12. Глобальна мережа Інтернет. Протоколи передачі даних. Принцип адресації в Інтернеті. Поняття сервера. Пошук інформації в глобальній мережі Інтернет. Електронна пошта.

Всесвітньо відомою глобальною мережею є Інтернет, яка об’єднує в єдине ціле десятки тисяч різноманітних локальних мереж. Інтернет об’єднує мільйони комп’ютерів. Інтернет започаткувало Агентство з наукових досліджень Мін – об. США (ARPA) як проект розробки надійних цифрових комунікацій для військових потреб у 1969 році. Перед розробниками була поставлена задача створити мережу, яка би могла працювати безвідмовно у випадку виходу з ладу окремих її ланок. Спочатку вона існувала для обміну інформації між комп’ютерами військових закладів. У 80-ті роки її вже використовували в державних та комерційних цілях США. У 90-ті роки Інтернет вийшла за межі США і до неї під єдналися країни всіх континентів. Інтернет – це система взаємозв’язаних мереж, до складу якої входять комп’ютери різних типів. Для зв’язку між ними використовують різноманітні канали зв’язку. Найбільш поширеним каналом є телефонна лінія (двожильний дріт). Поряд з ним використовується супутниковий зв'язок, радіо дріт, телевізійний кабель, оптико-волоконний кабель. Взаємодія всіх об’єктів мережі забезпечується використанням спільного мережевого протоколу - своєрідної мови спілкування комп’ютерів між собою. Протокол є стандартом, який задає порядок обміну повідомленнями на рівні електричних сигналів. Загальноприйнятим протоколом у мережі Інтернет є ТСР/ ІР. Дані, які циркулюють в інформаційному колі розбиваються на блоки і вкладаються в пакети. Кожен пакет крім даних містить інф про адресу відправника, адресу одержувача та номер пакету. Пакети передаються від одного вузла Інету до іншого, який розташований ближче до адресату. У пункті призначення пакети впорядковуються і збираються в один документ. Протокол ТСР відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються докупи, а протокол ІР відповідає за те, як пакети досягають адресата. Усі компи в Інтернет поділяють на 2 категорії:

- cервери

- робочі станції.

Робочі станції – це комп’ютери, за якими працюють користувачі.

Сервери – це спеціально виділені машини, призначені для обслуговування робочих станцій.Вони як правило мають великі ресурси (апаратні, програмні, інформаційні). Сервери постійно знаходяться в робочому стані і забезпечують передачу даних в мережі. На них стоять програми – сервери, а на робочих станціях – програми-клієнти.

Для доступу до Інтернет використ. Декілька способів:

1. Звичайне подзвонювання

2. Безпосередній доступ по виділених лініях.

Звичайне підєднання передбачає підєднання вашого ПК до комп’ютера – посередника, який працює в мережі що є частиною мережі. Це зазвичай комп організації, що пропонує послуги підєднання до Інтернету і назив. провайдером. Зв'язок часто здійснюється за допомогою телефонних ліній. Такий спосіб доступу є дешевим, але при цьому швидкість передачі даних є низькою. Кращим є спосіб безпосереднього додзвонювання по виділених лініях. Він є дорожчим, але забезпечує кращу якість зв’язку, швидкість передачі даних.

Для пошуку інф в Інтернеті використовують адреси тих серверів, на яких вона зберігається. Перегляд WEB-документів здійснюється за допомогою програм-браузерів. Це Internet Explorer. У полі адреси цих програм досить набрати адресу потрібного сервера, а далі зв'язок та передачу даних буде забезпечувати апаратне та програмне забезпечення. У вікні цих програм відкриється початкова сторінка відповідного сервера. Далі пошук здійсн. Вибравши відповідну рубрику, розділ або користуватися гіпертекстовими посиланнями. Пошук інф за конкретними адресами не завжди є зручним зокрема коли адреса невідома наперед. Для організації пошуку в Інтернет є спец.пошукові сервери (системи). Використ. Такі сервери можна подати запит на пошук потрібної інф., а сервер видасть список адрес(посилань). При цьому кожна адреса відіграє роль гіперпосилання, активуючи яке відкривається відповідна WEB- сторінка. Пошукові сервери поділяються на