§ 1. Політична область

Основне завдання - побудова держави, заснованої на принципі розділення властей (один з основних принципів демократії).

Законодавча влада: представлена Верховною Радою (парламент) обирається один раз в чотири роки, в кількості 450 депутатів;

· розробляє і ухвалює закони, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, затверджує Державний бюджет України і т. д.;

· у складі Верховної Ради діють постійні і тимчасові депутатські комісії для вирішення найбільш "гострих" конкретних питань;

· зі свого складу Верховна Рада обирає Голову (з 1994 р.- О. Мороз).

До квітня 1996 р. Верховна Рада ухвалила близько двох тисяч законів і постанов (що є нормою для світової практики, проте не всі закони дієздатні).

Виконавча влада:

Президент - голова держави - офіційно не входить ні в одну з гілок влади, обирається всіма громадянами України (на термін - 5 років):

• призначає з відома Верховної Ради прем'єр-міністра України і членів Кабінету Міністрів;

• є головнокомандуючим Озброєних Сил України;

• здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю України.

Кабінет Міністрів України є найвищим органом в системі виконавчої влади, відповідальний перед Президентом і підзвітний Верховній Раде.

• забезпечує розробку і здійснення практичних питань управління народним господарством, соціальною сферою, міжнародними відносинами держави.

Судова влада:

• зобов'язана захистити права і свободи громадян;

• судочинство здійснюється Конституційним судом України і судом загальної компетенції;

• найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції - Верховний суд України;

• офіційне роз'яснення Конституції і законів України дає Конституційний Суд України;

• господарські спори між підприємствами і організаціями вирішує Арбітражний суд.

Розробка і ухвалення нової Конституції

Етапи:

• 1988 р. - створення у Верховній Раді конституційної комісії для розробки нової Конституції;

• травень 1991 р. - уявлення в парламенті проекту Основного Закону України;

• липень 1992 р. - підготовка проекту Основного Закону для обговорення в парламенті і серед широких кіл громадськості;

• жовтень 1993 р. - гострі дискусії в парламенті з приводу проекту Конституції (робота комісії припинена);

• 3 грудня 1994 р. - пропозиція Президента Л. Кучми Верховній Раді проекту Конституційного Закону;

• 8 червня 1995 р. - підписання Конституційного Договору між Верховною Радою і Президентом (підписали О. Мороз і Л. Кучма). Договір про основні принципи організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування повинен був діяти до ухвалення Конституції України.

• 28 червня 1996 р. - ухвалення Конституції України.

Політичні партії 1991 - 1994 рр. Громадські організації і об'єднання (див. таблиці. № 12, 13).

Особливістю громадських організацій 90-х рр. стало висунення разом з професійними, груповими, виробничими і ін. питаннями політичних вимог.

Створення українських Збройних Сил.

2 Погляди (у 1990 р.):

1) Україна як суверенна держава повинна мати власну армію.

2) Створення військ України приведе до нових державних витрат і можливих конфліктів з іншими республіками.

Після 24 серпня 1991 р.:

• створення Міністерства оборони України (очолює К. Мороз, з 1993 р. - К. Радецький).

Завдання: створення власних Збройних Сил України;

• грудень 1991 р. - Закон про Збройні і Сили України (склад:

- війська наземної оборони;

- війська оборони повітряного простору;

- військово-морські сили);

•19 жовтня 1993 р. - ухвалення військової доктрини України: Україна не є потенційним супротивником жодної держави.

Складнощі:

• прагнення військових структур СНД зберегти свій контроль над армією колишнього СРСР;

• матеріальні труднощі;

• проблема ядерного потенціалу;

• проблема Чорноморського флоту (суперечка України з Росією). Вирішена в травні 1997 р. під час візиту Президента Б. Єльцина;

• питання підготовки фахівців армії.