5. Міжнародне публічне і міжнародне приватне право

Міжнародні відносини не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб'єктів міжнародного права. Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різноманітних держав, на рівні міжнародних неурядових організацій, вони регулюються або національним правом відповідної держави, або нормами міжнародного приватного права.

Водночас спостерігається тісний взаємозв'язок міжнародного публічного і міжнародного приватного права:

20

• і те, й інше, у широкому смислі, регулюють міжнародні відносини;

• у загальних початках: спостерігається переломлення основних принципів міжнародного публічного права в доктрині міжнародного приватного права;

• і в міжнародному публічному праві й у міжнародному приватному праві завжди є визнання правосуб'єкт-ності іншої держави;

міжнародні договори з питань міжнародного приватного права не можуть суперечити принципам міжнародного публічного права, у такий спосіб установлюються загальні цілі створення правових умов для міжнародного співробітництва в різних галузях.

Отже, міжнародне приватне право як сукупність норм, що регулюють цивільно-правові відносини, що мають міжнародний характер («ускладнені» іноземним елементом), не повинно суперечити загальновизнаним принципам міжнародного публічного права.

Слід також мати на увазі, що міжнародні угоди, що регулюють цивільно-правові відносини (договори в сфері міжнародного приватного права), у багатьох випадках включаються у розвиток міжнародних міждержавних договорів.

Розмежування між міжнародним публічним і міжнародним приватним правом можливо провести на різних підставах:

• за суб'єктами: у міжнародному публічному праві суб'єктами є держави, нації і народності, що борються за незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві — фізичні і юридичні особи;

• за предметом правового регулювання: у якості таких у міжнародному публічному праві виступають міждержавні міжвладні відносини, а в міжнародному приватному праві — це міжнародні приватно-правові відносини (цивільні, сімейні, трудові та ін.);

• за джерелами: у міжнародному публічному праві — це міжнародний договір, міжнародний порядок та ін., а в міжнародному приватному праві їхнє коло

21

значно ширше — це національне законодавство, міжнародні договори, торговельні порядки та ін. ;

• за методом правового регулювання: у міжнародному публічному праві — це узгодження воль держав; у міжнародному приватному праві — це подолання колізій (зіткнення законів);

• за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві наступає міжнародно-правова відповідальність, а в міжнародному приватному праві — цивільно-правова;

• і, нарешті, за сферою дії: у міжнародному публічному праві цю сферу можна визначити як глобальну (вона охоплює всі держави й інші суб'єкти міжнародного публічного права), а в міжнародному приватному праві вона має національні межі (у кожній державі є своє міжнародне приватне право).

6. Галузі й інститути міжнародного права

Система міжнародного права — це об'єктивно існуюча цілісність внутрішньо взаємозалежних елементів:

— загальновизнаних принципів;

• норм міжнародного права (договірних і звичайно-правових);

• рішень і рекомендаційних резолюцій міжнародних організацій;

• рішень міжнародних судових органів;

• а також інститутів міжнародного права.

Існують такі інститути міжнародного права, як інститут міжнародного визнання, інститут правонаступ-ництва стосовно договорів, інститут міжнародної відповідальності й інші.

Всі ці елементи системи в різних сполученнях складають галузі міжнародного права. Такі, як галузь морського права, галузь дипломатичного права, галузь права міжнародних договорів та інші.

22

Кожна галузь являє собою самостійну систему, але кожна може вважатися і підсистемою в рамках цілісної, єдиної системи міжнародного права.

Література:

1. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. — М., 1990.

2. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. — К., 1981.

3. Василенко В.А. Основы теории международного права. — К., 1988.

4. Курс международного права. В 7 т. Т.1. Понятие, предмет и система международного права /Ю.А. Баскин, Н.Б. Крылов, Д.Б. Левин и др. — М., 1989.

5. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве /Отв. ред. В.Н. Денисов, В.И. Евин-тов. — К., 1982.

6. Тункин Г.И. Право и сила в международной системе. — М., 1983.

7. Тускоз Ж. Міжнародне право. — К., 1998.

8. Черниченко СВ. Теория международного права. В 2-х томах. Т. 2: Старые и новые теоретические проблемы. — М., 1999.