курсом Національного банку України, що встановлений на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Грошовий вимір бази оподаткування щодо доходів, які отримані в негрошовій формі, визначається шляхом множення звичайної ціни, що у даному випадку є тотожною ринковій ціні, на коригуючий коефіцієнт, що прив'язаний до ставки податку, встановленої для відповідного виду доходу на момент його нарахування.

Слід звернути увагу на те, що перерахунок негрошового доходу у грошовий вимір відбувається також на дату нарахування (отримання) такого доходу.

Згідно з даною нормою закону до бази оподаткування не включається сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які, відповідно до закону, сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також па суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 - VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Цей внесок встановлюється у розмірі відповідно до категорій ризику працюючих, що зазначені ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». До бази оподаткування не включаються також обов'язкові страхові внески до недержавного пенсійного фонду, які, відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р № 1057-IV сплачуються за рахунок заробітної плати працівника.

Ставка податку є обов'язковим елементом податку, що визначає розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Даною нормою Кодексу запроваджується помірно-прогресивна шкала ставок податку з доходів фізичних осіб. Ставка податку до доходів від трудової діяльності та здійснення підприємницької діяльності на загальних умовах встановлена на рівні 15% щомісячної бази оподаткування. При цьому оподаткуванню підлягають виграші у державну і недержавну грошову лотерею, а також виграш гравця, отриманий від організатора азартної гри. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх. Тому оподаткування доходів від виграшу в азартній грі стосується лише таких доходів з іноземних джерел походження.

Гранична ставка податку становить 17 % бази оподаткування для суми, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (від 20.10.2009 № 1646) на 1 січня звітного податкового року, з урахуванням сплаченого податку за ставкою 15 %. Станом на 01.01.2010 року мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 869 гривень, яка індексується протягом року. Згідно із Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» станом на 31 грудня 2010 року мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 922 гривень, тобто за ставкою податку в 17 % будуть оподатковуватися доходи від трудової та підприємницької діяльності, щомісячний розмір яких перевищує 9220 гривень з урахуванням сплаченого податку за ставкою 15 %. Згідно із п. 6 ст. 164 Кодексу під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які сплачуються за рахунок заробітної плати працівника. Це означає, що при визначенні граничної межі доходу, з якого сплачується податок за ставкою 17 %, не повинні враховуватися пенсійні та соціальні внески платника податку, що сплачені за рахунок його доходу. Згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» протягом календарного року величина мінімальної заробітної плати може підлягати індексації.

Ставка податку встановлена на рівні 5% бази оподаткування для інвестиційних доходів платника податку, що отримані у звітному податковому періоді у формі:

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий);

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

- дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;

- дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

- дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації, від їх емітента відповідно до закону;

- дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів, у разі, якщо проспект емісії не передбачає вихід з фонду операцій з нерухомістю до закінчення строку, на який був створений такий фонд;

- дохід, який виплачується фондом фінансування будівництва;

- дохід учасника фонду банківського управління;

- доходи у вигляді дивідендів.

До зазначених доходів застосовується єдина ставка податку в розмірі 5 % бази оподаткування незалежно від розміру отриманого доходу.

Ставка податку становить 30 % бази оподаткування, якщо платник податку отримує дохід чи приз (крім державної та недержавної грошової лотереї). Згідно з наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей» від 12.12.2002 № 128/1037 лотерея - це господарська операція, яка передбачає продаж гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також безоплатне отримання такого призу у власність у разі визнання такого гравця переможцем.

Як виняток з абзацу-першого п. 167.3, грошові виграші у спортивних змаганнях (крім винагород спортсменам - чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, визначених у підпункті «б» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу) оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.1 цієї статті. Під спортивними змаганнями слід розуміти як аматорський, так і професійний спорт.

Професійний спорт - комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку.

Діяльність у професійному спорті спортсменів, тренерів та інших фахівців, яка полягає у підготовці та участі у спортивних змаганнях серед спортсменів-професіоналів і є основним джерелом їх доходів, провадиться відповідно до цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, а також статутних та регламентних документів відповідних суб'єктів сфери фізичної культури і спорту та міжнародних спортивних організацій.

Спортсмен набуває статусу спортсмена-професіонала з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів (Закон України від 17.11.2009 № 1724-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та інших законодавчих актів України»).

Пільгова ставка податку в розмірі 10 % бази оподаткування застосовується для доходу у формі заробітної плати для працівників вугільної промисловості України, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості, за Списком № 1, який дає право на пільгову пенсію за віком (Постанова КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року № 36). Перелік цих професій та посад визначений згідно зі Списком № 1 зазначеної постанови КМУ, а саме, розділ 1 «Гірничі роботи».

Податкова квота - це частка податків у доходах платника податків або групи платників. Вона є розрахунковим показником і використовується мри аналізі податкової ситуації. Квота може розраховуватися в абсолютних і відносних одиницях. В чинному законодавстві України не застосовується.

Період сплати податку - це термін, протягом якого платник податку зобов'язаний сплатити до бюджету податок. Стосовно фізичних осіб, то сплата податку відбувається під час отримання, або нарахування доходу.

Порядок нарахування та сплати податку, відповідальні особи. Відповідно до розділу IV Кодексу юридичні особи (філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи представництво), самозайняті особи, постійне представництво нерезидента - юридичної особи, які нараховують (виплачують) фізичним особам доходи, з джерела їх походження в Україні, а також, здійснюючи господарську діяльність, використовують найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових або цивільно-правових договорів (контрактів) (тому несуть обов'язки зі сплати їм заробітної плати), - набувають статусу податкового агента. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, водночас виконує обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. Податок сплачується за рахунок найманого працівника шляхом відрахування із суми нарахованого оподатковуваного доходу за відповідною ставкою. Обов'язок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку покладено на податкового агента й у випадку виплати платнику податку інших оподатковуваних доходів, тобто у іншому вигляді, ніж заробітна плата, з джерелом їх походження з України за відповідними ставками.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету шляхом подання до банківської установи податковим агентом єдиного платіжного документа, який відображає загальну суму утриманих податків на доходи всіх фізичних осіб такого податкового агента. Платіжний документ щодо сплати податку є обов'язковою умовою прийому банківськими установами документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів.

Відповідно до положень Кодексу не оподатковуються під час нарахування чи виплати платникам податків такі доходи (прибутки):

а) дохід орендодавця у випадках, передбачених п. 170.1 ст. 170. Такий податок сплачується щоквартально;

б) інвестиційний прибуток, яким передбачено, що платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, має право укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента. Податок сплачується за наслідками року;

в) дохід від відчуження за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на об'єкт нерухомості/рухомого майна. Податок сплачується за наслідками року;

г) дохід у вигляді успадкованого майна (крім спадкоємців - нерезидентів). Податок сплачується за наслідками року;

д) іноземні доходи. Податок сплачується за наслідками року.

Відповідно до податкового кодексу вище перелічені доходи (прибутки) відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Податковий агент може здійснювати нарахування та сплату оподатковуваного доходу на користь платника податку у грошовій (в тому числі готівкою, отриманою як виручка в касу підприємства), або в негрошовій формі. У випадку виплати оподатковуваного доходу у негрошовій формі або готівкою з каси граничним терміном сплати (перерахунку) податку до бюджету встановлюється один банківський день, що настає за днем такого нарахування чи виплати оподатковуваного доходу.

Платник податку за наслідками звітного податкового року обчислює загальний річний оподаткований дохід, включаючи отримані доходи від особи без статусу податкового агента та іноземні доходи. До доходів, отриманих від особи, яка не є податковим агентом, можуть належати:

а) доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

б) дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст.164 Кодексу).

Відсутність необхідних підстав для набуття статусу податкового агента в осіб, що виступають для платника суб'єктом виплати вищеперелічених доходів, зобов'язує платника податку самостійно відобразити такі доходи в податковій декларації та сплатити податок до бюджету. У випадку, коли джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів платника податків є іноземним, податковий агент як учасник відповідних правовідносин відсутній. Таким чином, платник зобов'язаний подати річну податкову декларацію, включивши суму таких доходів у загальний річний оподатковуваний дохід, що оподатковується за відповідними ставками.

При нарахуванні оподаткованого доходу платнику податків у джерела його виплати нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок такого платника зобов'язаний податковий агент. Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку здійснює податковий агент за формою, встановленою центральним органом ДПС. Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або його відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи - податкового агента.

Якщо фізична особа, яка виконує обов'язки щодо нарахування та утримання податку, є податковим агентом, то сума податку перераховується до відповідного бюджету за місцем реєстрації фізичної особи - податкового агента в органах державної податкової служби.

Якщо фізична особа нараховує та утримує податок, не маючи статусу податкового агента, то сума податку перераховується до відповідного бюджету її податкової адреси, тобто місця постійного або переважного її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби.

Відповідно до Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Відповідно вони контролюють правильність та своєчасність сплати податку за місцезнаходженням юридичної особи або її відокремленого підрозділу, уповноваженого самостійно нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету.

Юридичні особи або відокремлений підрозділ, уповноважений самостійно нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету, маючи статуси податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.