2. Діагностика міжособистісних відносин.

Міжособистісні відносини – це одна з категорій відносин в ряду ділових, пов’язана із захопленнями, інтересами тощо.

Існують певні фактори, які визначають міжособистісні відносини. До них належать: соціологічний, соціально-психологічний, психологічний, психофізіологічний.

Розглянемо більш детально кожний з цих факторів.

С о ц і о л о г і ч н и й – соціально-економічний статус, професія, освіта. Визначає міжособистісні стосунки. Якщо цей фактор буде присутній, то міжособистісні стосунки припиняються.

С о ц і а л ь н о – п с и х о л о г і ч н и й – визначається ціннісними орієнтаціями, цілями, позиціями, статусом.

П с и х о л о г і ч н и й – це більш конкретизований фактор, порівняно з двома попередніми. Він включає в себе характер та стереотипи поведінки людей.

П с и х о ф і з і о л о г і ч н и й – темпераменти, емоційність, реактивність (імпульсивність).

Це базовий висхідний рівень.

Психолог повинен пам’ятати про статеві відмінності, що обумовлють специфіку міжособистісних відносин.

Чоловічі міжособистісні стосунки обумовлюються предметно-діяльнісними відносинами, тому чоловіки звертають менше уваги на психологічний та психофізіологічний аспекти стосунків.

Жіноча дружба опосередковується суб’єктивно-емоційними стосунками, тобто жінка оцінює ситуацію, керуючись емоціями.

Методики, спрямовані на діагностику міжособистісних відносин

1. Соціометрія (діагностика групового статусу тощо).

2. Референтометрія (спрямована на діагностику референтної (еталонної) для даної людини групи).

3. Метод вивчення фрустрацій них реакцій Розенцвейга (фрустрації – ущемлення, дискомфорт, як людина буде реагувати на ту чи іншу ситуацію).

4. Діагностика міжособистісних відносин – методика Т. Лірі.

5. Методика Томаса, спрямована на визначення схильності до конфліктної поведінки.

6. Вивчення ціннісної єдності – методика Рокича.

7. Діагностика суб’єктивного відчуття самостності.

8. Методика Васермана – діагностика рівня соціальної фрустрованості. Визначає наскільки людина задоволена своїм включенням в певні соціальні групи.

9. Методика на виявлення схильності до лідерства і стилю керівництва.

3. Діагностика відносин в подружніх парах.

Для початку розглянемо деякі аспекти які необхідно враховувати при діагностиці. Перш за все, потрібно звертати увагу на те чи щасливий це шлюб.

У щасливому шлюбі партнери характеризуються:

1) емоційною стабільністю;

2) узгодженістю з іншими людьми (стосунки будуються не лише один з одним, але і з іншими людьми);

3) комунікабельність (культура комунікації);

4) відповідальність;

5) щирість та довірливість;

6) емоційна невимушеність (партнери повинні знати про почуття, які викликають поведінка чи ставлення одного партнера до іншого).

У нещасливих шлюбах:

1) емоційна неврівноваженість, невротичність;

2) критичність до інших людей (критиканство, яке рано чи пізно переходить у подружнє життя);

3) прагнення до домінування, не враховуючи інтереси чи точку зору партнера;

4) замкнутість, відчуженість, некомунікабельність;

5) підозріливість, яка має властивість наростати;

6) емоційна скованість.

Крім того, досить важливими є риси сумісності.

Виділяють 4 типи рис сумісності. Розглянемо їх детальніше.

1. Психофізіологічна сумісність – сумісність темпераментів, потреб (в їжі, сексуальних тощо).

За опитувальником Айзенка визначається екстравертність – інтровертність, емоційна стабільність – емоційна нестабільність.

Тестуються обидва партнери, в ході чого визначаються їх типи темпераменту. Будується вектор темпераменту. Аналізується кут між векторами темпераментів партнерів. Цей кут має назву асиметрії, і утворює два вектори темпераменту. Досить важливою є і довжина вектору.

Для визначення психофізіологічної сумісності партнерів за основу береться наступне правило:

Чим менший кут асиметрії – тим менше сумісними є партнери

Виходячи з цього виділяють три види сумісності:

Середня величина +/– 45⁰

1. Вищий рівень сумісності. L = 180⁰ (+/– 45⁰).

Якщо розглядати типи темпераменту, то це: меланхолік – сангвінік, холерик – флегматик.

На психофізіологічному рівні важливим є доповнення, тобто нервовий холерик буде гальмуватися спокійним флегматиком. Знижений тон настрою меланхоліка компенсується радісністю сангвініка.

2. Середній рівень сумісності. L = 90⁰ (+/– 45⁰).

Тут можливо декілька варіантів, розглянемо їх:

1) Х – М („філіал пекла”);

2) М – Ф (безініціативність, відчуженість);

3) Ф – С („глухі” до почуттів та думок інших);

4) С – Х (постійно виясняють відносини: чому я, а не ти? Хто у нас в сім’ї головний?)

3. Нижчий рівень сумісності. L = 45⁰ (+/– 45⁰).

Такий рівень відображають пари з однаковим темпераментом:

1) Х – Х (таким парам зазвичай не вистачає спокою);

2) М – М (немає бадьорості, активності);

3) Ф – Ф (відсутня ініціативність та швидкість реагування на події);

4) С – С (відсутня чутливість та послідовність).

2. Психологічний рівень сумісності – сумісність мотивів, стереотипів, поведінки, взаємодія характерів (діагностика мотивів, характерів).

3. Соціально-психологічний рівень сумісності – узгодженість функціонально-рольових очікувань та дій (ролі жінки, чоловіка, батька, ставлення до матері, жінки, свекрухи, невістки тощо).

4. Соціологічний рівень сумісності – рівні статусів, ціннісних орієнтацій, інтересів тощо.