З М І С Т

	ВСТУП				4
1	МЕТОДИЧНА ЦІЛЬ ЗАВДАННЯ				6
2	НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ НА РОЗРОБКУ ПРОЕКТУ				6
3	ВКАЗІВКИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ				8
	3.1.1			Функціональні зони генплану	8
	3.1.2			Вимоги до генплану	9
	3.2			Вимоги до архітектурно-просторового рішення	9
	3.3			Вимоги до розпланувальної організації внутрішнього простору рекреаційної споруди	9
4	ПРАВИЛА ПІДРАХУНКУ ЗАГАЛЬНОЇ, КОРИСНОЇ ТА РОЗРАХУНКОВОЇ ПЛОЩІ, БУДІВЕЛЬНОГО ОБ’ЄМУ, ПЛОЩІ ЗАБУДОВИ ТА ПОВЕРХОВОСТІ СПОРУДИ				12
5	ФУНКЦІОНАЛЬНО-РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ				12
	5.1		Види об’ємно-розпланувальних структур рекреаційних закладів		13
	5.2		Функціональні зв’язки між основними функціональними групами приміщень рекреаційного закладу		14
	5.3		Внутрішні та зовнішні комунікації		15
6	РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТЛОВОГО ПОВЕРХУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ЗАКЛАДУ				16
7	РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ НОМЕРА				18
	7.1	Розпланувальна організація житлового номера			18
	7.2	Розпланувальна організація номерів з автостоянко			20
8	РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ПРИМІЩЕНЬ				22
9	РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ ГРОМАДСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ				25
	9.1			Принципи формування розпланувальної структури приміщень громадського призначення	25
	9.2			Види композиційно-розпланувальних рішень приміщень громадського призначення	25
	9.3			Розпланувальна організація приміщень громадського харчування	26
	9.4			Розпланувальна організація приміщень видовищно-розважального та інформаційно-пізнавального обслуговування	28
	9.5			Розпланувальна організація приміщень туристично-спортивного призначення	30
10	РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГРУПИ АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКИХ ПРИМІЩЕНЬ				32
	10.1			Розпланувальна організація приміщень вестибюльної групи	32
	10.2			Розпланувальна організація адміністративно-конторських приміщень	33
	10.3			Розпланувальна організація інженерно-технічних та господарських приміщень	33
11	ГРАФІК ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ „РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЛЕКСИ”				35
12	ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ				37
13	ДОДАТКИ				37

ВСТУП

Потреба у відпочинку є невід’ємною частиною життєдіяльності людини. Відпочинок після трудового дня, тижня, місяця, року відновлює фізичні та духовні сили людини, знімає емоційну напругу, тобто відбувається РЕЛАКСАЦІЯ (від лат. RELAXATIO - РОЗСЛАБЛЕННЯ).

Ще в середині минулого століття французький архітектор Жоффр Дюмазедьє висловив сміливу гіпотезу про те, що світ входить в епоху «цивілізації дозвілля» (JOFFRE DUMAZEDIER. Vers une civilization des loisirs. Edition du Seuil). За останні сто п’ятдесят років відпочинок з т.з. дозвілля перетворився у цілу галузь – туристичну індустрію. Сучасні умови життєдіяльності людини пов’язані із суттєвим підвищенням значення рекреації. РЕКРЕАЦІЯ - від лат. RECREATIO – ВІДНОВЛЕННЯ.

Змістовна сутність поняття «РЕКРЕАЦІЯ» у цілісності тріади: «ПРИРОДА – АРХІТЕКТУРА – ЛЮДИНА».

Рекреаційна діяльність тісно пов’язана із природоохоронними заходами, покращенням медичного обслуговування, розширенням сфери послуг харчування, побуту, торгівлі, відпочинку та розваг. Актуальною проблемою в сфері рекреаційної діяльності є визначення особливого типу рекреаційної зони з урахуванням характеру та динаміки потреб населення.

До першого виду рекреаційної зони, яка найчастіше використовується людиною, належить вторинне житло – дача, де проходить короткочасний щотижневий відпочинок (уік-енд). Розташовується вона в природно-урбанізованому середовищі на „порозі” міста, у міській та сільській зонах з використанням вторинного житла. Вторинне житло – дача – контрастно первинному житлу, оскільки забезпечує відносну автономність проживання і розташовується, здебільшого, у приміській зоні.

Функції буферної зони, яка стримує потік населення у приміську зону, виконує „поріг” міста. Це т.з. друга рекреаційна зона міста, що включає потужні центри відпочинку – пізнавальні, розважальні, спортивні, оздоровчі. Основу таких центрів складає третинне житло, яке задовольняє потребу людини у тимчасовому приміщенні для короткочасного або тривалого перебування. Це - готелі і бази відпочинку усіх типів (для сім’ї, молоді, дітей), лікувально-профілактичні установи (санаторії, профілакторії). Розташовуються вони в радіусі 50 – 60 км від міста.

До третьої рекреаційної зони належать центри відпочинку, що знаходяться в межах 100 - 150 км від міста і носять поліфункціональний характер. Сюди входять: третинне житло, заклади харчування, торгівлі, побутового обслуговування, службово-господарські установи, спортивні, водні та видовищні споруди, парки, лісо-, луго- та гідропарки, транспорт, інженерні комунікації, служби благоустрою.

ТУРИЗМ – (від франц. TOURISME – ПРОГУЛЯНКА, ПОЇЗДКА, ПОДОРОЖ) містить у собі багато функцій відпочинку, пов’язаного з переміщенням людини за межі постійного місця проживання. В 19 ст. поняття «туризм» – це мандрівка для релаксації або з навчальною метою, у 20 і 21 ст. – це вже туристична революція, туристичний бум, туристична індустрія.

Альпіністський клуб, створений в Лондоні в 1857 р., дав початок сучасному туристичному будівництву. Перша туристична хижка побудована на схилах Казбеку в 1901 р.

Архітектурно-композиційні типи туристичних установ

• Туристичні споруди сучасних архітектурних форм з урахуванням природного та урбаністичного ландшафту і використанням сучасних матеріалів і конструкцій (майже всі туристичні готелі та мотелі у міській та приміській зонах).

• Нові споруди із застосуванням основних принципів та архітектурних форм етнографічної чи регіональної архітектури, синтез сучасних і традиційних форм (туристичні бази, кемпінги, притулки, хижки, молодіжні табори).

• Старі будівлі історичного чи етнографічного значення, пристосовані під туристичні заклади; нові – реконструйовані чи побудовані з урахуванням традиційних форм, конструкцій та матеріалів (наприклад, турбаза „Гуцульщина” в Яремчі).

• Будівлі та споруди сезонного чи мобільного типу (притулки, хижки, кемпінги, намети, трейлери, турпоїзди), композиційні форми яких зумовлені вимогами технічної естетики – дизайну (наприклад, плавуча турбаза в Греції у формі напівсфери на поплавкових камерах з поворотними парусами).

• Будівлі та споруди туристичного призначення, форми яких носять аттрактивний характер. Наприклад, в туристичному комплексі „Свірська слобода” під Санкт-Петербургом туристам пропонують різноманітні види проживання – від готелю „Келія” на 200 місць до сіновалу на старому млині і табору на плоті з різними видами дозвілля: кінна, водна, санна прогулянки тощо. Туркомплекс „Аеропарк” в США організовано в умовах високоаттрактивного природного середовища. На болотистій місцевості розташовано аеродром для спортивних літаків, трейлерний парк, мисливські хатинки, майданчики для пікніків і наметів, поле для ігор, місточки для рибалок-любителів тощо.

На архітектурно-розпланувальну організацію туристичних баз впливають природнокліматичні та ландшафтно-географічні фактори.

СЛОВНИЧОК ТЕРМІНІВ

Рекреаційний простір – простір, пристосований архітектурними засобами для відпочинку.

Туристичний комплекс – рекреаційне утворення, що об’єднує туристичні заклади різної функціональної дії, але однакової туристичної програми.

Туристичний заклад – найменша містобудівна одиниця, територіально обмежена земельною ділянкою, яка має всі необхідні технологічні служби для функціонування (готель, мотель, кемпінг).

Туристичний готель – розташовується, переважно, у міській зоні (також у прибережній, гірській) і є головним рекреаційним закладом на туристичному маршруті. Здебільшого - підвищеного рівня комфортності.

Туристична база – розміщується у міжсельбищній зоні на туристичному маршруті.

Мотель – автотуристичний заклад готельного типу круглорічної експлуатації, що призначений для довготривалого перебування з повним комплексом послуг культурно-побутового та технічного обслуговування, розташовується поблизу автотрас у приміській або міжсельбищній зонах.

Кемпінг – автотуристичний заклад сезонної експлуатації з обмеженим набором послуг культурно-побутового та технічного характеру, призначений для короткотривалого перебування у стаціонарних будиночках чи наметах.

Трейлерний парк – автотуристична споруда сезонної експлуатації, призначена для довготривалого перебування автотуристів, що подорожують за допомогою мобільних туристичних автозасобів.

Мобільні туристичні автозасоби – караван (причіп-дача), кемпер (моторний дім, житловий автомобіль), ротель (пересувний готель).

Туристичний притулок, хижка – розраховані на короткочасний відпочинок і розташовуються у важкодоступних зонах туризму (притулки – для 1-2 денного відпочинку, хижки – для ночівлі).

Туристична станція, табір - призначені для масового відпочинку молоді, сезонного функціонування і розташовуються у малонаселених пунктах на проміжних стоянках спортивних туристичних маршрутів. Термін перебування в них від 3-х до 5-ти діб. У важкодоступних місцях використовують мобільні туристичні споруди: пересувні, збірно-розбірні, трансформерні, контейнерні, наметові.

Водні туристичні заклади:

ботель - готель на березі водойми круглорічного функціонування;

акватель - готель на воді або на березі водойми для аквалангістів;

флотель - сезонний готель на воді;

ботокемпінг - кемпінг на березі водойми; флотокемпінг - сезонна туристична база на воді.

1 Методична ціль завдання

Розробка проектів громадських будівель і комплексів відіграє важливу роль у подальшому розвитку розуміння студентами процесу архітектурного проектування, формування архітектурної структури будівлі, багатогранності її компонентів.

Різноманітність функціональних процесів, що відбуваються у громадських будівлях різного призначення, визначає їхню структуру. У більшості випадків вирішуються завдання організації декількох взаємопов’язаних функціональних процесів в одній будівлі, що впливає на об’ємно-розпланувальне рішення об’єкту.

Таким чином, при проектуванні громадських будівель і комплексів студент вирішує складні завдання формоутворення архітектурного об’єму, внутрішнього і зовнішнього простору різного функціонального призначення, їх взаємозв’язку.

Конструкції, що застосовуються у будівництві громадських споруд – різноманітні та складні. У процесі розробки проекту студенти застосовують каркасні, каркасно-монолітні системи, системи великопрольотного перекриття, конструкції вітражів, підвісних стель, трансформерних перегородок тощо.

При проектуванні цього завдання вивчаються норми проектування окремих типів будівель, спеціальні санітарні та протипожежні норми, детально розглядаються технології, що використовуються в тих чи інших типах будівель.

У навчальному проектуванні рекреаційних будівель та комплексів вирішується завдання створення складного архітектурного образу. Різноманітне призначення громадських будівель та комплексів, їх соціальна значимість, роль у формуванні містобудівного чи рекреаційного середовища вимагають при проектуванні створення характерного архітектурного образу, його індивідуалізації. У навчальному проектуванні цей складний процес розвиває творчу зацікавленість, відіграючи тим самим важливу пізнавальну та виховну роль.

При виконанні даного завдання удосконалюються графічні навички студентів.

2 Навчальне завдання на розробку проекту

На опрацювання проекту для студентів ІІІ-го курсу пропонуються наступні теми:

• гірськоспортивний туристичний комплекс у високогір’ї Карпат (турбаза круглорічного функціонування на 60 місць, спортивно-оздоровчий табір літньої експлуатації на 40 місць);

• автотуристичний комплекс (мотель на 40 місць, кемпінг на 20 місць);

• молодіжний туристичний комплекс з аттрактивним відпочинком поблизу водойми (турбаза на 40 місць, кемпінг на 20 місць, трейлерний парк на 10 місць);

• туристичний комплекс у Карпатах на 50 місць (зелений туризм) (готель сімейного типу на 25 місць; люкс-котеджі, апартаменти – всього на 25 місць);

• туристичний готель підвищеної комфортності з аттрактивним відпочинком на 50 місць поблизу історико-культурних заповідників, пам’яток архітектури (круглорічного функціонування).

Вибір запропонованих тем зумовлений тим, що всі вони є відносно невеликі за об’ємом, водночас змістовні й охоплюють достатню кількість функціональних процесів, що визначають різноманітний набір приміщень в їх складних взаємозв’язках.

Усі теми мають достатні можливості для емоційно-естетичної виразності архітектурних вирішень та індивідуальності художніх образів.

Проект необхідно виконувати у два етапи:

• І етап - загальні креслення об’єкту: генплан, плани, розрізи, фасади, перспектива чи аксонометрія, основні конструктивні елементи;

• ІІ етап - розробка окремих елементів будівлі, що визначають характерні інтер’єрні чи екстер’єрні вирішення (архітектурно-конструктивні рішення нетипових відкритих інтер’єрних сходів, вирішення мансардного приміщення, організація архітектурного середовища внутрішнього дворика, підвісні стелі, вмонтовані світильники, деталі художнього вирішення внутрішніх стін тощо).

Проект виконується на 3-х планшетах розміром 60 х 80 см у техніці архітектурної графіки (туш, штрихування, акварельне тонування).

Склад проекту:

І та ІІ планшети:

• ситуаційний план з функціональним зонуванням комплексу, М 1:1000;

• генеральний план ділянки з планами І-их поверхів будівель, М 1:500 (1:250);

• плани типових поверхів, М 1:200;

• плани та фасади літнього будиночка або люкс-котеджа, М 1:100 (1:200);

• розгортка комплексу по рельєфу (по головному фасаду основної будівлі), М 1:100 (1:200);

• боковий фасад основної будівлі М 1:100 (1:200);

• перспектива (аксонометрія) споруди з фрагментами благоустрою або фото з макету;

• архітектурний розріз головної споруди по рельєфу М 1:100 (1:200)

ІІІ планшет – інтер’єр (екстер’єр) камінного залу, вестибюля, конференц-залу, бару, етногалереї, етносаду тощо:

• ортогональні проекції (плани підлоги, стелі, розгортки стін), М 1: 50, 1:25;

• аксонометрія (перспектива);

• основні дизайнерські розробки з конструктивними рішеннями (камін, перегородки-транформери, підвісна стеля, вітраж тощо)

У графічній подачі на ІІІ-му планшеті пропонується застосувати колір та графічну імітацію фактур поверхонь.

Пояснювальна записка (до 10 сторінок друкованого тексту):

• вихідні дані проекту (завдання на проектування);

• архітектурна концепція;

• обґрунтування вибору розпланувального та об’ємно-просторового вирішення рекреаційного комплексу;

• конструктивне рішення та будівельні матеріали (перелік без розрахунку);

• техніко-економічні показники – згідно розділу 4 даних методичних рекомендацій (площа ділянки, площа забудови (загальна, корисна і розрахункова площ)і, будівельний об’єм, відсоткове співвідношення функціональних зон ділянки (житлової, адміністративно-господарської, відпочинкової (окремо зеленої зони), а також співвідношення площ: житлової та адміністративно-господарської).

Макет із генпланом ділянки М 1:200 (250).

Вихідні дані для завдання:

тип споруди, характер призначення - рекреаційна споруда згідно завдання;

район будівництва – гуцульщина, бойківщина, Закарпаття, Полісся тощо;

характеристика ділянки – її параметри, місцезнаходження, орієнтація за сторонами світу;

площа забудови;

кількість рекреантів у сезонний і круглорічний періоди;

кількісний склад житлових приміщень за вимогами комфортності;

конструкції :

фундаменти – збірно-монолітні;

стіни – з місцевих матеріалів (природний камінь, цегла, дерево);

перекриття – дерев’яне, залізобетонне монолітне або збірне;

підлога – дерев’яна, керамічна плитка, природний камінь тощо;

покрівля – металочерепиця, керамічна черепиця, ондулін, гонта тощо;

перегородки – дерев’яні, цегляні, гіпсокартонні;

вікна і двері – дерев’яні, метелопластикові, металеві;

санітарно-технічне обладнання;

склад проекту із вказівками стадії розробки та масштабу креслень;

графік виконання.