- •Тема 4. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVI – перша половина XVII ст.).
- •Епоха первісного нагромадження капіталу і її економічні наслідки.
- •Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства.
- •Передумови та суть Великих географічних відкриттів
- •Роль Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації.
- •Наслідки Великих географічних відкриттів та їх значення для розвитку світової економіки
- •Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
- •Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях
- •Господарська система Голландії у XVI – XVII століттях та причини її занепаду.
- •Піднесення Англії та створення ринкового устрою її економіки (XVI-XVII ст.)
- •Господарства суспільств Європейської цивілізації на етапі становлення централізованих імперій. Меркантилізм
- •Історичні передумови виникнення, загальна характеристика та етапи розвитку меркантилізму.
- •Особливості господарського розвитку українських земель у XVI – xviIст.
- •Суть та значення демократичної , індустріальної та освітньої революції для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.
Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва:
звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи за грошову плату;
концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);
наявність ринків постійного збуту продукції.
Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталістичного виробництва.
Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином — у купців і лихварів.
Основними джерелами нагромадження капіталів стали:
зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — перцем, прянощами, пахощами, тютюном
система протекціонізму, державні позики, податки;
пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;
організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;
нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.
Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню. Його головною відмітною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Виходячи з того, що капітал — це цінність, що зростає, його нагромадження починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.
Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях
Еволюція ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробництвом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рівню розвитку продуктивних сил формою організації виробництва
Із середовища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів формується прошарок мануфактурників — власників великих майстерень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одержало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові обмеження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого виробництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані мануфактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із дорогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збуту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.
Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особливості. Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать:
вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на примусовій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну та цукрову мануфактури;
посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період правління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує примусову працю приписних робітників); найбільшого поширення набула в галузях важкої індустрії.
До капіталістичної мануфактури належали:
—купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам III стану — купцям);
- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.
Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява мануфактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кількість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдавала великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисловості, затримувала загальний економічний розвиток.