Виберіть, якому вченому належить авторство терміну “ландшафтна екологія”:

Розенкранц;

Докучаєв В.В.;

Троль К.;

Берг С. В.;

Пассарже З.

“Ландшафтна екологія” – це наука, яка …

вивчає особливості формування, будову, властивості, розвиток і поширення географічних ландшафтів;

вивчає будову Землі;

досліджує сукупність хімічних зв’язків у живій природі;

досліджує весь комплекс відносин та пануючі взаємозв’язки в біоценозі;

вивчає природний баланс, що дає змогу пізнати функціональні взаємозв’язки в середині ландшафту, зрозуміти їх фізико-хімічну і біотичну зумовленість.

Хорологічна ландшафтна екологія вивчає:

особливості територіальної розмірності геосистем;

природний баланс;

енерго-, волого- і речовинообіг, продукційні процеси в геосистемі;

поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів;

зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.

Природно-територіальний комплекс – це:

оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;

сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери;

агенти, що просторово і якісно формують земну поверхню;

синонім терміну “епігеосфера”;

закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.

Виберіть морфологічні одиниці ландшафту:

ландшафтний район, ландшафтна область;

місцевість, урочище, фація;

рід, вид ландшафту;

ландшафтна провінція, ландшафтна країна;

природні і антропогенні ландшафти.

В геосистемах розрізняють такі типи структур:

топічна і горизонтальна;

горизонтальна і поліструктурна;

вертикальна і ярусна;

горизонтальна і ярусна;

горизонтальна і просторова.

Здатність геосистеми виявляти свої основні властивості за певний інтервал часу свідчить про її:

відкритість;

складність;

динамічність;

емерджентність;

поліструктурність.

Просторовий масштаб 10²-10⁴ м² притаманний геосистемам:

субтопічного рівня;

топічного рівня;

хоричного рівня;

субглобального рівня;

регіонального рівня.

Виберіть рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія:

топічний, хоричний, регіональний;

субтопічний, топічний, хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;

хоричний, регіональний;

хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;

субтопічний, топічний, хоричний, регіональний.

Якісно своєрідне тіло геосистеми, однорідне за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями, має певну масу, специфічне призначення, швидкість змін в часі – це:

геокомпонент;

геомаса;

геогоризонт;

епігеосфера;

геосфера.

Об’єм атмосфери, що входить до складу геосистеми, і в якому відбуваються процеси вологообігу, енергообміну, називається:

гіпергенез;

атмосфера;

діяльний шар;

аеромаса;

геогоризонт.

Сума процесів переутворення твердої речовини земної кори на поверхні суші і перерозподілу елементів під впливом ландшафтно-геохімічних умов, називається:

Гіпергенез;

діяльний шар;

емерджентність;

ецезис;

геогоризонт.

Радіаційним балансом геосистеми називають:

сумарну радіацію, що складається з прямої та розсіяної;

сумарну радіацію, що досягає геосистеми;

процеси надходження і використання компонентами геосистеми радіоактивних речовин;

частину сумарної радіації, що безпосередньо йде на різні процеси в геосистемі;

процеси надходження і трансформації енергії в геосистемі.

Геосистеми арктичної зони за кількістю енергії, яку отримують, належать до:

мегатермних;

кріотермних;

мезотермних;

мікротермних;

нанотермних.

Геосистеми лише з трав’яним покривом або позбавлені його за ступенем поглинання сонячної радіації належать до:

геліоморфних;

субгеліоморфних;

світломорфних;

семігеліоморфних;

сціоморфних.

Кругообіг води в геосистемі, коли маса води на вході в геосистему дорівнює її масі на виході, є:

додатньо-декомпенсованим;

гідроморфним;

декомпенсованим;

компенсованим;

збалансованим.

Рослини геосистеми витрачають воду на:

фізичне випаровування;

площинний стік;

фізичне випаровування і дихання;

розмноження;

фотосинтез, транспірацію.

Геосистеми за типом водного режиму поділяють на:

пертрофні, евтрофні, оліготрофні;

промивного, періодично промивного, непромивного, аридного, випітного, водозастійного, паводкового режимів;

збалансованого, додатньо-декомпенсованого, від’ємно-декомпенсованого режимів;

гідроморфні, гігроморфні, мезоморфні, ксероморфні, гіперксероморфні;

збалансовані, незбалансовані.

У геосистемах з непромивним водним режимом:

ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод;

атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;

ґрунтовий профіль сухий протягом цілого року;

переважають висхідні потоки вологи з ґрунтових вод, капілярна кайма яких піднімається до поверхні ґрунту, і ґрунтові води випаровуються фізично;

низхідні потоки вологи переважають над висхідними.

У геосистемах з додатньо-декомпенсованим водним балансом:

у річному циклі водний баланс дорівнює нулю;

прихідні статті водного балансу переважають над витратними, рівень ґрунтових вод піднімається;

витратні статті переважають над прихідними, рівень ґрунтових вод знижується;

атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;

ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод.

Резервний фонд геосистеми – це:

нерозчинні речовини, а також легкодоступні речовини, які через надмірну кількість неохоплені кругообігом;

та кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на процеси в геосистемі;

явище перехоплення атмосферних опадів фітогеогоризонтом геосистеми;

її природний потенціал;

потоки енергії, що містяться у відмерлій органічній масі геосистеми.

Міграція мінеральних речовин в геосистемі зумовлена:

тільки гідрогенезом;

тільки біогенезом;

гідрогенезом і біогенезом;

енергією Сонця;

тектонічними рухами Землі.

За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:

оліготрофні, пертрофні, евтрофні;

глікофітні, семігалофітні, галофітні, супергалофітні;

глікоморфні, галоморфні, семігаломорфні;

еугалофітні, криногалофітні, глікогалофітні;

кальцій-натрієві, хлоридно-натрієві, натрієві.

В основі продукційного процесу геосистеми лежить:

інтерцепція;

ецезис;

транспірація;

гіпергенез;

фотосинтез.

За величиною продуктивності піщані пляжі належать до геосистем:

високопродуктивних;

середньопродуктивних;

слабопродуктивних;

непродуктивних;

підвищеної продуктивності.

З ландшафтно-екологічної точки зору підвищити продуктивність агроценозів можна шляхом:

використання для побудови агрофітоценозів відповідних конкретним умовам екологічних груп рослин;

заміни одновидових посівів на дво- і багатовидові з диференційованими екологічними нішами;

використання агрохімікатів;

запровадження інтенсивних технологій вирощування рослинницької продукції;

збільшення вторинної продукції.

Вказати геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:

географічна оболонка;

географічний пояс, континент, фізико-географічна країна;

фізико-географічна зона, фізико-географічна провінція;

геотоп;

екоїд.

Геотоп – це …:

об'єктивний природно однорідний підрозділ ландшафту, який сама природа наділила територіальною неподільністю;

сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;

оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;

територіальна ділянка навколо рослини, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів;

гомогенні елементарні частини, з яких складається фітоценоз.

Вибрати рівні внутрішньотопічної диференціації:

геосистема, геотоп, екоїд;

фація, урочище, місцевість;

екоїд, клонова ділянка, поліекоїд, мікроценоз;

фітоценоз, зооценоз, мікроценоз;

фітомаса, зоомаса, педомаса, аеромаса.

Ландшафтна територіальна структура – це …:

сукупність всіх структур у вертикальному розрізі геосистеми;

сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу;

сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;

набір геомас в межах конкретного ландшафту;

це закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи , які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці.

Біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура – це …:

об’єднання геотопів за спільністю походження (генезису) та еволюції;

зв'язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками;

об’єднання геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку;

зв'язок між біоценозами ландшафту через трофічну марежу;

зв’язок між геотопами через біотичні міграції організмів та окремих популяцій.

За функцією у ландшафтній територіальній структурі межі між геосистемами бувають:

абіогенні, біогенні;

контактні, бар’єрні, мембранні;

літогенні, фітогенні, зоогенні;

топічні, хорологічні, регіональні;

мікроекотони, мезоекотони, макроекотони.

Регіональна ландшафтно-екологічна амплітуда геосистеми – це …:

діапазон чинника, в межах якого на всій планеті трапляється певний тип геосистеми;

набір чинників, які необхідні для існування геосистеми;

діапазон чинника, до якого пристосовані геосистеми в межах певного регіону;

діапазон впливу чинника, в якому може існувати певний вид;

набір чинників, які визначають існування геосистеми та ареал поширення на земній поверхні.

Геосистеми, що мають великі ландшафтно-екологічні ніші:

дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі при варіації цих умов;

можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх чинників;

потребують особливої уваги та природоохоронного статусу;

характеризуються періодичністю виникнення

часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.

Об’єм ландшафтно-екологічних ніш необхідно враховувати:

при їх перекритті;

при визначенні природоохоронних пріоритетів;

при витісненні геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими;

при визначенні лімітуючих чинників;

при дослідженні динаміки геосистем.

Зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур, яка не призводить до формування принципово нової геосистеми, називається:

еволюція геосистем;

емерджентність геосистем;

динаміка геосистем;

складність геосистем;

розвиток геосистем.

Процес в геосистемі, що полягає в повторенні геосистемою станів близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов’язково близькі, проміжки часу, називається:

періодичним;

тренд;

ритмічним;

спонтанним;

циклічним.

Сезонна динаміка геосистем пов’язана з:

обертанням Землі на своїй осі;

нахилом земної осі й положенням Землі відносно Сонця;

тектонічним розвитком твердої поверхні Землі;

біоритмами;

сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.

Виберіть правильне формулювання концепції ландшафтної сукцесії:

зміни геосистеми, що не мають строгої спрямованості, проявляються як коливання станів навколо деякого середньорічного;

багаторічна динаміка геосистеми здійснюється під впливом не одного якогось зовнішнього чинника, а зумовлена комплексом чинників різної природи;

для певних умов зовнішнього середовища існує такий варіант структури геосистеми, при якому вона максимально позбавлена впливу лімітуючих чинників;

зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур не призводить до формування принципово нової геосистеми;

циклічність процесів в геосистемі полягає в повторенні однакових значень характеристики через будь-який часовий інтервал.

Виберіть неіснуючий вид динаміки природних ландшафтів:

хорологічна;

циклічна;

змінна;

структурна;

часова.

Те, що формування нових геосистем при еволюції займає значний проміжок часу, говорить про:

прогресивність еволюції геосистем;

незворотність еволюції геосистем;

поступовість еволюції геосистем;

спадкоємність еволюції геосистем;

довготривалість еволюції геосистем.

Ріст неукріпленого яру вгору до вододілу є прикладом:

структурної динаміки ландшафту;

ерозійної динаміки ландшафту;

періодичної динаміки ландшафту;

хорологічної динаміки ландшафту;

хронологічної динаміки ландшафту.

Добова, місячно-добова і сезонна динаміка є різновидом такої динаміки ландшафтів:

періодична;

флуктарна;

циклічна;

спонтанна;

генезисна.

Бальне оцінювання природного потенціалу геосистем зводиться до:

оцінки характеристик геосистеми за шкалами, що переводять їх в числові значення сприятливості для виконання певної функції;

оцінки здатності геосистеми протистояти антропогенному впливу;

визначення вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу;

використання натуральних показників потенціалу геосистем: бонітету грунту, рекреаційної ємності ландшафту, продуктивності лісу тощо;

опису у балах параметрів, що безпосередньо характеризують ступінь антропогенного навантаження.

Стійкість геосистеми – це:

здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника;

процеси самоочищення геосистеми;

здатність геосистеми активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за дії змінних умов зовнішнього середовища;

сукупність природних процесів знешкодження речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми;

здатність геосистеми до перетворення шкідливих сполук на нешкідливі.

За генетичною класифікацією всі ландшафтно-геохімічні бар’єри поділяються на:

радіальні, латеральні;

макро-, мезо-, мікробар’єри;

дифузійні, інфільтраційні;

односторонні, двосторонні;

природні, техногенні, техногенно-природні;

На кисневому ландшафтно-геохімічному бар’єрі:

осадження хімічних елементів відбувається в результаті зміни тиску і температури;

відбувається осадження хімічних елементів у відновних умовах за відсутності сірководню і кисню;

відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування;

відбувається осадження хімічних елементів в умовах наявності вільного кисню з вод різного складу, що надходять до бар’єра;

відбувається осадження хімічних елементів в умовах з сірководнем.

Буферна місткість геосистеми – це:

її здатність протистояти забрудненню, що вимірюється за кількістю забруднювача, яку геосистема може поглинути без суттєвих негативних наслідків для себе;

кількісне вираження її резервного фонду;

її здатність зберігати кислотно-лужну реакцію середовища під впливом фіксованої найвищої кількості забруднювача;

сукупність механізмів геосистеми, що дозволяють знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі;

її здатність відігравати роль буфера у міграційних потоках.

Самоочищення атмосфери відбувається:

завдяки діяльності рослин;

за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні;

завдяки процесам фізико-хімічної водної та біогенної міграції;

завдяки процесам включення речовин у біохімічні кругообіги за участі біоти і чинників неживої природи, що надійшли у водний об’єкт;

за законами біогенної міграції.

Виберіть фізичні механізми самоочищення природних вод:

сорбція, газообмін, осадження;

фотоліз, гідроліз;

електроліз, дисоціація;

трансформація речовин гідробіонтами;

сукупність процесів фізико-хімічної водної міграції.

За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяються на:

оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові;

територіальні, хорологічні, структурні;

добові, сезонні, багаторічні;

субконтинентальні, регіональні, субрегіональні, локальні;

топічні, хоричні, регіональні.

Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняються:

за просторовим і часовим масштабом прогнозування;

за локальним і глобальним масштабом прогнозування;

за значенням і функціями;

за цілеспрямованістю і значенням;

за генезисом і еволюцією.

Ділянка з природною рослинністю, яка виконує функцію збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю або без неї, естетичної привабливості, називається:

біокоридор;

біоцентр;

біоплоща;

біозона;

біосектор.

Антропогенним ландшафтом називається такий ландшафт, в якому:

вплив людини внаслідок екстенсивного господарювання, порівняно невеликий;

відсутні природні компоненти;

під впливом людини докорінній зміні піддався хоча б один з компонентів, у т.ч. і рослинність;

зберігається однорідність геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних, ґрунтових і біотичних умов;

людина як біологічний вид відіграє головну роль.

Виберіть підходи до оцінки природного потенціалу геосистеми:

оцінка в натуральних одиницях;

оцінка екологічної безпеки;

оцінка потенціалу в балах;

оцінка ступеня антропізації;

оцінка у грошових показниках.

До головних проблем ландшафтної екології належить:

ландшафтно-екологічне районування;

ландшафтно-екологічне прогнозування

визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;

класифікація природних і техногенних чинників формування ландшафтів;

таксономія морфологічних одиниць ландшафту.