3. Сучасне міжнародне законодавство, щодо якості та безпечності хп.

Сучасне міжнародне законодавство. В сучасних умовах виникнення в багатьох країнах харчових скандалів підвисився попит на безпечні харчові продукти в зв’язку цим СОТ встановлено принципи прозорості. Більшість країн провели переоцінку своїх систем забезпечення безпечності харчових продуктів і охорони здоров'я сільськогосподарських тварин та рослин. Міжнародними угодами СФС та ТБТ визначені основні принципи та положення здійснення міжнародних торгівельних відносин. Директива (ЄС) № 178/2002 Європейського парламенту і Ради від 28 січня 2002. Встановлення загальних принципів і вимог харчового законодавства, створених Європейською Владою Безпеки харчових продуктів і встановлюючи принципи з питань нешкідливості харчових продуктів.

Загальні положення. Вільне переміщення безпечних і корисних харчових продуктів – невід’ємна сторона внутрішнього ринку, а також, це значно сприяє здоров'ю і добробуту громадян, та їх соціальним і економічним інтересам.

Високий рівень захисту людського життя і здоров'я від небезпечних та шкідливих харчових продуктів повинно бути гарантовано в кожній державі..

Вільне переміщення харчових продуктів у межах країн ЄС може бути досягнуте тільки якщо вимоги по безпеці харчових продуктів несуттєво відрізняються в Державах – членах ЄС.

Крім харчових продуктів необхідно встановлювати вимоги щодо якості та безпечності питної води.

Воду людина споживає безпосередньо або опосередковано в складі харчових продуктів і таким чином вона впливає на стан здоров'я споживача.

До харчового законодавства необхідно включити вимоги до кормів для тварин, включаючи їхнє виробництво і використання, так як ці корми призначені для виробництва продуктів тваринного походження.

Харчове законодавство повинно сприяти гарантії що споживачі і торгові партнери отримуватимуть безпечні харчові продукти .

В кожній державі повинні прийматись заходи, націлені на гарантування того щоб небезпечні харчові продукти не попадали на ринок. Для цього необхідно застосовувати попереджувальний принцип для гарантування охорони здоров’я людей, споживачів харчових продуктів

Щоб гарантувати безпеку продуктів, необхідно розглянути всі положення системи виробництва харчових продуктів як від ферми і включно сировину і виробництво кормів, а також включаючи продаж чи постачання харчових продуктів споживачу, тому що кожна ланка харчового ланцюга може мати потенційний вплив на нешкідливість харчових продуктів.

Для забезпечення безпечності харчових продуктів повинна бути мережа лабораторій регіонального чи міжрегіонального рівня, з метою забезпечення постійного контролю нешкідливості харчових продуктів. Ці лабораторії повинні відігравати важливу роль у запобіганні потенційних факторів ризику для громадян.

Харчове законодавство повинно бути націлене на зниження, усунення чи запобігання ризику для здоров'я споживачів. Аналіз ризику включає в себе три зв'язаних компоненти: оцінка ризику, керування ризиком, і передача ризику. Аналіз ризику – методологію, яка передбачає систематичне визначення ефективних, пропорційних і цілеспрямованих заходів або інших дій з охорони здоров’я споживачів.Оцінку ризику для життя чи здоров'я необхідно здійснювати незалежним, об'єктивним і зрозумілим способом, на основі отриманої наукової інформації і даних.

Крім наукової інформації для оцінки ризику для життя чи здоров'я приймаються до уваги також й інші важливі фактори такі як соціальний, економічний, традиційність, етичний та фактор навколишнього середовища, а також спосіб виконання контролю за безпечністю харчових продуктів.

Науково-технічна база законодавства дерчав-членів ЄС, що стосується безпеки продуктів і кормів повинна сприяти досягненню високого рівня захисту здоров'я в межах Співтовариства.

Науково-технічні видання, що мають відношення до безпеки продуктів і кормів, повинні ставати усе більш важливими і комплексними.

В кожній державі повинен бути створений Орган , який повинен бути незалежним науковим джерелом порад, інформації і передачі результатів оцінки ризику, щоб збільшити довіру споживачів. Завдання Органа має також охоплювати наукові консультації і науково-технічне сприяння харчуванню населення .

Орган повинен сприяти розробці і встановленні міжнародних стандартів безпеки харчових продуктів і торгових угод.

Важливо гарантувати незалежність Органу, високу наукову якість, чіткість і ефективність роботи та співробітництво з державами - членами.

Щоб гарантувати незалежність, членами Наукового Комітету їх членами повинні бути незалежні вчені, призначені на основі відкритої прикладної процедури.

Крім його принципів діяльності основаної на незалежності і чіткості, Орган повинен бути організацією, відкритою для контактів зі споживачами і з іншими зацікавленими сторонами.

Так угодою СФС передбачено:

1. Оцінка ризику і аналіз ефективності затрат повинні бути основними елементами для розробки стратегії по забезпеченню безпечності харчових продуктів та охорони здоров'я тварин і рослин як в державних так в приватних підприємствах.

2. Система забезпечення продовольчої безпечності повинна базуватись не на встановлених державою механізмах контролю кінцевої стадії виробництва продукції, а на забезпечення безпечності в кожній ланці процесу виробництва безпосередньо виробником харчових продуктів та покладання відповідальності за безпечність харчових продуктів на виробника. Контроль за якістю та безпечністю харчових продуктів повинен бути по всьому харчовому ланцюгу „від лану до столу” або „від поля до столу” або „від вил до вилки”. Ці вислови є синонімами та означають контроль на всьому харчовому ланцюгу . При цьому держава повинна виконувати роль консультативного , наглядового та виконавчого органу.

3. Розмежування повноважень в галузі виробництва політики , її реалізації і оцінки підвищує прозорість та дозволяє уникнути конфліктів інтересів.

4. Тісна співпраця державних структур виробників та споживачів є важливою умовою забезпечення безпечності харчових продуктів

4.Неякісна, дефектна, фальсифікована продукція.

неякісна продовольча продукція - продовольча продукція, якісні показники та споживчі властивості якої не відповідають зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах чи нормативно-правових актах, а також продовольча продукція, якість якої не може задовольнити потреб споживача у задекларованому обсязі;

Терміну «дефектна продукція», що використовується у Директиві, в українському законодавстві найбільше відповідає термін «продукція неналежної якості» або термін «небезпечна продукція», проте чіткої відмінності між двома останніми за законодавством України не можна простежити. Проте українське законодавство, на відміну від Директиви, формальним критерієм того, що продукція є неналежної якості або небезпечною (однаково), ставить такий факт: невідповідність продукції вимогам законодавства (вимогам стандартів чи інших документів), які є обов’язковими до виконання. Іншими словами, продукція вважається неякісною або небезпечною у тому разі, якщо вона не відповідає вимогам, що до неї ставляться у відповідних нормативних (законодавчих) актах. Такими актами є стандарти, вимоги, положення та ін., а також умови договору, вимоги, які до нього пред'являються, надані щодо такого товару виробником чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований.

Фальсифікація буває:

• Асортиментна (видова) додавання дешевшої сировини

• Якісна додавання ХД

• Кількісни заміна маси, довжини, обєму

• Кошторисна більна націнка

• Інформаційна не надання інформації на упаковці