Радянсько-польська війна план
І. Варшавська угода.
ІІ.Українсько-польська війна з радянським режимом.
ІІІ. Ризький мирний договір.
І. Варшавська угода.
6 грудня 1919 р. С.Петлюра відбув до Варшави, щоб прискорити переговорний процес з поляками. Переговори проходили важко. Все ж таки сторони підписали договір у квітні 1920 року, який ввійшов в історію як Варшавська угода.
Мотиви сторін
УНР
необхідність поповнити військове спорядження в боротьбі за відновлення державної незалежності;
союз з Польщею відкривав перспективи співпраці з Антантою, а відтак можливість вийти з міжнародної ізоляції
Польщі
Пілсудський, побоючись імперських амбіцій Росії, прихильно ставився до існування незалежної УНР як буфера між Польщею та Росією;
чекаючи неминучого удару з боку Росії, Ю.Пілсудський прагнув заручитися підтримкою С.Петлюри;
через відмову С..Петлюри від претензій на західноукраїнські землі, закріпити своє "право" на цю "міжнародну територію" в очах країн Антанти;
сконцентрувати увагу та зусилля польського населення на вирішенні зовнішніх проблем і загасити наростаючу соціальну напругу в державі.
21-24 квітня 1920 р. - Варшавська угода: підписання політичної, торговельно-економічної та військової конвенції між урядами УНР та Польщі. Ці таємні конвенції отримали умовну назву «Варшавська угода».
Основні умови Варшавської угоди:
- Польща визнавала незалежність УНР у межах, які мали бути означені угодами з суміжними країнами;
- Директорія і головний отаман С.Петлюра визнавалися найвищою владою в Україні;
- кордон між обома державами встановлювався по річках Збруч і Горинь (УНР офіційно погоджувалася на анексію Польщею Східної Галичини);
- також до Польщі відходила Західна Волинь, тобто частина безпосередньої території УНР;
- Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій;
- обидві сторони зобов’язувалися не укладати міжнародних угод, спрямованих проти УНР або проти Польщі;
- гарантувалися національно-культурні права українського населення в Польщі, а польського – в УНР;
- конвенція була таємною, за винятком визнання Директорії Польщею, тобто її заборонялося оприлюднювати без взаємної згоди (уперше українські тексти конвенцій опублікував у 1926 р. С.Шелухін; на ратифікацію до сейму конвенції не подавалися).
- Польща зобов’язувалася надати УНР військову допомогу;
- спільний наступ на Україну мав розпочатися під загальним польським командуванням;
- контроль польських військових над українськими залізницями на весь період воєнної кампанії;
- утримання польських військ за рахунок українського уряду;
- озброєння українського війська за рахунок Польщі;
В разі розходження між українськими і польськими текстами угоди перевага надаватиметься останньому.