2. Класифікація податків.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками (схема 1): за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють.

Структурно – логічна схема класифікації податків

За формою оподаткування податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість тощо).

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (ПДВ, акциз, мито).

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Україні справляються:

– загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

– місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання й майно.

Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Використання податків для регулювання діяльності підприємства.

У будь-якій державі, в тому числі з розвиненою ринковою економікою, однією з основних функцій є регулювання. Державне регулювання здійснюється в двох напрямах:

1. Регулювання товарно-грошових відносин. Його сутність полягає в розробці законів, нормативів, що визначають взаємовідносини між суб'єктами, які діють на ринку, тобто між державою та юридичними і фізичними особами, роботодавцями та найманими працівниками. Це регулювання здійснюється через прийняття законів, постанов, інструкцій або інших документів, які встановлюють порядок дій та правила поведінки. Воно визначається як організаційно-правове.

2. Регулювання розвитку загальногосподарського комплексу держави на основі дії об'єктивних економічних законів суспільства, насамперед законів вартості. Воно здійснюється здебільшого економічними методами, завданням яких є вплив держави на інтереси громадян і підприємств з метою спрямування їх діяльності у вигідному для суспільства напрямі. Тобто потрібно досягти збігу інтересів особистих з громадськими. При цьому основними є методи економічного примусу, спонукання та матеріального зацікавлення.

Державне регулювання економічних процесів, яке здійснюється усіма гілками влади, охоплює всі стадії відтворення – виробництво, розподіл, обмін і споживання. Завдання цього регулювання вирішує система регулюючих методів, які поділяються на три групи: адміністративні, правові та економічні.

В умовах ринкової економіки головними методами державного регулювання стають економіко-фінансові: оподаткування, ціноутворення, фінансові, банківсько-кредитні методи тощо.

Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умов оподаткування, зміною різних видів податків держава створює умови для прискорення розвитку певних галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Податкова система є досить суттєвим важелем впливу на економіку з метою розвитку її в необхідних напрямах. Так, держава, завдяки вмілому регулюванню податкової системи, може стимулювати розвиток сільськогосподарського виробництва та окремих сільськогосподарських культур, малого та середнього бізнесу, експорт окремих виробів.

Отже, податкове регулювання – це заходи непрямого впливу на економіку та соціальні процеси через зміну податків, податкових ставок, зниження чи підвищення загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджету.

За допомогою податкового регулювання держава впливає на розвиток тих чи інших галузей економіки, на вибір тієї чи іншої сфери діяльності, оскільки приймаючи рішення про види та способи діяльності пересічний підприємець звертає увагу не тільки на організаційні особливості її провадження, рівень ризику та прибутковість, а й оцінює податкові зобов’язання, з якими пов’язані ці рішення. Саме чинна система оподаткування багато в чому визначає господарські втрати на всіх стадіях господарського процесу – від стадії реєстрації до отримання підприємцем прибутку.

Про те, що податки посідають не останнє місце у формуванні і реалізації активності підприємств свідчить той факт, що 70% представників тіньового бізнесу в Україні назвали основною причиною своєї нелегальної діяльності саме невпевненість у стабільності податкового законодавства та високі податкові ставки [6].

Зазначимо, що роль податкового регулювання в системі податкового менеджменту є неоднаковою для різних країн і визначається податковим та пільговим навантаженням на економіку, а також величиною штрафних санкцій у порівнянні до суми, недоотриманої внаслідок вчинення податкового правопорушення.

До податкових методів відносять: адміністрування, реструктуризація, податкові періоди, спрощені технології оподаткування, податкові канікули, легалізація неоподаткованих доходів, міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування, оптимізація податкових ставок, бюджетно-податкове регулювання.

Адміністрування – це система заходів і прийомів, обумовлена нормами діючого законодавства, яка забезпечує мобілізацію надходжень до бюджетів всіх рівнів і державних цільових фондів.

Реструктуризація податкової заборгованості – розстрочка сплати податкової заборгованості платників податків рівними частками на визначений строк.

Податковий період – це термін (період часу), протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання. Наприклад, для платників податку на додану вартість, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Платники податку, що мають менший обсяг операцій з продажу, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу.

Спрощені технології оподаткування застосовуються для оподаткування окремих видів підприємницької діяльності, або підприємницьких структур і ніколи не поширюються на всіх платників податків. В Україні спрощені технології використовуються для оподаткування малих форм підприємництва.

Податкові канікули – звільнення від сплати окремих податків, зборів і обов’язкових платежів суб’єктів підприємницької діяльності на певний термін з метою залучення інвестицій(в т.ч. і іноземних) у розвиток пріоритетних галузей економіки, зменшення податкового навантаження.

Легалізацію неоподаткованих доходів пропонується здійснити у вигляді податкової амністії шляхом легалізації тіньового капіталу, що повинно бути підкріплене подальшим контролем за великими витратами з боку відповідних державних органів.

Міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування – угоди, які заключаються між країнами з метою уникнення оподаткування одного і того ж об’єкта ідентичними або аналогічними податками.

У залежності від мети та завдань застосування методів податкового регулювання, вони реалізуються двома способами:

– шляхом надання податкових пільг;

• стягнення податкових санкцій.

В Україні існує документ, в якому визначено перелік податкових пільг, які надаються підприємствам – це Довідник податкових пільг. Також існує документ, в якому підприємство вказує, які пільги воно отримує – Звіт "Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності".

Штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.