4. Умови прийняття рішень у міжнародному середовищі.

Існує три основних фактори, з якими зіштовхуються менеджери в процесі прийняття рішень: визначеність, ризик і невизначеність.

Визначеність. Ідеальна для прийняття рішень умова, коли менеджер може прийняти правильне рішення тому, що йому точно відомі наслідки вибору кожного з наявних варіантів. Наприклад, коли банкір приймає рішення, у якому банку зберігати надлишок фондів, він точно знає, який відсоток пропонує кожен банк і скільки можна на цьому заробити, тобто йому точно відомо, які результати дасть вибір кожного варіанта. Але ця умова нехарактерна для ситуацій, у яких приймається більшість управлінських рішень.

Ризик. Під ризиком розуміють умови, при яких менеджер може оцінити імовірність наслідків свого вибору. Ця здатність залежить від особистого досвіду менеджера, від наявності в нього вторинної інформації. В умовах ризику менеджер має відповідні дані за минулі періоди, що дозволяють йому оцінити імовірність різних варіантів.

Невизначеність. Випадки, коли необхідно прийняти рішення, а менеджер зовсім не впевнений в його результаті і навіть не може досить точно оцінити імовірність того чи іншого результату - називають ухваленням рішення за умов невизначеності. Менеджери, зустрічаються з цими умовами дуже часто. Вибір будь-якого варіанта залежатиме від того, наскільки обмежений обсяг інформації, що є в розпорядженні.

На вибір варіантів в умовах невизначеності впливає також психологічна орієнтація особи, що приймає рішення. Менеджер-оптиміст зробить вибір, здатний дати максимальний результат (тобто приблизно забезпечує максимум максимально можливого доходу), менеджер-песиміст вибере максимінімальний варіант (здатний забезпечити максимум мінімально можливого доходу), а менеджер, що бажає звести до мінімуму свої максимальні "втрати", зробить мінімаксний вибір.

Менеджери намагаються при кожній можливості аналізувати різні варіанти, проте фактор невизначеності часто змушує їх більше покладатися на свої передчуття, інтуїцію, творчість і "внутрішній голос".

Незалежно від умов, у яких приходиться приймати рішення, кожен менеджер користається в цьому процесі своїм власним стилем.

5. Стилі прийняття рішень.

Вважається, що є три основних стилі, якими користується управлінський персонал, приймаючи рішення: вони або уникають проблем, або вирішують їх, або виявляють їх. Які ж характеристики кожного з цих стилів?

Менеджер, що уникає проблем, просто ігнорує інформацію, що вказує на наявність проблеми. Керівники, що уникають проблем, безініціативні.

Менеджер, що вирішує проблеми, прагне вирішувати їх у міру їх виникнення. Менеджери даного типу реагують на проблему, тобто починають вирішувати її тільки після того, як вона виникла.

Менеджер, що виявляє проблеми, активно вишукує проблеми, що вимагають рішення, і нові можливості їх рішення, Вони вибирають підхід, що випереджає, випереджаючи виникнення проблеми. Як правило, управлінський персонал використовує всі три описаних вище підходи. Так, наприклад, бувають умови, коли найкраще — просто уникнути проблеми. В інших ситуаціях, скажімо, якщо проблема виникає дуже швидко і непередбачувано, керівнику залишається тільки оперативно на неї відреагувати і спробувати вирішити. І все-таки новаторським, творчим організаціям потрібні менеджери, що активно шукають можливості і шляхи для кращого виконання тих чи інших операцій.

Виділяють чотири основних стилі прийняття рішень: директивний, аналітичний, концептуальний і поведінковий (мал. 6.5).

Представники директивного стилю характеризуються раціональним способом мислення. Вони працюють ефективно і логічно, приймають швидкі рішення й орієнтуються на їх швидке виконання. Результатом їх ефективності і швидкості часто стає прийняття рішень на основі мінімального обсягу інформації і всього декількох варіантів.

Індивідууми, що віддають перевагу аналітичному стилю, намагаються одержати більше інформації для ухвалення рішення і розглядають більше варіантів. Менеджери даного типу приймають рішення обережно, вони здатні адаптуватися до самих неординарних ситуацій і успішно справлятися з ними.

Люди, схильні до концептуального стилю, прагнуть одержати якнайбільше інформації і розглядають безліч варіантів. Вони орієнтуються на довгострокові програми і перебувають в пошуку творчого вирішення проблем.

Менеджери, що вибирають поведінковий стиль, успішно співпрацюють з іншими людьми. Вони цікавляться досягненнями підлеглих і позитивно сприймають пропозиції колег. Вони організовують збори для обміну інформацією і при цьому намагаються уникати конфліктів. Для них дуже важливо одержати від інших схвалення своїх дій.

Незважаючи на теоретично чітке розмежування описаних вище чотирьох стилів прийняття рішень, у реальності більшість менеджерів характеризуються більш ніж одним стилем. Найдоцільніше визначити домінуючий і додаткові стилі менеджера. Деякі керівники майже завжди будуть покладатися винятково на свій домінуючий стиль, у той час як інші, більш гнучкі, можуть змінювати його залежно від ситуації.