Инновационный менеджмент.

16. Диффузия и распространение инноваций.

17. Признаки классификации инноваций.

18. Жизненный цикл инновационного процесса.

19. Определение оптимального количества инновационных процессов.

20. Методы поиска инновационных идей.

21. Решения в инновационной деятельности.

22. Техника принятия решений в инновационной деятельности.

23. Основные виды стратегий инновационной фирмы.

24. организационные роли в инновационном процессе.

25. Риск в инновационной деятельности.

26.Принципы измерения и показатели эффективности инновационной деятельности.

27. Система антикризисного управления инновационными предприятиями.

28. Формы финансирования инновационной деятельности.

29. Ценообразование на инновационную продукцию.

30. Стратегический и тактический инновационный маркетинг.

16. Дифузія та розповсюдження інновації.

Процес передавання новації, яка пройшла певну ста­дію життєвого циклу, іншому користувачеві відбувається у такій послідовності:

1. новація, створена новатором на попередній стадії, переходить через посередництво ринку (якщо наукову роз­робку купують в іншої фірми) або плановий механізм (як­що новація є плановим продуктом одного з підрозділів фір­ми) до наступної стадії, наприклад із дослідно-конструк­торського у виробничий відділ для організації пробного виробництва;

2. прийнята для реалізації новація стає інновацією (наприклад, новий вид устаткування). Організація здійснює інноваційну діяльність, освоюючи його виробництво, і на цей період стає інноватором;

3. створивши новий продукт, організація, як новатор, пропонує споживачу через ринок свою новинку (наприк­лад, верстат) наступному за циклом інноватору, який мо­же використовувати її як технічний засіб для виготовлен­ня нової продукції, що за споживчими якостями буде кра­щою, ніж попередня.

За великого потенціалу інновація, як правило, поши­рюється за межі підприємства шляхом дифузії (лат. diffusіо — поширення). Це особливо характерно для техноло­гічних інновацій.

Поширення інновацій у різних галузях економіки ві­дображає логістична крива, яку називають 8-подібною. Вона моделює процес переходу від одного відносно стабіль­ного стану галузі до іншого, процес радикальних змін, який супроводжує інноваційну діяльність підприємств га­лузі, і відображає етапи миттєвого циклу інновації: заро­дження, дифузію і занепад. Дифузія відбувається нерівно­мірно у часі і поділяється на періоди :

• інкубаційний період: характеризується повільною дифузією, малими значеннями параметрів зростання, які могли бути досягнуті стрибкоподібно за одиничного впро­вадження інновації (стадія зародження, точка А);

• період прискореної дифузії: вигідність інновації по­мічена іншими суб'єктами підприємництва, які масово за­лучають інновації у виробництво. Це сприяє швидкому і значному зростанню економічних параметрів (обсягу про­дукції, прибутку тощо) у всіх, хто приєднався до іннова­ційного процесу;

• період уповільнення дифузії і насичення: характе­ризується сповільненим поширенням інновації, оскільки її потенціал майже вичерпано і життєвий цикл наближа­ється до завершення;

• період витіснення: характеризується початком по­ ширення інновації нового покоління, яка забезпечує сут­тєвіше зростання економічних параметрів організації, ніж попередня інновація, яка вже перестала бути нею.

Якщо технологія знаходить нове застосування в іншій галузі (розвиток з повторним циклом), то такий стрибок може повторитися ще раз чи навіть кілька разів («гребінчикова крива розвитку»), але стадія затухання неодмінно настає.

Логістична крива має три точки перегину:

1.перехід від інкубаційного періоду до періоду приско­реної, дифузії;

2.перелом на стадії, поширення новації, після чого ін­тенсивність дифузії дещо знижується;

3.точка насичення економіки даною інновацією.

Поширення інновації за такою схемою називають кла­сичним: за ринкової економіки новинка привертає до себе увагу підприємців через свою комерційну вигідність, і по­ширення її відбувається доти, поки норма прибутку, отри­маного в результаті її використання, задовольнятиме суб'єкт господарювання (підприємця). Емпіричні дані що­до поширення деяких технологій підтверджують таку за­кономірність.