Характеристика психічних станів людини

У жодній сфері психічної діяльності так часто й так доречно не вживається термін «стан», як в емоційному житті. В емоціях яскраво виявляється тенденція специфічно забарвлювати переживання і діяльність людини, надавати їм тимчасової спрямованості й створювати якісну специфіку психічного. До емоційних станів належать настрої, афекти, пристрасті, тривога, страх, стрес.

Виділення сфери психічних станів заповнює прогалину в системі психології між психічними процесами (відчуття, сприй­мання, мислення, пам'ять, уява) і психічними властивос­тями особистості (спрямованість, здібності, темперамент, ха­рактер). На відміну від психічних процесів як динамічного компонента проявів психіки і психічних властивостей як закріпленості, повторюваності проявів психічного психіч­ний стан — це статичний компонент психіки. Проте на­звані компоненти не треба розглядати на рівні лінійного зв'язку:

процес -» стан —> властивість.

Адже психічний стан впливає на перебіг психічних процесів, він може перетворюватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виникнення стану. Отже, зв'язок ком­понентів психіки виглядає таким чином:

процес := стан : = властивість.

Суттєвою особливістю психічного стану є те, що він характеризує психічну діяльність, надаючи їй специфичності. Характеристика завжди підкреслює специфічні риси. Спе­цифічність стану передусім означає специфічність перебігу психічних процесів. Так, стан неуважності часто характе­ризується відхиленнями у сфері відчуття і сприймання, па­м'яті, мислення, послабленням вольової активності, нерідко специфічними емоційними переживаннями (печаль, роздра­тування). Без психічних процесів не може бути психічних станів, але останні вирізняються більшою цілісністю і трив­кістю. Психічні процеси можуть перейти у психічні стани. Наприклад, процес сприймання твору мистецтва від вра­ження про нього може перейти у психічний стан — тривоги чи радісного збудження.

Психічний стан тісно пов'язаний з індивідуальними влас­тивостями особистості, оскільки він характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Стан страху в однієї людини може виявлятися у психічному збудженні, а в ін­шої — у психічному заціпенінні, гальмуванні психічної діяльності. Так само, як психічні властивості відбиваються на психічних станах, психічні стани можуть переходити у психічні властивості. Якщо людина дуже часто переживає стан тривоги, можливе формування особистісної властивості — тривожності. Але відповідність між психічним станом і ри­сою особистості не є правилом. Так, поруч з «нестрим­ністю» як стійкою властивістю холеричного типу існує «не­стримність» як стан, який може виникати в кожної людини і не становити характерну властивість поведінки.

Психічні стани можуть позитивно впливати на викону­вану діяльність (трудову, навчальну, спортивну), на процес спілкування, а можуть і дезорганізовувати їх, тобто здійс­нювати регулюючий вплив, оскільки виникнення того чи іншого стану пов'язане зі зміною діяльності, що, власне, і зумовило виділення такої категорії психічного, привернуло до неї увагу.

Стан як філософська категорія охоплює суперечливість змін і відображення цієї суперечливості. У психології це поняття пов'язується із суперечливістю психічного відобра­ження — його сталістю і змінністю. Психічні явища реалізуються через стани, в яких виявляється ставлення особис­тості як суб'єкта. Визначальним для психічного стану є став­лення особистості, це стрижневий момент формування ста­ну, його системотворчий фактор. Через ставлення до дійс­ності й до себе як суб'єкта цієї діяльності реалізується пев­ний вияв психічного світу особистості.