Лекція № 1 Основи теорії організації

1.Сутність організації виробництва

2.Закони організації в статиці(структурах) і динаміці(процесах)

Організація виробництва означає внутрішнє упорядкування і координування всіх елементів і ресурсів виробництва, як єдиного цілого, спрямованих на ефективне господарювання і досягнення позитивного результату в діяльності підприємства. Об'єктивна неминучість організації виникає з того, що виробництво пос­тійно перебуває в стані змін і розвитку, який не може бути хаотичним, ос­кільки ніколи не приведе до досягнення певного результату і мети діяльності.

Організацію виробництва слід розглядати як науку, тобто, систему знань, і як процес із відповідною технологією, своїми формами і методами протікання. Але в будь-якому випадку ці площини трактування організації опираються на спільні закони та принципи, хоч можуть мати різні механізми їх прояву. Таким чином, концептуальні засади організації виробництва виражають певні теоретико-методологічні аспекти предмету дослідження, які мають важливе прикладне спрямування.

Концепція повинна віддзеркалювати дію законів, які формують і регулюють взаємозв'язки в межах системи, закономірності, які фіксують тенденції взаємодії всіх факторів процесу виробництва і виробничої системи; принципи, які забезпечують розвиток системи, чинники - як дієві сили, які сприяють або не сприяють (гальмують) поступу системи; механізм - як конкретні форми і методи реалізації дії законів у системі.

Основне завдання організації виробництва як науки полягає в становленні причинно-наслідкових зв'язків, пізнанні законів і закономірностей властивих організації виробництва з метою визначення і здійснення на практиці ефек­тивних форм, методів та умов виробничої діяльності. Предметом науки орга­нізація виробництва є вивчення і узагальнення організаційних відносин у сфері безпосереднього виробництва матеріальних благ. Суть організаційних відносин зводиться до відносин, які забезпечують узгоджену взаємодію еле­ментів виробничого процесу з метою випуску якісної і конкурентоспроможної продукції з оптимальними трудовими і матеріальними затратами. Схематично сутнісна характеристика концепції організації виробництва представлена на мал..1.1 - Загальна концепція

Формують поведінку системи(структуру) і процеси

Закони

закономірності

Вивчають тенденції як результат взаємодії елементів

Принципи

Забезпечують цілеспрямований напрямок і її порядок

Чинники

Сприяють або гальмують розвиток системи

Методи

Дозволяють практично реалізувати дію законів

Форми

Матеріалізують характер прояву законів

Послідовна взаємодія основних компонентів концепції організації виробництва: закони, влив( дія), механізм дії(форми, методи, процес, технологія), результат.

Ключовими в теорії організації виробництва є закони, які відображають істотні та сутнісні відносини між елементами системи і самі впливають на її поведінку. При цьому, дія законів спрямована як на статику (структуру), так і на динаміку, тобто на процеси розвитку системи. Знання законів дозволяє ефективно організувати виробництво і забезпечити розвиток системи в потрібному напрямку.

З цією метою виділимо головні закони, які треба враховувати при організації виробництва,

Перечень и краткое определение законов организации

Наименование закона	Краткое определение закона
Законы организации, проявляющиеся преимущественно в статике (структурах)
Закон композиции Закон пропорцио­нальности Закон наименьших Закон онтогенеза	Закон отражает необходимость согласования целей орга­низации: они должны быть направлены на поддержание основной цели более общего характера Закон отражает необходимость соотношения между ча­стями целого, а также их соразмерность, соответствие или зависимость Структурная устойчивость целого определяется его наи­меньшей частичной устойчивостью. (Например, проч­ность цепи определяется, при прочих равных условиях, наименее прочным звеном.) Закон предопределяет, что каждая организация прохо­дит в своем развитии следующие фазы жизненного цик­ла: становление, расцвет, угасание
Законы организации, проявляющиеся преимущественно в динамике (процессах)
Закон синергии Закон информированности—упорядо ченности Закон единства анализа и синтеза Закон самосохра­нения	Сумма свойств организованного целого не равна ариф­метической сумме свойств каждого из его элементов в отдельности Закон утверждает, что в организационном целом не мо­жет быть большего порядка, чем в упорядоченной ин­формации Процессы анализа (т.е. разделения, дифференциации и т.д.) дополняются синтезом (т.е. противоположными процессами соединения, интеграции и т.п.). Сначала проводится анализ, затем — синтез Любая реальная физическая (организованная) система стремится сохранить себя как целостное образование и, следовательно, экономнее расходовать свой ресурс

Властивості виробничої системи, що визначають її поведінку

№ п/ч	Властивості	Характер впливу
1	адаптації	Забезпечує ефект зниження чутливості виробни­чої системи до подразників зовнішнього середо­вища; таким чином підвищується ступінь жит­тєздатності підприємства при будь-яких умовах
2	пріоритету	Фокусує конкретне в загальному, що дозволяє виділити головні завдання і не розгубитися в потоці хаосу
3	активності	Передбачає розумний баланс між акумулюван­ням енергії та її використанням, що проявляєть­ся в нагромаджені виробничого потенціалу і ефективній його віддачі. Цей закон співзвучний із законом руху.
4	корисного ефекту	Заставляє завжди діяти з позиції вигоди і оціню­вати за допомогою коефіцієнта реальності і коефіцієнта віддачі результати функціонування системи
5	зворотного зв'язку	Трактується ще як закон причин і наслідків. Виз­начає характер впливу (прямий, не прямий) і характер віддачі
6	Універсальної інерції	Дозволяє стало функціонувати виробничій сис­темі у вибраному напрямку за різних умов, де­термінувати поведінку і прогнозувати дії системи.
7	руху	Забезпечує певний розумний ритм і еволюційну форму розвитку системи відповідно до зміни зовнішніх чинників середовища
8	"золотого січення"	Сприяє формуванню правильних пропорцій і оп­тимальному співвідношенню між принципами організації, що забезпечить побудову ідеальної моделі організації виробничої системи. Це універсальний закон.

У даній таблиці відображені загальні закони виробничої системи, які можуть доповнюватися специфічними законами функціонування окремих елементів системи.

Механізм дії законів починає ефективно працювати, якщо вони доповню­ються закономірностями і принципами, які конкретизують дію законів, відоб­ражаючи якийсь певний напрямок їх прояву, а також при дотриманні відповідних умов - впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, які можуть стимулювати або гальмувати параметри виробничої системи.

Серед важливих закономірностей виділяють такі:

-відповідність організації виробництва її цілям;

-відповідність форм і методів організації виробництва рівню розвитку його матеріально-технічної бази;

-відповідність організації виробництва конкретним виробничо-технічним умовам;

-відповідність між рівнем організації виробництва і системою управління,

- еволюція форм і методів організації виробництва адекватно до основних тенденцій економічного розвитку.

Ефективний механізм організації виробництва обов'язково має враховувати фактори впливу на систему, тобто певний інструментарій організації і важелів впливу на виробництво. Отже, можемо побудувати своєрідну модель організації виробництва, зображену на рис. 1.3.

Організація виробництва протікає в часі, який характеризує динаміку Процесу, і відбувається в просторі, який відображає статику виробничої системи, тобто її структуру і структуру виробничого циклу. Динамічність процесу є фактором часу і втілюється у виробничому циклі.

Ефективне поєднання всіх елементів в часі і просторі забезпечується раціонально побудованою формою організації виробничого процесу і методами організації. Так формується механізм організації виробництва, який в різних умовах працює по-різному. Багато організаційних питань можна успішно вирішити не тільки на основі комплексного підходу до виробничої системи і знання закономірностей її прояву, але обов'язково треба враховувати внутрішній склад системи: технологічні про­цеси, особливості формування виробничих потужностей, конструкторські ха­рактеристики продукції, технологію її виготовлення, особливості технічної під­готовки виробництва і системи освоєння нової техніки та організацію контро­лю якості виготовлених виробів. Усе це дозволяє сформулювати системну кон­цепцію організації виробництва, в якій окремо виділити організацію функці­онування елементів виробничої системи та організацію комплексу функціональ­них підсистем. В загальному вигляді функціональна структура організації ви­робництва представлена на рис. 1.4.

Наука організації виробництва за своїм змістом є багато­елементною, тому для ґрунтовного її розуміння виділимо основні із них:

1. Методологічний аспект - відображає єдність і цілісність наукових знань для організації виробництва.

2. Організаційний аспект - відображає стан і перспективи розвитку раціо­нального поєднання в часі і просторі всіх елементів виробничої і функціональної підсистеми.

3. Економічний аспект показує вплив економічних чинників на ефективність функціонування системи та економічну оцінку вибору формі методів організації виробництва.

4. Технологічний аспект - визначає рівень технологічності організаційних процесів системи.

5. Правовий аспект - відображає відносини між різними ієрархічними рів­нями системи.

Чинники		Організація виробництва		Закони
				Принципи

Час			Простір
Форми прояву організації виробництва в часі і просторі
Динаміка			Статика
Виробни- чий процес			Виробнича Структура
	7
Виробни- чий цикл				Структура виробничо- го циклу

Рис. 1.3. Модель організації виробництва в часі і просторі.