Позначення проектів і документів систем автоматизації технологічних процесів

Кожному проекту систем автоматизації технологічних процесів, а також документам, що входять до його складу повинно бути присвоєно позначення.

Позначення проекту систем автоматизації технологічних процесів повинно складатися з:

• позначення (базового) підприємства для якого проект виконується

• позначення (базового) будівлі або споруди

• марки проекту системи автоматизації технологічного процесу «А», відповідно ГОСТ21.101-79

позначення проекту будь-якої марки може бути розчленовано на декілька проектів, за додатковими ознаками з присвоюванням їм тієї ж марки з додаванням порядкового номеру , позначеного арабськими цифрами.

Приклад:

Для одного проекту – 3200.1-204-А1

Для декількох проектів - 3200.1-204-А1, 3200.1-204-А2, 3200.1-204-А3 і т. д. Тут 3200.1 – позначення (базове) підприємства, для якого виконується проект; 204- позначення (базове) споруди; А – марка проекту систем автоматизації технологічних процесів.

Проектам систем автоматизації технологічних процесів сантехнічних пристроїв до марки проекту автоматизації повинні додаватися марки, що конкретизують вид технологічного процесу: АВК – автоматизація внутрішніх мереж водопроводу і каналізації; АОВ – автоматизація систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря, АТС – автоматизація теплових мереж.

У випадках, коли базові позначення підприємств і будівель (споруд), для якого виконується проект, відсутні , позначення повинні складатися з реєстраційного номеру проекту або інших позначень, діючих в організаціях, які розробляють проект та марки проекту систем автоматизації. Наприклад: 12500-А, де 12500 – реєстраційний номер проекту, А – марка проекту систем автоматизації технологічних процесів.

Позначення проектів систем автоматизації технологічних процесів повинні вказуватися на обкладинках (наклейках) і титульних аркушах альбомів.

Всі документи (графічні і текстові) повинні мати позначення , що складається з позначення проекту і порядкового реєстраційного номеру документа. Наприклад: 3200.-204-А-001, де 001 – порядковій реєстраційний номер документа.

Реєстраційні номера рекомендується присвоювати:

• текстові документи – з 001 до 030

• графічним – з 030 в порядку включення документів в описи альбомів.

ПИТАННЯ: Поясніть які данні вміщує завдання на проектування, які вихідні данні і матеріали повинні бути представлені для виконання проектів систем автоматизації.

Трубні проводки. Маркіровки проводок

Трубна проводка являє собою комплект труб, з’єднувальних та приєднувальних частин, запорної та іншої трубопровідної арматури, крепежних та установочних деталей, зібраних в цільну конструкцію.

Трубні проводки до приладів і засобів автоматизації по призначенню діляться:

• імпульсні, які передають контролюємі імпульси від приймальних (відбірних) пристроїв до приладів і засобів автоматизації

• командні, що передають командні імпульси між приладами і засобами автоматизації

• живільні, що. підводять стисле повітря, масло, воду для живлення приладів і засобів автоматизації

• вибросні (зливні), що відводять відпрацьовані рідини або гази, конденсат, продукти трубних проводок

• обігріваючі, що підводять і відводять теплоносій для обігріву трубних проводок, відбірних пристроїв, щитів і т.п.

• допоміжні, що підводять інертні речовини до імпульсних проводок, щитам і пультам.

Поза залежністю від призначення трубних зв’язків, їх схеми зовнішніх проводок можуть бути розроблені трьох видів, які обирає виконавець стосовно до конкретних проектних технічних рішень (обсяг, складність, оригінальність проводок і т.п.)

Трубні проводки показуються на схемах з урахуванням послідовності їх об’єднання в потоки на основі рішень, прийнятих в монтажних кресленнях, і повинні бути розраховані на індустріальний монтаж з застосуванням крупних блоків, вузлів, конструкцій і магістральних кабелів.

Для окремо розташованих датчиків, приладів або засобів автоматизації трубні проводки зображуються на схемі зовнішніх проводок в повному обсязі. Тобто на лініях трубних проводок показується у вигляді умовних знаків вся необхідна запорна арматура – відключаюча, продувна, спускна і т.п. (що не поставляється комплектно з обладнанням) у місцевих приймальних і відбірних пристроїв і окремих апаратів, а також на лініях живильних трубопроводів з умовним зображенням на схемі допоміжного обладнання (рис.13.17 (1)).

Табличний метод оформлення схеми зовнішніх проводок дозволяє скоротити її графічну частину, так як при цьому способі замість графічного зображення трубної обв’язки приладу, приводиться по ній інформація в таблиці по формі, причому таблична інформація стосується лише основних трубних ліній (імпульсних), а тому інші командні і допоміжні лінії зв’язку показуються в графічній частині схеми.

У верхніх трьох рядках таблиці приводяться відомості про відбірні пристрої або первинні прилади. В четвертому рядку таблиці вказують номер типової схеми обв’язки або спеціально розробленої нормалі або креслення, виконаних у відповідності з середовищем вимірювання, її параметрами і розташуванням приладу по відношенню до місця відбору. В п’ятий і шостий рядок «Трубопровідна арматура» заносять відомості про вибрану арматуру (тип і розмір) і про потребу в ній.

Аналогічно в сьомий, восьмий, дев’ятий рядки заносять відомості про імпульсні труби – марки, розмірі, довжині, а також про їх маркіровку, присвоєну проектом.

Останні рядки таблиці призначені для розміщення відомостей про вторинний прилад (датчик), що встановлюється на окремій конструкції або проміжковому (місцевому) щиті – тип приладу або найменування вказаного щита, номер проектного документа типової конструкції його встановлення і його позначення за проектом.

Розміри таблиці не регламентуються і виконавець приймає їх в залежності від обсягу інформації, що вноситься до таблиці.

Характеристики труб і трубних кабелів, застосовуємих для ліній зв’язку систем автоматизації, знаходять у відповідних каталогах.

На кресленнях зображують відбірні пристрої (діафрагму або відбір тиску), а над ним розташовують таблицю, в верхньому рядку якої вказують найменування фізичної величини, в другій – її умовне позначення і номер трубопроводу або апарату (по технологічним кресленням). Де бути встановлений первинний вимірювальний перетворювач або відбірний пристрій. Наприклад, вимірюють витрати, а діафрагма встановлена на 110 технологічному трубопроводі. В третьому рядку розміщують номер креслення, по якому ця діафрагма повинна бути змонтована, а в останній – позицію системи автоматизації за проектом.

Трубні проводки від діафрагми показують суцільними лініями, в розрив яких розміщують умовне позначення запорної арматури (наприклад, вентилі) і кола з номером проводки (01, 02, 03 і т.д). Поряд з кожною проводкою вказують її довжину в метрах, матеріал і діаметр проводки.

З рисунку видно: Трубні проводки виконані трубами з нержавіючої сталі довжиною 5 або7 метрів і діаметром 14 мм з товщиною стінок 2 мм (сталь Х17М13М2Т 14х2). Далі вказують вимірювальні перетворювачі або стативи для їх групової установки. З креслення видно, що до стативу №1 підєднані 4 проводки: дві (021 та 022) підводять до устроїв стисле повітря, а дві (011 та 012) з’єднують статив з коробкою КС-1, від якої інформація передається до щита оператора по пневмокабелю 031 типу ТПОБО 7х8х1,6 довжиною 100 м.

Якщо щит багатопанельний, то графічно показують число панелей і номер панелі, до якої підключають кабель.(рис.(2)).

Маркіровка проводок. Для розпізнання проводок і провідників в електричних проводках їх маркірують.

Маркіровка провідникам електричних проводок, що під׳єднуються до первинних приладів, з’єднувальним коробкам, датчикам, електроапаратурі, виконавчим механізмам та іншим засобам автоматизації, що не встановлюються на щитах, пультах і панелях, дається у суворій відповідності з манкіровкою, прийнятою на принципових електричних схемах автоматизації, а також з маркіровкою монтажних схем щитів, пультів, панелей або заново присвоюється для не замаркірованих жил у вигляді порядкових арабських цифр як продовження вже застосованих цифр для цієї мети.

Ця маркіровка проставляється над кожним провідником з лівої сторони біля місць підключення їх до затисків поза щитових приладів, з’єднувальних коробок, а також при виконанні схем у вигляді сумісних біля контурів графічних зображень щитів і пультів і в розриві проводки.

Електричним і трубним проводкам присвоюється маркіровка у вигляді сквозних арабських цифр. Маркіровка проставляється в місцях розриву ліній проводок в колі діаметром, що залежить від вписаних в нього номерів. Кола для маркіровки проставляються на лініях електричних і трубних проводок по одній або декільком горизонтальним вісям. При коротких лініях проводок достатньо наносити маркіровку в одному місці, бажано в середині її довжини, а при довгих лініях слід проставляти маркіровку на обох кінцях лінії. Маркіровка наноситься на схемах зовнішніх проводок зліва направо і зверху вниз, причому перші номера присвоюються проводкам, що йдуть від первинних приладів, відбірних пристроїв (від символів під пояснюючими надписами) до датчиків, з’єднувальним коробкам або іншим проміжковим засобам автоматизації. Проводкам, що йдуть від вказаних проміжкових засобів автоматизації або апаратури, присвоюються наступні номера по порядку.

Електропроводки маркіруються арабськими цифрами, починаючи з одиниці (1, 2, …, 10, 11, …, 100, 101 і т.д)

Маркіровка трубних проводок присвоюється всім імпульсним, командним, живильним, вибросним та допоміжним трубопроводам; арабськими цифрами з нулем попереду (01, 02, …, 010, 011, …, 0100).

Електричним і трубним проводкам, прокладеним в коробі, присвоюється порядкові номера з додаванням індексу К: К1, К2, К10 або К01, К02, К010.

ПИТАННЯ:

1. Які переваги має табличний спосіб оформлення схем перед графічним

2. Поясніть правила маркіровки проводок і проводів