Принципові недоліки договору

- УНР потрапляла в залежний від Польщі стан;

- Варшавська угода суперечила Акту злуки між УНР і ЗУНР, створювала умови для "законного" включення західноукраїнських земель до складу Польщі;

- у межах Польщі залишалися українські землі: Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, Східна Галичина, частина Полісся.

Відмова уряду Пілсудського від "історичних прав" на частину українських земель мала символічне значення. Навпаки, відмова С.Петлюри від злуки УНР і ЗУНР була політичним актом.

Держави-переможниці у світовій війні взяли до відома факт ліквідації ЗУНР і захоплення Галичини Польщею, але не погодилися з цією анексією. Галичина отримала статус "міжнародної території".

Для Ю.Пілсудського було важливим те, що УНР заявила про відсутність у неї претензій на західноукраїнські землі.

Українсько-польський союз з багатьох причин від самого початку був приречений на поразку, проте дозволив ще на рік продовжити історію УНР.

Наслідки договору

• в українському і польському суспільствах договір викликав неоднозначну оцінку, більшість українських політичних партій його засудила;

• на знак протесту подав у відставку І.Мазепа;

• почалася радянсько-польська війна.

P.S. Варшавський договір найчастіше називали договором Пілсудського і Петлюри, тобто персонізували його, підкреслюючи відсутність лостатньої громадської підтримки в обох суспільствах. Аналізуючи договір на персональному рівні, Я.Грицак підкреслює, що між Пілсудськнм і Петлюрою було багато спільного. Обидва стояли на чолі війська. не маючи військової освіти і не пройшовши щаблів офіцерської кар’єри. Обидва були романтиками у національному питанні, але стали прагматиками з необхідності. Обидва мати соціалістичні переконання, але пожертвували ними у критичний час національних змагань заради досягнення самостійності. Обидва піднеслися понад усіма партійними різницями всередині своїх суспільств і стали уособленням визвольних змагань всієї нації. З тією, однак, різницею, що Пілсудський представляв націю переможну, а Петлюра – націю переможену.

ІІ.Українсько-польська війна з радянським режимом.

ПРИЧИНИ РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ВІЙНИ:

- намагання Польщі розширити кордони, підтримка країн Антанти її агресивних устремлінь;

- прагнення радянських лідерів відновити контроль над землями, що входили до складу Російської імперії, боротьба за вплив над Східною Європою;

- наміри керівництва радянської Росії здійснити "світову революцію" (Польща розглядалася як плацдарм для вторгнення в Німеччину).

Більшовики прагнули спровокувати Ю.Пілсудського на перший удар (війна йшла безперервно з 1914 р., і народ міг не витерпіти її продовження).

25 квітня – три польських армії (майже 65 тис.) рушили не територію Білорусії та України. Разом з ними наступали 2 дивізії під командуванням полковників Удовиченка і Безручка та армія Ю.Тютюнника (15 тис.), яка повернулася з Першого зимового походу. Їм протистояло 16 тис. бійців Червоної армії.

Ю.Пілсудський не довіряв як галичанам, так і наддніпрянським українцям. Військова конвенція не була повністю реалізована, С.Петлюра не одержав можливості формувати 4 дивізії, як це було передбачено.

Ефект раптовості і перевага в живій силі та озброєнні дали змогу військам Ю.Пілсудського за перший тиждень боїв зайняти велику територію.