2. Збірка гнізда на зиму

При скороченні гнізд, видаленні зайвих корпусів і рамок устрій гнізда і розподіл кормових запасів в нім порушуються. Якщо на шляху руху клубу зустрінеться порожній стільник або що містить мало меду, то бджоли не зможуть перейти через нього і загинуть з голоду, хоча у вулику і будуть достатні запаси корму. Тому необхідно не тільки залишати в гніздах сімей достатні запаси меду, але і правильно розміщувати їх.

Остаточно гнізда збирають після того, як в сім'ях виведеться велика частина молодих бджіл і стільників з розплодом буде небагато. Основна маса старих бджіл відімре, і можна буде правильно визначити силу сімей. Зазвичай цей період припадає на кінець вересня і початок жовтня. Відкладати збирання гнізд на пізніший термін не можна, оскільки бджолам потрібна тепла погода, щоб привести в порядок гніздо після його переукомплектовування і провести пізній осінній обліт.

Гніздо бджіл збирають пропорційно силі сім'ї. Якщо бджоли щільно займають вісім вулиць, то гніздо складають з дев'яти рамок, якщо сім вулиць, то з восьми рамок, тобто залишають одну криючу рамку, яку не займають бджоли. Проте потрібно зважати на те, в яких умовах зимуватимуть бджоли. Якщо зимівник теплий і в нім тримається рівна температура, можна допустити просторіше гніздо – залишити по одній зайвій рамці з обох боків вулика. У холодних зимівниках і при зимівлі бджіл на волі потрібно збирати гніздо з такої кількості рамок, яке бджоли можуть щільно покрити.

При збиранні гнізда головну увагу необхідно приділяти не тільки на загальні запаси корму в сім'ї, а і на їх наявність в кожній вулиці гнізда. Головне завдання остаточної збірки – скомпонувати гніздо так, щоб на кожну вулицю зимуючих бджіл приходилося не менше 2,5 кг корму. Всі рамки, де менше 1,5 кг меду, з гнізда видаляю або розпечатують і переставляють за діафрагму, звідки бджоли переміщають його всередину гнізда.

Після переходу бджіл з активного стану в неактивне і звільнення центральних стільників з-під розплоду, їх витягують і замість них підставляють заздалегідь підготовлені медові стільники.

Треба стежити за тим, щоб в середину гнізда не потрапив стільник, заповнений пергою. Він не містить достатньої кількості меду, тому бджоли, швидко споживши його, вимушені будуть переміщатися на інші стільники. Оскільки перга буде потрібна бджолам головним чином наприкінці зимівлі і ранньою навесні, то 2-3 пергові рамки ставлять з боків гнізд другими від краю.

З обох боків гніздо обмежують вставними дошками, присунувши їх до останнього стільника на ширину вулиці.

Зібравши гніздо, його ретельно утеплюють зверху і з боків. Якщо цього не зробити, то рамка, торкаючись з бічною стінкою вулика, може відволожитися, а мед в ній закисне.

При скороченні гнізд, видаленні зайвих корпусів і рамок устрій гнізда і розподіл кормових запасів в нім порушуються. Якщо на шляху руху клубу зустрінеться порожній стільник або що містить мало меду, то бджоли не зможуть перейти через нього і загинуть з голоду, хоча у вулику і будуть достатні запаси корму. Тому необхідно не тільки залишати в гніздах сімей достатні запаси меду, але і правильно розміщувати їх.

Остаточно гнізда збирають після того, як в сім'ях виведеться велика частина молодих бджіл і стільників з розплодом буде небагато. Основна маса старих бджіл відімре, і можна буде правильно визначити силу сімей. Зазвичай цей період припадає на кінець вересня і початок жовтня. Відкладати збирання гнізд на пізніший термін не можна, оскільки бджолам потрібна тепла погода, щоб привести в порядок гніздо після його переукомплектовування і провести пізній осінній обліт.

Гніздо бджіл збирають пропорційно силі сім'ї. Якщо бджоли щільно займають вісім вулиць, то гніздо складають з дев'яти рамок, якщо сім вулиць, то з восьми рамок, тобто залишають одну криючу рамку, яку не займають бджоли. Проте потрібно зважати на те, в яких умовах зимуватимуть бджоли. Якщо зимівник теплий і в нім тримається рівна температура, можна допустити просторіше гніздо – залишити по одній зайвій рамці з обох боків вулика. У холодних зимівниках і при зимівлі бджіл на волі потрібно збирати гніздо з такої кількості рамок, яке бджоли можуть щільно покрити.

При збиранні гнізда головну увагу необхідно приділяти не тільки на загальні запаси корму в сім'ї, а і на їх наявність в кожній вулиці гнізда. Головне завдання остаточної збірки – скомпонувати гніздо так, щоб на кожну вулицю зимуючих бджіл приходилося не менше 2,5 кг корму. Всі рамки, де менше 1,5 кг меду, з гнізда видаляю або розпечатують і переставляють за діафрагму, звідки бджоли переміщають його всередину гнізда.

Після переходу бджіл з активного стану в неактивне і звільнення центральних стільників з-під розплоду, їх витягують і замість них підставляють заздалегідь підготовлені медові стільники.

Треба стежити за тим, щоб в середину гнізда не потрапив стільник, заповнений пергою. Він не містить достатньої кількості меду, тому бджоли, швидко споживши його, вимушені будуть переміщатися на інші стільники. Оскільки перга буде потрібна бджолам головним чином наприкінці зимівлі і ранньою навесні, то 2-3 пергові рамки ставлять з боків гнізд другими від краю.

З обох боків гніздо обмежують вставними дошками, присунувши їх до останнього стільника на ширину вулиці.

Зібравши гніздо, його ретельно утеплюють зверху і з боків. Якщо цього не зробити, то рамка, торкаючись з бічною стінкою вулика, може відволожитися, а мед в ній закисне.

Розподіл стільників з кормом повинен відповідати вертикальній спрямованості руху клубу бджолосім’ї в зимовий період. Кожна зона клубу розташовується тільки в межах простору, обмеженого двома поряд розташованими стільниками. Отже, кожна рамка з бджолами в гнізді повинна мати запаси корму по всій висоті стільника.

У міру поїдання запасів меду клуб бджіл поступово переміщається. Зазвичай спочатку бджоли піднімаються догори. Виївши запаси корму і досягнувши стелі, клуб бджіл рухається по вулицях уздовж рамок у напрямку до задньої стінки вулика.

Якщо стільники наполовину заповнені запечатаним медом, не менше 2 кг, то особливого розміщення їх в гнізді не потребується. В цьому випадку найбільш повновагі рамки, що містять по 3-4 кг меду, лише переставляють з середини по краях гнізда. В результаті виходить двостороннє, симетричне розміщення кормових запасів. Бджоли кожної рамки матимуть достатню кількість його на всю зиму, і переміщатися на інші рамки їм не доведеться.

Якщо ж кількість меду в стільниках неоднакова, удаються до різних типів збірки. Існує декілька способів розміщення меду:

– при холодному заносі (рамки по відношенню до льотка розташовані перпендикулярно).

Двостороння збірка гнізда. В середині гнізда залишають два стільники, на яких є по 1,8-2 кг меду, по сторонах їх поміщають стільники з 2 кг, потім по одному стільнику з 2,5 кг і по краях – стільники по 3 кг меду. Всього на восьми стільниках повинно бути не менше 18 кг меду. Проти середніх стільників розташовують льоток. Для південних районів мед можна розміщувати таким чином: в центрі гнізда залишають два стільники, що містять від 1,6 до 2 кг меду кожен, по обидві сторони від них ставлять по одному стільнику з 2-2,8 кг меду; наступні соти, що стоять близько до краю, повинні мати 2,8-3-3,5 кг меду. Таким чином, на шести стільниках запас меду складе приблизно 13 кг Таку кількість меду досить на зиму для сім'ї середньої сили.

Одностороння збірка гнізда. До стінки вулика ставлять стільник, що містить 3 кг меду, за ним – 1,5 кг, потім – 3 стільники по 2 кг, наступний стільник з 2,5 кг і останні два стільники по 3 кг меду. Всього на восьми стільниках 19 кг меду. Льоток відкривають проти стільника з 1,5 кг меду.

Малюнок – Одностороннє розташування кормових запасів на зиму в вуликах з холодним заносом.

– при теплому заносі (стільники розташовані перпендикулярно до бічної стінки вулика) запаси меду розміщують так: перший стільник біля льотка має 1,5-2 кг меду, наступні шість стільників – від 2 до 2,5 кг Для сильніших сімей додають ще 1-2 стільники з таким же або більшою кількістю меду. При недоліку корму можна також зібрати гніздо, чергуючи більш повномедові стільники з маломедовими. Таке розташування стільників вирівнює запас меду в кожній вулиці бджіл.

Малюнок – Розташування кормових запасів на зиму у вуликах з теплим заносом.

Якщо при недостатніх запасах корму і неможливості поповнити їх підгодівлею, разом з маломедовими рамками, що містять менше 2 кг меду, в гніздах є і повновагові рамки, краще збирати кормові запаси «бородою». При такій збірці в середину гнізда (проти льотка) ставлять найважчі рамки, а по обох сторонах – рамки з меншим вмістом меду.

Збірка гнізд в багатокорпусних вуликах полягає в тому, що на корпус з бджолами ставлять корпус з медом. Отже, сім'я зимуватиме в двох корпусах. Якщо у верхньому корпусі мало меду, то бджоли голодуватимуть, незважаючи па велика кількість його в нижньому корпусі.

Після останнього головного (продуктивного) взятку розплід розподілений в центральній зоні обох корпусів, а стільники з кормом – по обох сторонах розплоду (мал. 1, а). Під час подальших невеликих взятків або в період підгодівлі для поповнення запасів (яка повинна бути можливо тривалішою) продовжуватиметься складання кормів бджолами в бічних стільниках, тому корпуси слід поміняти місцями.

Після останньої переміни корпусів місцями (мал. 1, б) центральні стільники нижнього корпусу будуть зайняті розплодом, в більшості запечатаним, а в центральних стільниках верхнього корпусу працюватиме матка і знаходитиметься розплід різного віку. З того часу корпуси більше не міняють місцями; через деякий час розплід з нижнього корпусу покидає комірки.

Матка не спуститься більш для кладки яєць в нижній корпус. Тепер всі стільники із запасом корму розміщують у верхньому корпусі, а матку з стільниками, в яких знаходиться розплід, – в центральній зоні нижнього корпусу. Вирощування розплоду до повного припинення яйцекладки продовжуватиметься в нижньому корпусі, де є також стільники, що звільнилися після виходу розплоду; у верхньому ж корпусі всі стільники зайняті медом. З настанням холодів клуб сформується в нижньому корпусі, маючи над собою багатий запас корму, що забезпечить відмінну зимівлю (мал. 1, в).

Малюнок – Розміщення корму на зиму в багатокорпусних вуликах, коли корм запасається в бічних стільниках обох корпусів: а – положення після останнього медозбору; б – положення після поповнення запасів корму; в – положення після переміщення запасів у верхньому корпусі. 1 – розплід і порожні стільники; 2 – стільники з медом; 3 – молодий розплід; 4 – запечатаний розплід; 5 – стільники з медом; 6 – запаси меду; 7 – зимовий клуб.

Підготовка корму у верхньому корпусі, якщо сім'я займає обидва корпуси, виключає можливість обміну корпусів місцями. Так, після останнього взятку в обох корпусах розмістяться і розплід, і запас корми (мал. 2, а).

Перш ніж почати поповнення запасів шляхом підгодовування бджіл або використання невеликого взятку або обома шляхами, у верхній корпус переміщають стільники з найбільшою кількістю меду і запечатаним розплодом.

Молодий розплід, матку і пусті стільники опускають в нижній корпус (мал. 2, б). До виходу запечатаного розплоду верхнього корпусу частково заповнені медом стільники поповнюватимуться, так що цей корпус буде повністю зайнятий. При виході запечатаного розплоду наявність нектару або сиропу дозволить негайно заповнювати комірки медом, що зумовить продовження яйцекладки маткою в нижньому корпусі, де сформується зимовий клуб (мал. 2, б).

Малюнок – Розміщення корму на зиму в багатокорпусних вуликах, коли підготовка запасів проводиться у верхньому корпусі, а вирощування розплоду тільки в одному корпусі: а – положення після останнього медозбору; б – положення перед початком поповнення запасів; в – положення при формуванні зимового клубу. 1 – молодий розплід; 2 – запечатанний розплід; 3 – стільники з кормом і, можливо, запечатанний розплід; 4 – молодий розплід; 5 – запаси меду; 6 – зимовий клуб.

Запропоновані способи носять орієнтовний характер. У виробничих умовах бджолярі можуть застосовувати інші способи підготовки запасів корму, використовуючи два, три і більш за корпуси. Проте при будь-якому способі необхідно, щоб над зимовим клубом знаходилося не менше 7-8 рамок з кормом.

Осінні роботи, не пов'язані з оглядом бджолиних сімей. Як тільки бджоляр збере гнізда на зимівлю, він повинен провести ряд підготовчих робіт до майбутнього сезону і в першу чергу:

– продезинфікувати вільні від бджіл вулики, а також інший бджільницький інвентар (переносні ящики для рамок, димар і ін.) і прибрати все це на склад;

– привести в порядок запасну гніздову і магазинну суш, заздалегідь очистивши планки рамок від наростів воску і прополісу і вирізавши з рамок вибраковану суш, а потім прибрати рамки в сухе, недоступне для мишей приміщення;

– перетопити воскову сировину, придбати штучну вощину.

– перевіряє готовність зимівника до прийому бджіл. Ранньою осінню зимівник білять вапном, обкурюють сірою (20-30 г на 1 м³) для знищення воскової молі. Виявлені нори гризунів закладають.

3. ЗИМІВЛЯ БДЖІЛ

Прибирання вуликів з бджолами в приміщення. В районах з холодною і тривалою зимою на пасіках будують зимівники. Літом зимівник добре просушують, стіни і стелі білять вапном, на підлогу насипають шар сухого піску.

З прибиранням бджіл в пристосовані приміщення поспішати не слід, оскільки при можливому потепленні в зимівнику буде задушливо, бджоли почнуть турбуватися, вилітати з вуликів і гинути. Тільки з настанням стійкої холодної і сухої погоди вулики з бджолами заносять в зимівник. У північних і центральних районах такий час наступає в середині листопада, а в південніших – на початку грудня. В день прибирання льотки вуликів закривають, сніг з дахів зчищають і вулики обережно заносять в зимівник. Сильні сім'ї ставлять на нижні стелажі, слабкіші – вгору, де тепліше. Дахи з вуликів знімають. При температурі від 0 до 4 °С знімають і утеплюючі подушки.

Після того, як бджоли у вуликах заспокояться, льотки відкривають.

Мікроклімат зимівника. В зимівнику повинна підтримуватися постійна температура, близька до нуля, з коливаннями від -2° до +2°С. При вищій температурі клуб розпушується, збільшується активність бджіл, що зрештою приводить до дуже раннього відкладання яєць маткою, швидкому зношуванню і відмиранню бджіл. Відносна вологість повітря повинна бути в межах 75-85%. Різкі коливання температури створюють вологість у вуликах і зимівнику. Пояснюється це тим, що водяні пари, що видихаються бджолами (сім'я бджіл, споживаюча 1 кг меду, виділяє приблизно таку ж кількість водяної пари), осідають на холодних стінках вулика і стелі, утворюючи шар інею. З потепленням іній тане і у вулику з'являється вологість. У організмі бджіл накопичується велика кількість води, яку їх дихальна система не здатна видалити. Тривалість життя бджіл скорочується.

При великій вологості мед, добре вбирає воду, розріджується, витікає з комірок і закисає. Харчування медом, що закиснув, викликає у бджіл пронос і загибель.

У зимівник не повинні проникати сторонні звуки, денне і електричне світло, це дратує бджіл, виманює їх з вулика. При огляді вуликів потрібно користуватися червоним світлом. Навіть незначний стук по вулику викликає сильне збудження бджіл, що супроводжується підвищенням температури в гнізді, яка тривалий час не приходить в норму. Потривожені бджоли відриваються від клубу і застигають.

Період безрозплідного зимового спокою. При температурі вдень нижче за 10°С бджоли вже не вилітають з гнізда, а під дією інстинкту самозбереження починають скупчуватися на стільниках, утворюючи клуб. Куляста форма клубу дозволяє бджолам підтримувати усередині його підвищену концентрацію (до 2-3%) вуглекислого газу і зберігати тепло навіть при сильних похолоданнях.

Клуб бджіл складається з кірки і ядра. Кірка – це його зовнішня частина, що складається із старіших бджіл, що щільно притиснулися один до одного. Кірка надійно зберігає тепло клубу. Кірка утримує і вуглекислий газ. Якщо в свіжому повітрі його міститься 0,03%, то всередині клубу концентрація доходить до 2-3%. Насичення повітря вуглекислим газом уповільнює обмін речовин в організмі бджіл і дозволяє сім'ї, витрачаючи в добу всього 25-30 г меду, переносити суворі умови зимівлі. Чим щільніше клуб, тим більше в нім концентрація вуглекислого газу і менше витрата корму.

При похолоданнях товщина кірки зростає від 2 до 8 см, клуб стискається, поверхня його і втрати тепла зменшуються.

Бджола в кірці клубу знаходиться до тих пір, поки у неї в зобі є мед. Коли майже весь він буде витрачений, бджола поступово як би занурюється всередину клубу, піднімається в його верхню частину, набирає в зоб меду і знову примикає до кірки клубу.

У ядро клубу входять переважно фізіологічно молоді бджоли. Вони розміщуються відносно вільно і можуть пересуватися по стільниках. Тепло клубу в основному і утворюється бджолами ядра за рахунок механічних рухів крил і ніжок.

Всередині клубу, в так званому тепловому центрі, підтримується висока температура, в межах 28-32°С. Від теплового центру до периферії клубу вона поступово знижується і в кірці складає 6-10°С. Навіть при різких скачках температури зовнішнього повітря в центрі клубу вона змінюється не більше ніж на 1-2° за добу.

Робота бджоляра в період безрасплодного зимового спокою. Головне – забезпечити зимуючій сім'ї повний і глибокий спокій, при якому менше всього витрачається корма. Бджоляр повинен знати, які чинники приводять до неспокою і як вони усуваються.

Хвилювання бджолиного клубу викликають: недостатня вентиляція гнізда, наявність в кормі меду паді, кристалізація кормових запасів, втрата матки, проникнення в гніздо мишей, а також хвороби – нозематоз і вароатоз.

Крім того, неспокійніше поводиться зимуюча сім'я за відсутності меду над клубом, хоча збоку він є в достатку; при малих запасах корму; при продуванні гнізда вітром; при недостатньому або зайвому утепленні.

В перші місяці зимівлі бджоляр 1-2 рази на місяць відвідує зимівник, приурочуючи відвідування до різких перемін погоди – потепленням і похолоданням. Перевіряє показники термометра, психрометра і регулює температуру і вологість за допомогою вентиляції.

Увійшовши в зимівник, бджоляр дивиться, скільки на підлозі мертвих бджіл. Звертає увагу на льоток: якщо він забитий мертвими бджолами, прочищає його дротом. По підмору і вуликовому сміттю можна отримати деяке уявлення про стан бджіл. Так, наприклад, кристали цукру вказують на кристалізацію корму, а розгризені грудки бджіл – на присутність мишей.

Бджоляр при відвідуваннях зимівника вислуховує бджолині сім'ї. Рівне спокійний шум свідчить про хорошу зимівлю. Підвищений шум сімей може бути при високій температурі в зимівнику. Переконавшись в цьому, бджоляр відкриває вентиляційні труби. Якщо ж бджоли шумлять при нормальній температурі, значить, зимівля проходить неблагополучно. Перш за все встановлюють, які сім'ї шумлять, і відразу ж приступають до виявлення і усунення причин, що викликали збудження бджіл.

Період внутрішньо клубного вирощування розплоду. В кінці лютого або на початку березня виходять із зимового спокою бджолині сім'ї.

У задній кишці бджіл накопичуються неперетравні залишки. Відчуваючи це, вони починають турбуватися. Піднявши температуру в клубі до 34-35°, вони починають чистити і полірувати комірки, готуючи їх для вирощування розплоду. Одночасно бджоли більше уваги починають приділяти до матки: частіше годують її молочком (до цього вона сама харчувалася медом). Остання приступає до виконання визначеною нею природою функції.

Як тільки матка відкладе в комірки перші яйця, сім'я із стану зимового спокою переходить в активний стан. Починається період внутрішньо клубного вирощування розплоду, який триває до першого весняного обльоту.

З початком яйцекладки матки звуковий фон сім'ї посилюється, температура всередині клубу не опускається нижче 34°. Для постійної підтримки такої високої температури бджоли поїдають значно більше меду. Це веде до ще більшого наповнення задньої кишки екскрементами, що ще більше непокоїть бджіл.

На початку періоду матка відкладає всього 20-30 крупних яєць в добу, але з кожним днем її яйцекладка зростає.

При нормальному ході зимівлі час виходу перших молодих бджіл на обліт співпадає з першим весняним обльотом сім'ї. З моменту відкладання яйця маткою до першого обльоту бджоли, що народилася з цього яйця, проходить 33 дні (21 день+12 днів), тобто з яєць, відкладених 20 лютого, бджоли вийдуть на обліт після 20 березня.

Для зимових і надранніх обльотів сім'ї використовують сонячну безвітряну погоду. Одночасно з вулика вилітає невелика кількість бджіл.

Робота бджоляру в період внутрішньоклубного вирощування розплоду. У другій половині зими, коли сім'ї починають виводити розплід і кишечники бджіл вже значно завантажені калом, рекомендується відвідувати зимівник щотижня, а з таянням снігу – щодня або через день.

Ефективним прийомом в цей період може бути дача сім'ям канді (флакон фумагіліну і 2,5 мільйона одиниць антибіотика розчиняють в 100 міліграмах теплої води і додають до суміші цукрової пудри і рідкого меду в співвідношенні 4÷1).

При цьому:

1) сім'я частково переключає з вживання меду, що збільшує калове навантаження, на поїдання канді, яке повністю, без залишку, засвоюється організмом бджіл;

2) наявність канді над клубом страхує сім'ю від загибелі у разі недостачі кормів;

3) фумагілін, що вживається разом з канді, прекрасний засіб для профілактики і лікування нозематозу;

4) антибіотик вбиває хвороботворні мікроби, що потрапили в організм бджіл через прокуси, зроблені кліщем варроа.

5) канді не викликає активності бджіл, вони не переносять його в комірки, як цукровий сироп.