2.2. Предмет та сторони договору контрактації сільськогосподарської продукції. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань.

Під предметом договору контрактації слід розуміти продукцію, яка ще має бути ви­рощена (зроблена, створена) у майбутньому, тобто на момент укладення договору у ви­робника такої продукції немає. У даному ви­падку можна погодитись із В.П.Станіславським, який вважає, що це положення є істотним, оскільки якби така продукція була на момент укладення договору контрактації, то ці відносини були б оформлені іншим до­говором, наприклад договором поставки або купівлі-продажу.³⁹ Правильним є й те, що виконанню зобов'язань за договором контрактації, передусім щодо закупівлі про­дукції рослинництва, властивий циклічний характер, що визначається умовами сільсь­когосподарського виробництва.

Необхідно звернути увагу на те, що наведені при­писи ст. 272 ГК України чомусь обмежують сферу застосування договору контрактації лише випадками державної закупівлі сільсь­когосподарської продукції, що, на нашу дум­ку, не є правильним. Адже, незважаючи на те, що в аграрно-правовій літературі свого часу висловлювалася думка, що договір контрак­тації є однією з правових форм залучення до державних ресурсів продовольства та сиро­вини аграрних підприємств усіх форм влас­ності й організаційно-правових форм господарювання⁴⁰, потребувати сільсько­господарської продукції може не лише дер­жава, виробництво (вирощування) і поста­чання якої може здійснюватися, зокрема, й за договорами контрактації. У зв'язку з цим очевидною є необхідність викласти ч. 1 ст. 272 ГК України у такій редакції: «За­купівля сільськогосподарської продукції (у тому числі й державна) здійснюється за до­говорами контрактації. У разі здійснення державної закупки сільськогосподарської продукції, договір контрактації укладається на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції». Слід погодитися із тим, що до законодавчого врегулювання зазначених положень Господарський кодекс Ук­раїни застосовуватиметься лише у сфері регулювання державної закупівлі сільськогос­подарської продукції; в інших випадках за участю широкого кола суб'єктів господарю­вання необхідно керуватися вимогами Цивільного кодексу України⁴¹.

В останньому випадку до договору конт­рактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про до­говір поставки, якщо інше не передбачене за­коном або договором (ч. 2 ст. 713 ЦК Ук­раїни).

Найкраще сутність договору контрактації можна з'ясувати шляхом порівняння окремих його елементів з елементами, наприклад, договору поставки. Слід погоди­тись із Ц.В.Бичковою, що основні відмінності між договорами контрактації та договорами поставки зумовлені особливостями вироб­ництва сільськогосподарської продукції. До­говір контрактації (на відміну від договору поставки) охоплює й елементи виробничого характеру. Він містить певні зобов'язання з організації й оплати праці за вирощування законтрактованих культур. Надання різних пільг сільськогосподарським підприємствам у ряді випадків покладається на заготівельну організацію, що властиво лише для відносин із контрактації. Ці договори різняться між собою також за своїм предметом: за догово­ром контрактації закуповується лише сільсь­когосподарська продукція, вироблена в гос­подарстві, що є стороною в договорі. Предметом договору поставки може бути як про­мислова, так і сільськогосподарська продук­ція, але остання за умов, що її поставляє організація, яка її сама не виробляє, а лише закуповує в іншої. Особливістю договору контрактації у порівнянні з договором по­ставки є також наявність зобов'язань заготі­вельних організацій надавати допомогу сільськогосподарським підприємствам в органі­зації виробництва, первинної обробки, паку­вання, транспортування продукції.⁴²

В юридичній літературі свого часу зазна­чалося, що договір контрактації має свої пла­нові передумови, оскільки укладається на підставі планів державної закупівлі сільсько­господарської продукції;⁴³ вироб­ництво предмета договору контрактації біль­шою мірою має сезонний, а договору постав­ки - постійний характер; предметом догово­ру контрактації є продукція у первісному стані, а поставки - продукція після заготов­ки, переробки⁴⁴; оскільки вироб­ництво сільськогосподарської продукції за­лежить певною мірою від природних умов її вирощування в тому чи іншому році, то в договорі контрактації встановлюється більш пільговий, ніж у договорі поставки, порядок майнової відповідальності за порушення умов договору тощо.⁴⁵

Слід зазначити, що чинне законодавство України (ч.3 ст.272 ГК України) встанов­лює, що у договорах контрактації мають пе­редбачатися такі умови:

1) види продукції (асортимент), номер державного стандарту "або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

2) кіль­кість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

3) ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок та умови доставки, строки здавання-приймання про­дукції;

4) обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільсь­когосподарської продукції й її транспорту­вання на приймальні пункти та підприємст­ва;

5) взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

6) інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продук­ції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Всі ці умови є істотними умовами договору контрактації сільськогосподарської продукції. За умови відсутності згоди сторін щодо таких умов і включення їх до договору контрактації він вважається неукладеним. Безумовно, крім перелічених істотних умов, до договорів контрактації сільськогосподарської продук­ції можуть включатися й інші умови (на роз­суд його сторін).

Однозначному формулюванню умов до­говору контрактації сільськогосподарської продукції має сприяти Типовий договір контрактації сільськогосподарської продук­ції. Оскільки згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на ос­нові типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, або у випад­ках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, названий Типовий договір контрактації сільськогосподарської продукції матиме обов'яз­кову силу для всіх суб'єктів, що вступають у договірні контрактаційні правовідносини. Слід погодитися із В.Корнієнко, що метою Типового договору є однакове регулювання основних умов контрактації, хоча такі дого­вори не можуть у повному обсязі охопити відносини сторін і специфіку заготовок усіх видів сільськогосподарської продукції.⁴⁶

Сенсом застосування типових договорів контрактації є підтримання інтересів сільсь­когосподарських товаровиробників. Однак, незважаючи на наведені приписи ч. З ст. 272 ГК України, Кабінет Міністрів України (як і будь-який інший орган державної влади) не визначив і не затвердив, на жаль, ні порядок затвердження, ні Типовий договір контрак­тації сільськогосподарської продукції.

Що стосується обов'язку контрактанта надавати допомогу сільськогосподарському товаровиробникові в організації виробниц­тва сільськогосподарської продукції й її транспортуванні на приймальні пункти та підприємства, то, наприклад, В.П. Станіславський висловив думку, що надавати таку допо­могу виробнику може лише держава через відповідні субсидії, дотації з державного бюджету, допомогу у придбанні сільськогос­подарської техніки, забезпечення необхід­ною науковою літературою та кваліфікова­ними кадрами.⁴⁷ Проте ми лише частково погоджуємося із такою думкою. Ад­же контрактант (і не лише держава), який заінтересований у вирощуванні, виробництві певного виду сільськогосподарської продук­ції відповідної якості, не позбавлений мож­ливості сприяти вирощуванню такої продук­ції шляхом, наприклад, надання насіннєвого матеріалу, необхідних добрив, технічних засобів механізації, організації перевезення ви­робленої продукції тощо. Тому вважаємо, що стверджувати про можливість надання до­помоги товаровиробникові сільськогоспо­дарської продукції в межах договірних контрактаційних правовідносин лише державою навряд чи правильно.

Слід погодитися з тим, що оскільки до­говір контрактації сільськогосподарської продукції має своїм предметом особливий вид продукції, то відповідно до цього ст. 273 ГК України містить приписи щодо особли­востей виконання зазначених договорів. Ці особливості стосуються: порядку постачання сільськогосподарської продукції (встановле­но обов'язок щодо попереднього повідомлен­ня про кількість і строки здачі продукції, правила щодо визначення місця приймання продукції), пакування такої продукції, умов прийняття нестандартної продукції та про­дукції понад обсяги, передбачені договором. Інші особливості виконання таких договорів встановлюються Положенням про контрак­тацію сільськогосподарської продукції, що його має затвердити Кабінет Міністрів Ук­раїни.⁴⁸ Слід також зазначити, що Положення про контрактацію сільськогосподарської продукції Кабінет Міністрів Укра­їни не затвердив.

Викладене дозволяє зробити висновок, що в Україні й донині є чинним, відповідно до приписів Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 р. № 1543-ХП, Положення про порядок укла­дання і виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції, затвер­джене наказом Держагропрому СРСР від 15.04.1987 р. № 300.⁴⁹ У зазначено­му Положенні встановлювалися обов'язки контрактантів і сільськогосподарських під­приємств (зокрема, обов'язок укласти дого­вір контрактації не пізніше 1 січня кожного року та надати його до Державної інспекції із заготівлі та якості сільськогосподарської продукції), строки продажу продукції, по­рядок здійснення розрахунків і майнової відповідальності за невиконання зобов'язань за договором контрактації тощо. Звідси, в частині, що не суперечить приписам законо­давства України, назване Положення про по­рядок укладання та виконання договорів контрактації сільськогосподарської про­дукції може застосовуватися й зараз.

Окремо ст. 274 ГК України визначає відповідальність за договором контрактації. Зокрема, за не здачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сільськогосподарсь­кої продукції сплачує контрактанту неустой­ку в розмірі, встановленому договором, як­що інший розмір не передбачений законом. У випадку, якщо сільськогосподарську про­дукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не попередже­ний контрактант, виробник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки. За невико­нання зобов'язання щодо приймання сільсь­когосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від прий­мання продукції, пред'явленої виробником у строки та в порядку, що погоджені сторона­ми, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5 % вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки та знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, - пов­ну її вартість. Однак сторони договору конт­рактації мають можливість встановити й інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за таким договором.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що використання договору контрактації у сфері вирощування та постав­ки сільськогосподарської продукції у сучасних умовах є актуальним. До основних переваг в застосуванні цього договору можна віднести, зокрема, встановлення тісного взаємозв’язку між сільськогосподарським виробником та переробним підприємством, що забезпечує першому гарантований ринок збуту та впевненість в отриманні визначеної в договорі суми коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, а другому — впевненість у формуванні сировинної бази як запоруки ведення стабільної діяльності та нарощування об’ємів переробного підприємства, що забезпечує повне завантаження виробничої потужності, а також збільшення асортименту продукції й поліпшення фінансового стану останнього.

Також значною перевагою в застосуванні договору контрактації порівняно із застосуванням інших видів договорів в сфері реалізації сільськогосподарської продукції є можливість надання матеріально-технічних засобів, паливно-мастильних матеріалів та інших матеріальних ресурсів сільськогосподарським товаровиробникам, необхідних для виготовлення продукції, що для сільськогосподарського товаровиробника знімає проблему їх пошуку, а для контрактанта може значною мірою здешевлювати ціну на продукцію, яку він планує отримати.

Оскільки вироб­ництво сільськогосподарської продукції за­лежить певною мірою від природних умов її вирощування в тому чи іншому році, то в договорі контрактації встановлюється більш пільговий, ніж, наприклад, у договорі поставки, порядок майнової відповідальності сторін за порушення умов договору. Такий пільговий порядок майнової відповідальності сторін за порушення умов договору також можна назвати однією з переваг в застосуванні договору контрактації сільськогосподарської продукції.

Проте, незважаючи на зазначені вище переваги, договір контрактації сільськогосподарської продукції ще не зайняв належного йому місця серед договорів, що опосередковують перехід права власності на вирощену сільськогосподарську продукцію. Аналізуючи практику укладення сільськогосподарськими товаровиробниками договорів в сфері реалізації сільськогосподарської продукції можна зробити висновок про те, що найчастіше вони збувають вирощену продукцію шляхом укладення договорів купівлі-продажу, а не контрактації сільськогосподарської продукції. До основних причин, що стримують поширення договору контрактації сільськогосподарської продукції, на нашу думку, можна віднести:

1) відсутність спеціалізованого правового регулювання відносин, що виникають в процесі укладення та виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції, зокрема до цього часу Кабінетом Міністрів України не розроблено Типовий договір контрактації сільськогосподарської продук­ції і Положення про контрактацію сільськогосподарської продукції, які б сприяли однозначному формулюванню умов договору контрактації.

2) неможливість остаточно визначити кількість та якість продукції, що виступатиме предметом договору, поки остання не буде вирощена. У контрактанта не може бути впевненості стосовно її виробництва, кількості і якості, оскільки це виробництво не лише включає в себе технічні процеси, на які впливає людина, а й базується переважно на процесах біологічних, що аж ніяк не залежить від її діяльності. Контрактанту вигідніше укладати договір купівлі-продажу вже наявної у сільськогосподарського товаровиробника продукції, знаючи який саме товар він купує, його точну кількість та якість, що дасть йому змогу точно визначити об’єми готової продукції та остаточну ціну на неї.

3) специфічний механізм ціноутворення на продукцію, що закуповується за таким договором. Якщо контрактант надає сільськогосподарському товаровиробнику оплатну допомогу, зокрема, постачання посівного матеріалу, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, тощо, то проблем з визначенням ціни на таку продукцію може й не бути, виробник просто зменшить її вартість на суму наданої йому допомоги. А як бути із наданням допомоги немайнового характеру, наприклад, проведенням семінарів з питань вирощування продукції, захисту рослин від шкідників і хвороб, догляду за продукцією, що постраждала від заморозків, спеки, наданням іншої інструктивної допомоги? Вартість таких послуг визначити вкрай важко.

Зазначені причини хоч і зумовлюють певну затримку в поширенні застосування такого спеціалізованого договору, як контрактація сільськогосподарської продукції, проте вони не є визначальними. Встановлення постійного взаємозв’язку між сільськогосподарським товаровиробником та переробним підприємством має значно важливіше значення для нормального здійснення виробництва сільськогосподарської продукції та її реалізації.

Висновки

1. Особливості правового регулюван­ня аграрно-договірних відносин зумовлю­ються: сферою аграрного виробництва, в якій укладається договір, особливостями га­лузі господарювання, видом господарської діяльності та економічною формою резуль­тату цієї діяльності; особливостями правово­го становища суб'єктів, між якими виника­ють аграрні відносини.

2. Специфіка сільськогосподарського виробництва зумовлює основні специфічні ознаки агрогосподарського договору. Сільськогосподарське виробництво — це врегульований нормами права вид господар­ської діяльності суб'єктів господарювання, наділених спеціальною правосуб'єктністю, у сфері суспільного виробництва, який спрямований на виробництво, переробку та реалі­зацію продукції, пов'язаної з біологічними про­цесами її вирощування, призначеної для спо­живання в сирому та переробленому вигляді, для використання на нехарчові цілі.

3. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва наведено наступні характерні ознаки, що притаманні агрогосподарському договору:

• взаємний вільний вияв волі сторін дого­вору, як правило, не обтяженої адміністра­тивними актами;

• забезпечення реалізації інтересів сторін за договором;

• визначення договору як угоди двох і біль­ше сторін, що породжує їх права й обов'язки щодо забезпечення та розвитку виробництва аграрної продукції з метою реалізації взаєм­них майнових та інших інтересів, виражає ха­рактер ринкових відносин з участю аграрних товаровиробників. Договір виконує функції виявлення потреб договірних суб'єктів, а разом із тим певною мірою і потреб держави;

• він є юридичною формою організації виробничого процесу;

• права й обов'язки сторін у договорі виз­начаються специфікою аграрного виробни­цтва;

• аграрно-правовий договір є правовою формою реалізації взаємних інтересів сторін з урахуванням юридичних, природно-кліматичних, економічних можливостей;

• аграрно-правовий договір є юридичною формою відносин, що опосередковано забез­печують розвиток аграрного виробництва.

• однією із сторін аграрно-правового договору завжди виступає сільськогосподарський товаровиробник.

• за допомогою агрогосподарського договору оформляються земельні, майнові, фінансові та інші відносини, що виникають в процесі сільськогосподарського виробництва.

4. На основі аналізу спеціальної літератури та систематизації думок науковців сформульовано поняття агрогосподарського договору. Агрогосподарський (аграрно-правовий) договір - це угода, укладена на основі вільного волевиявлення сторін, однією з яких обов’язково виступає виробник сільськогосподарської продукції, спрямована на створення, зміну чи припинення взаємних прав та обов’язків цих сторін у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.

5.Існування істотних особливостей догово­рів в АПК, що зумовлені специфікою сільсь­когосподарського виробництва, переконливо свідчить про необхідність їх об'єднання в ок­рему групу договорів - «аграрно-правових договорів» з одночасним проведенням їх спеціалізованого правового регулювання.

6. Класифікація агрогосподарських договорів може бути проведена за різними системоутворюючими критеріями, проте найбільш доцільним нам все ж видається проведення класифікації агрогосподарських договорів за їх предметом. Відповідно до такої класифікації розрізняють групи договорів у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, в галузі виробничо-технічного обслуговування та у сфері реалізації сільськогосподарської продукції, сировини і продовольст

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавство

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996.- №30.- Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2003.- № 40-44.- Ст.356.

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2003.- № 18, № 19-20, № 21-22.- Ст.144.

4. Цивільний кодекс Української РСР // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1540-06.

5. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 //Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1991.- № 49.- Ст.682.

6. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 // Відомості Верховної Ради України (ВВР).-2004.- № 49.- Ст.527.

7. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2003.- № 31-32.- Ст.263.

8. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991// Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1991.- № 41.- Ст.546.

9. Про правонаступництво України: Закон України від 12.09.1991 // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1991.- № 46.- Ст.617.

10. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1997.- № 39.- Ст.261.

11. Про заходи щодо реформування аграрних відносин: Указ Президента України від 18 січня 1995 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=63%2F95

Спеціальна література

12. Аграрне право України: Підручник/ За ред. В.З.Янчука.—К.:Юрінком Інтер, 1996.-432с.

13. Аграрне право України: Підручник/ За ред. В.З.Янчука.—К.: Юрінком Інтер, 2000р.-551с.

14. Аграрне право України / Н. О. Багай, Л. О. Бон­дар, В. К. Гуревський, А. В. Луняченко, О. М. Пащенко та ін.; За ред. О. О. Погрібного. - К., 2004. – 448с.

15. Аграрное право / Под ред. Г.Е.Быстрова, М.И.Козыря. - М., 1998. – С.177с.

16. Батурин В. М. Договор контрактации зерно­вых и масленичных культур. - М., 1988. – 169с.

17. Белов А. Лизинг во внешней торговле // Внеш. торговля. – 1977.–№ 5.–С.47–53.

18. Беляева 3.С. Правовой статус сельскохозяйственных коммерческих организаций как субъектов предпринимательской деятельности // Предпринимательская деятельность в сельском хозяйстве России: правовые вопросы - М.,1998. – 318с.

19. Бичкова Ц.В. Про сферу застосування догово­ру контрактації сільськогосподарської продукції // Радянське право. - 1966. - № 5. - С. 59-62..

20. Ващишин М.Я. Правове регулювання лізингу сільськогосподарської техніки в Україні // Матеріали ХІІІ регіональної конференції.-Львів.-2007.С.375-377.

21. Ващишин М.Я. Юридичні факти в аграрних правовідносинах// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С. 274-276.

22. Васильев Г.И. Лизинг: международный аспект // Деньги и кредит. – 1989. – №1. –С. 31-37.

23. Господарське право: підручник / В.С.Щербина.-4-те вид., перероб. і допов.-К.:Юрінком Інтер, 2009.-213с.

24. С. 91–98.

25. Корольов В.І. Поняття та особливості договорів в АПК//Підприємництво, господарство і право.2008, №4, С.64

26. Корольов В.І. Тенденції розвитку договірних відносин аграрних суб’єктів у ринкових умовах та вдосконалення їх законодавчого забезпечення//Підприємництво, господарство і право.2008, №6, С.26

27. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності.—К.:Юрінком Інтер, 2001.-235с.

28. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: навч. посіб.-2-е вид., перероб. і допов. -К.:Юрінком Інтер, 2008.-246с.

29. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. – В.М. Коссака. - К., 2008. - 720с.

30. Ойгензихт В. А. Договор контрактации в агропромышленном комплексе // Актуальные проб­лемы агропромышленных комплексов: Материалы Всесоюз. науч.-теорет. конференции. - Алма-Ата, 1985. - С. 152

31. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: по­няття, функції та система: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2003. – 19с.

32. Онисько С.М. Ефективність АПК в умовах перехідної економіки / С.М.Онисько.-Львів:Укр.технології, 2001. 124с.

33. Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні: Монографія / Кол. Авторів; За ред. В.І.Семчика.-К.:ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005.-256с.

34. Остапенко В., Липовравський С. Договір контрактації сільськогосподарської продукції по­требує доповнення і уточнення // Радянське пра­во.- 1967.-№ 11.-С. 45-48.

35. Поліводський О.А. Правове регулювання реалізації сільськогосподарської продукції// Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні: Монографія / Кол.авторів; за ред. В.І. Семчика.-К.:Інститут держави і права ім..В.М.Корецького НАН України, 2003-275с.

36. Поліводський О.А.Щодо питання про види договорів на реалізацію товарної сільськогосподарської продукції//Правова держава.Вип.9.-К., 1998.-165с. цев О. В. Цивільне право України. - К., 2007.- 657 с.

37. Цивільний кодекс України: Коментар.-Х., 2003.-443с.

1 Гражданское право: Учеб.Ч.1.-М.:Проспект, 1998.-С.498.

2 Статівка А.М. Договори в системі агропро­мислового комплексу України в умовах ринкових відносин: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - X., 1998. - С.10.

3 Аграрне право України / Н. О. Багай, Л. О. Бон­дар, В. К. Гуревський, А. В. Луняченко, О. М. Пащенко та ін.; За ред. О. О. Погрібного. - К., 2004. – С.85.

4 Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: по­няття, функції та система: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2003. – С.9.

5 Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: навч. посіб.-2-е вид., перероб. і допов. -К.:Юрінком Інтер, 2008.-С.15.

6 Статівка А.М. Договори в системі агропро­мислового комплексу України в умовах ринкових відносин: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - X., 1998. - С.12.

7 Корольов В.І. Поняття та особливості договорів в АПК//Підприємництво, господарство і право.2008,-№4,-С.64

8 Ващишин М.Я. Юридичні факти в аграрних правовідносинах// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С. 274.

9 Радук О.О. Товарне виробництво // Основи економічної теорії / За ред. В. О. Білика, П. Т. Саблука.-К., 1999.- С. 108

10 Карамишева Н. В. Логіка. - Л., 1998. – С.246.

11 Беляева 3.С. Правовой статус сельскохозяйственных коммерческих организаций как субъектов предпринимательской деятельности // Предпринимательская деятельность в сельском хозяйстве России: правовые вопросы - М., 1998. - С. 8-9.

12 Марченко С.І. Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Ук­раїні: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - К, 2(Х)8. - С. 5.

13 Марченко С.І. Сільськогосподарська про­дукція як об'єкт аграрних правовідносин // Актуальні питання реформування правової системи України. - Луцьк, 2009. - С. 411-412.

14 Запорожец А.М. Аграрное право. - X., 1997. - С. 6.

15

16 Янчук В.В. Правове регулювання виробни­чо-господарської діяльності сільськогосподарсь­ких підприємств // Аграрне право України / За ред. В. 3. Янчука.-К., 1996.-С.246.

17 Карамишева Н.В. Логіка. - Л., 1998. - С. 19, 37.

18 Стативка А.Н. Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка.-Х.:Право.1997.-С.30

19 Статівка А.М. Договори в системі аграрно-промислового комплексу України в умовах ринко­вих відносин: Автореф. дис. д-ра юрид. наук. - X., 1998. - С. 9.

20Калмыков Ю.Х. Спорные вопросы систематизации законодательства о хозяйственных договорах// Правоведение, 1978.№.1-С.75.

Попов В.К. Договорные отношения и эффективность сельхозпроизводства.Х.1976.-С.4. та інші.

21Лурье С.И., Козырь М.И. Договорные отношения сельскохозяйственных предприятий в СССР. Теория и практика.М.1974.-С.7-14.

Семчик В.И. Имущественно правовые отношения в сельском хозяйстве.К.1974.-С.169-192.

Сельскохозяйственное право.М.1985.-С.405-442 та інші.

22Бычкова Ц.В. Договор в производственно-экономических связях между сельским хозяйством и промышленностью. 1980-.С.9-44.

Корниенко В.Н. Указ.соч.С.3 та інші.

23Корольов В.І. Тенденції розвитку договірних відносин аграрних суб’єктів у ринкових умовах та вдосконалення їх законодавчого забезпечення//Підприємництво, господарство і право.2008, №6, С.26

24 Погрібний С.О.Договірні відносини сільськогосподарських організацій//Аграрне право Укриїни / За ред. О.О. Погріб­ного. - К., 2007. - С. 369-370.

25 Там же.- С.8.

26 Панькова Л.О. Правове регулювання діяльності аграрних бірж в Україні : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2005. – С.12

27 Козырь М.И. Формирование агропромышленного комплекса. Развитие производственно-хозяйственных связей в рамках АПК// Производственно-хозяйственные связи в аграрно-промышленном комплексе (организационно правовые вопросы).-К.:Наукова думка, 1988.-С.34.