Київська Русь і «Руська правда»

Мапсмра іі.ниіі ні ія\ poJBVlK) української лсржавіюсп почи­най ься з Кіішсі.коі Русі, мворення якої проходило в умовах роз-к.іад\ родоплемінного суспільства, виникнення класів, об'єднання моден не .nunc за стічними, а іе н \л ісріїїоріа.п.ііііми ознаками. В VI-IX ст. йде процес створення давньоруської народное 11. яка пиніпіс переросла \ російську, украшськ) і білоруська народное 11. Проіодсржавною формою організації шеї пародносіі були кия пне і на окремих племен (полян, древлян, кривичів, вяпічи». во-лппян). Пожвавлення іорювпх відносин, шмчасові потреби за.хпе-і\ свой кріїїорііі пд норопв. військові походя князів призводи пі до об'єднаная східнослов'янських племен у союзи. Злиття кількох східнослов'янських племен стало вирішальним кроком у сівореніи наприкінці V11I на поч. IX сі Київського князівства. Першим князем, який об'єднав північні і південні слов'янські землі, був князь Олег. Він \ Х82 р. проголосив Київське городище столицею новомворсіюі держави. Ола підкорив владі Києва племена кри­вичів, словенів, древлян, сіверян радимичів і неслов'янські племе­на чудь і мер (угро-фіяська група). Починаючи з ХХ2 р. Ола зміцнював Киюськ) державу, послідовно проводив політику інкор­порації (входження) слов'янських і неслов'янських народів східної Європи до Давньоруської держави Київської Русі. Київські князі Ігор, Святослав, Яроію.ік. княгиня Ольга вели послідовій попш-

18

ку розширення іеріпорп держави шляхом військових походів. ШІЦНСННЯ іоріовс.іьних зв'язків з ІНШИМИ державами, зокрема з Иізанппо. шляхом заміс і \ власних земель від кочових п кмен пс-ченсі їв і половцев.

На кінець X ст. Київська Русь була найбільшою державою се­редньовічної ("кропи Вона мала міцні зв'язки з Візаніісю. що підтримувались я княжіння великою Київського князя Володими­ра родинними стосунками (Впанписі.кин імператор Василь віддав з;і Володимира свою сестру Ганнч)

[снували дипломатичні зв'язки з країнами Західної Європа, які іакож підтримувались шлюбами членів княжої родини з євро­пейськими королівськими НННаетІЯМИ. Одна гочжа Ярое лана Муд­рої о Ганна була одружена з французьким королем, друга — • виааста була норвезькою королевою, трети Аиасіасія — ко­ролевою угорською. Сестра Ярослава Мудрого Добронсга б\ a дружиною польською князя Казимира. Орі анізація державної вла-ін базувалась на засадах шнчасвою права, але одночасно йшло створення перших правових акин, які мані на мои регламентации суспільного жиі ія країни За часів Володимира Великого в X ст. цс був поки що усний «Заков іемельииіі». а пізніше буде складено славнозвісну «Руську правду».

• Іахоя Земельний» «впроваджував єдину релііію язичників з верховним богом Перуном, хоча пізніше з'ясувалось, шо племена збсрнаїоп. нір\ і своїх власних племінних бонн.

Володимир здійснив адмінісіраіпвну реформу, якою іаміпин місцевих племінних вождів (князьків) великокняжими посадника* ми. своїми родичами і найближчими боярами.

Апоіесм могутності Київської Русі було князювання Ярослава Мудрою, енна князя Володимира.

Саме Іом) належнії, слава створення першою писаного норма-іивно-праізовоіо акі\ «Руської правди», яку сьогодні можна роз-і.іядаїи як протоконсіиімию. Загальноприйняті j гі часи звичаї і закони було зведено в систему, яка стада правовим кодексом нер­авна. Закони і\і не піше систематизувались, але іі змінювались •■ нідпонідносії до реальних імін суспільною ЖИІ ія.

«Риька пранда» регламентувала ПОІНИЧН1. економічні, мо-ральпо-сіпчіи. родинні вцносиин між людьми в умовах переход] Bui паіріархалыю-обншиною лад\ до феода іим\.

В основу санкцій за будь-який злочин проти йодний, князя і суспільства «Руська правда» іюк ншя матеріальну компенсацію і

:• 19

Р.С. Балакірєоа

Конституційне право України

скасувала право кровної помст. Вся система примусу і покарання бужі побудована на компенсаційному принципі, але його ре­алізація передбачала врахування особливості соціального стату­су людини. За однаковий їлочип п залежності вы соціальної прина­лежності людина осуджувалась до різного виду покарання.

і текст) «Руської правди» можна зробити висновок про couiaлі.іп структуру Київської Русі XI -XII ст. На вершині соціаль hoi «піраміди)» був Київський князь, від якою безпосередньо за ге-кали удільні князі і намісники князя на нових землях.

Далі Гни.їй «моди», вільні общинники, які по юді.іи землею за колективним, общинним принципом

Безземельні смерди орендувала землю у князя і бояр, за що сплачували податок. Представники нього прошарку мали мож­ливість для особистого соціальною утвердження. ІЗ разі особливої довіри князя або боярина смерд ми Покращити свое синільне ста­новище, служиш в дружині князя.

Особлив) групу складали «закупи», люди, що потрапили в бор­гову залежте і ь від кредитора

В Київській Русі 6v.hi гак звані ізгої, люди, що втратили свое звичне становище, свій соціальний статус і не знайшли свою місця в суспільстві, своєї соціальної «піші». Ізгоями с і апаш колони, що викупились на волю, але не мали юмлі і майна, боярські діти, що не одержали у спадок майна.

Найнижчим соціальним прошарком була челядь і холопи. Цс були люди особисто залежні від господаря, князя, бояр, креди­торів, їх можна було продавати, міняні, дарувати.

Особливий статус мали дружинники князя цей прообраз майбутньої армії. Через правові норми «Руська правда» визначала юридичний статус представника певною соціальною прошарку через систему привілеїв або обмежень.

«Руська правда» мала значення конституційного акту, вона рег­ламентувала державний устрій феодальної держави, принципи ор-іанпапи влади Великий князь Київський був верховним правителі м держави, але найбільш відповідальні нпіашія (ВІЙСЬКОВИЙ похід, во­рожа напала, нові подачки) князь вирішував, радячись з Думою радою князів. Для зміцнення влади київських князів ще з часів Во­лодимира Великої о місцевих киязькш замінили намісниками, пред­ставниками княжої влади па місцях, на нові землі князь призначав місячних, соцьких, дссяїників.Час від часу Київський князь скли­кав феодальні з'їзди, куди запрошувались бояри, намісники.

20

З часів Ярослава Мудрого Київська Русь \рбашзувалась. На місці невеликих поселень з часом утворювались городища. потім і міста, як центри ремісництва і юрпвлі. Великий Київський князь міі продавати таким містам грамоти на право створювані органи місцевого самоврядування гак звані віче.

Це були збори всіх вільних громадян міста, які вирішували пн-іампя і осподарськоіо життя, податків, організації оборони міста, ополчення в часи військової негоди.

менти самоврядування мала іакож сільська община. Орга­ном місцевою сільського самоврядування була вервь, принципом існування якої була кругова порука, ню впроваджувала колектив­ну відповідальність за індивідуально скоєний злочин.

У відповідності з нормами «Руської правди» князеві належала і судова влада. Періодично він виконував функції суду.

Подібно (о справжньої Коне пі і мш «Руська правд» рсіламсн-гувала і іахищала право приватної феодальної власності. Оскільки об'єктом права фсода.п.іюі власності була перш та все земля 11

ька правда» прагнула захистити примішу власність на зем­лю та інше майно. Гак, право спадкоємниці на убезпечувало кон­центрацію майна н руках небагатьох (і во заповіт) і по закону).

Право н.і спа іох мав іе сип. дочки одержували посаг і не мої ш

успадкувати майно померлих родичів. Виняток» однак, робився і a княжих дочок. Якщо у померлого немає сина. ЙОІ о майно успадко-в\с брат, при шдс\ гності бра і а князь.

«Руська правда» проголошувала систем) штрафів (за знищення

знаку власності на бортному дереві, куди дикі бджоли носили

12 гривень), за крадгжк\ худоби (в залежное 11 від кількості

ж), за приорану чужу землю, або перенесення межового знак) малась відповідна сума штрафу.

Штрафи і компенсації призначались не лише аа майнові злочи­ ни. Будь-який кримінальнії; в і навіть вбивсіво комиспеував- ся пеаші і штрафом, і аі <а вбивство вільною чоловіка призначав­ ся штраф) 80 гривень, вільної жінки 20 гривень. Половина суми ііпі і: однчам, половина в казну князя.

«Руська правда» конкретно передбачала певн) суму штр«|

-я (відірвана рука, нокі, вухо, ніс). Наіі- ання передбачалось » мідна... вбив* розбої»,

конокрадсті яганняі ійяо князя. Тоді призна-

чай іфіскація і общини і держави,

шмаиня людини ; в'язниці не передбачалось

21

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України

Латентність (прихованість) цього процесу полягала в і ому, що пі національна с п і а, ні народ не були законодавцем, всі вн\ ірніпії державні проблеми вирішувались зовнішніми силами.

Правовим документом, що регулював жння українців j складі польсько-лпіовськоїо князівства, був «Литовський Стат) і» XVI сг. Деякою мірою він зберігав зв'язок з «Руською правдою», регламен-гував громадське жаття країни, але мав цілком відмінний від «Русь­кої правди» зміст, бо нерпі за все конституював привілеї шляхтн і дискримінував місцеве населення. «Литовський Статут» був більш схожим на сучасні конституції, він більш детально регламентував прана цілями і обов'язки українця, захищав конституційні основи протекторату, як форми правління на українських землях.

«Литовський Статуті» досить об'ємним документ, він скла­дався з 243 пунктів, де розглядались основи державності у польсь­ко- литовському князівстві, питання військової служби шлях і и і іемської оборони українців, основи судочинства, система санкцій за певні злочини, яка мала явний антиукраїнський характер. «Ли­товський (ким» шконодавчо закріплював запроваджену польсь­кими та литовськими магнатами на гериторіі України найтяжчу форм\ кріпосною права панщину.

Разом з тим «Литовський Статут» зрівняв \ правах s no гьсько-литовською шляхтою українське дворянство. Знищено було остан­ні ознаки української автономії, готується груні для національно-визвольної боротьби українського народ) проти польсько-