Информационная революция вбирает в себя все новые и новые сферы человеческих интересов. Компьютер стал своего рода эпицентром, ядром ≪информационной революции≫.

Классификацию информационных систем можно проводить по ряду признаков: по назначению, по структуре аппаратных средств, по режиму работы и по характеру взаимодействия с пользователями.

По назначению ИС можно разделить на информационно-управляющие, информационно поисковые, системы поддержки принятия решений, обработки данных и информационно-справоч-

ные системы.

Информационно-управляющие системы — это системы для сбора и обработки информации, необходимой для управления организацией, предприятием, отраслью.

Системы поддержки принятия решений предназначены для накопления и анализа данных, необходимых для принятия решений в различных сферах деятельности людей.

Информационно-поисковые системы — это системы, основное назначение которых поиск информации, содержащейся в различных базах данных, различных вычислительных системах, разнесенных, как правило, на значительные расстояния.

К информационно-справочным системам относятся автоматизированные системы, работающие в интерактивном режиме и обеспечивающие пользователей справочной информацией.По характеру взаимодействия с пользователями выделяют системы, работающие в диалоговом и интерактивном режимах.

В диалоговом режиме человек взаимодействует с системой обработки информации, при этом человек и система обмениваются информацией в темпе, соизмеримом с темпом обработки информации человеком.

Интерактивный резким — это режим взаимодействия человека и процесса обработки информации, выражающийся в разного рода воздействиях на этот процесс, предусмотренных механизмом управления конкретной системы и вызывающих ответную реакцию процесса.

Элементарные операции информационного процесса включают:

• сбор, преобразование информации, ввод в компьютер;

• передачу информации;

• хранение и обработку информации;

• предоставление информации пользователю.

2. Інтернет

Інтерне́т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року більше 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного просторуглобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.

3. Пошуко́ва систе́ма

В Інтернеті дуже багато різноманітної інформації і з кожним днем їх кількість зростає. Дані по одному конкретному питанню можуть знаходитися на тисячах різних сайтів. Знайти найбільш підходящі з них нам допомагають пошукові системи Інтернету. Найбільш популярними серед них в російсько- та україномовному Інтернеті єЯндекс і Google (Google). Останній тримає першість не тільки у нас, але і у всьому світі. Є, звичайно, й інші гідні пошукові системи, але ці є лідерами

Пошуко́ва систе́ма  .— онлайн-служба (програмно-апаратний комплекс з веб-інтерфейсом),

що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. У просторіччі під пошуковою системою розуміють веб-сайт, на котрому розміщено інтерфейс (фронт-енд) системи. Програмною частиною пошукової системи є пошуко́ва маши́на (пошуко́вий руші́й) —комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і, зазвичай, є комерційною таємницею компанії-разробника пошукової системи.

Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини, але існують також системи, здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.

Індексація в пошукових системах сайтів здійснюється пошуковим роботом.

Механізм роботи сучасної пошукової системи полягає приблизно в наступному. Основною її частиною є пошуковий робот - апаратно-програмний комплекс, який безперервно обходить і сканує сайти. Результатом відвідування сайту роботом є поміщення інформації про зміст його сторінок в базу (індекс) пошукової системи. Цей процес називається індексацією. Далеко не всі сторінки сайту потрапляють у індекс пошукової системи, навіть якщо робот на них заходив. Неякісні матеріали зазвичай відсіюються згідно певних алгоритмів. Всупереч думки окремих користувачів, пошукова система при виконанні запиту не сканує Інтернет (це, враховуючи величезні його масштаби, нереально), а видає результати зі згаданої вище пошукової бази. Від частоти відвідування сайту роботом залежить актуальність інформації про нього у базі пошукової системи. Тому іноді можна зіткнутися із ситуацією, коли пройшовши за посиланням в результатах пошуку, ми не знаходимо відповідної інформації, оскільки зміст сторінки сайту з часу останнього її відвідування роботом змінився. За спостереженнями, пошукові роботи "самонавчаються", встановлюючи індивідуальну періодичність індексації для кожного сайту в залежності від середньої частоти зміни їх контенту (змісту). Це дозволяє мінімізувати кількість подібних непорозумінь.

Всім, хто хоч раз користувався Яндекс, Google чи іншою пошуковою системою, напевно відомо, що в результатах запиту відповідні сайти за замовчуванням видаються по 10 на сторінку. Саме на ці перші десять сайтів і припадає левова частка відвідувачів, які шукають щось з використанням пошукової системи, оскільки мало хто переходить на другу і подальші сторінки результатів пошуку. Слова, які вводяться для пошуку, називаються пошуковими запитами. Пошукові системи відбирають зі своєї бази сторінки, що містять необхідні дані, і розміщують їх у пошуковій видачі за ступенем їх релевантності (відповідності) пошуковому запиту. Релевантність сторінок визначається згідно спеціальних алгоритмів, детальна побудова яких тримається у таємниці. Проте відомо, що на позиції у видачі в значній мірі впливає якість сайту, його PR, ТИЦ і деякі інші показники. PR і ТИЦ - схожі за своєю суттю поняття. Це числові відображення авторитетності сайту в Інтернеті, які визначаються якістю і кількістю інших сайтів, що на нього посилаються. Поняття ТИЦ сайту введено і враховується Яндексом, PR - Google. Ці значення в розмовній мові часто називають "пузомірками" сайту.