3.8. Фізичне виховання

Здоров'я людини — запорука її життєвого успі­ху. Напрямки, засоби і форми фізичного виховання. Література. Завдання для самостійної роботи. Зав­дання для самоконтролю.

3.8.1. Здоров'я людини — запорука її життєвого успіху

Людина — то найдивовижніший і найбільш досконалий ви­твір природи. Вона складається з двох пов'язаних між собою сфер — фізичної та духовної. Турбота про фізичну досконалість є важливою передумовою повноцінного життя людини. Тому провідним завданням фізичного виховання є створення опти­мальних умов для забезпечення нормального фізичного розвит­ку особистості, збереження її здоров'я, оволодіння знаннями про особливості організму людини, фізіологічні процеси, що протіка­ють в ньому, набуття санітарно-гігієнічних вмінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потен­ціальних можливостей.

Наші пращури в системі виховання людини питанням фор­мування фізичної досконалості особистості надавали особливо­го значення. Фізична краса, здоров'я людини поціновувалися найвище, поряд з розумом, серед інших людських якостей. Уже в прислів'ях народ висловлював своє особливе ставлення до фізичної досконалості людини: "Сила та розум — краса люди­ни", "В здоровому тілі — здоровий дух", "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє", "Бережи одежу знову, а здоров'я змоло­ду", "Найбільше багатство — здоров'я", "Здоров'я — всьому го­лова" та ін.

Фізично красиві, здорові люди прославлялися у піснях, леген­дах, билинах. Згадаймо народні образи богатирів: Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Микулу Селяниновича, Котигорошка.

Впродовж століть народ створював своєрідну систему фізич­ного виховання дітей: це і турбота про здоров'я матері, яка у своєму лоні виношує дитя, і традиції вигодовування немовляти материнським молоком з першого дня до 1—1,5 років, і особ­ливості купання та загартування дитини, і якомога раннє за-

314

315

лучения малюка до рухових вправ (повзання, раннє ходіння за візочком, спеціальні ігри на розвиток м'язів). Коли дитина підро­стала, то її залучали до різних видів діяльності, які сприяли розвитку м'язів, загартуванню (ігри на свіжому повітрі, купан­ня, спілкування з природою). Батьки не боялися привчати ди­тину до посильної фізичної праці, яка найкраще сприяла її фізичному розвитку, зміцненню здоров'я з одночасним соціаль­ним розвитком особистості. Наприклад, спочатку доручали пасти качки, гуси, а потім телята, корови, вівці, свині. Підростав юнак — і йому доручали пасти коней, водити їх у плузі. Це були своєрідні класи фізичного змужніння. Одночасно діти росли і засвоювали правила догляду за своїм тілом, оволодівали са­нітарно-гігієнічними навичками (ходити босоніж, вмиватись холодною водою, пити цілющу воду з джерела та ін.).

Поширення різних хвороб, погане медичне обслуговування, інші побутові незгоди, тяжка праця негативно впливали на здоров'я людей, скорочували їх життя. Перше місце посідав природний відбір. Виживали лише фізично здорові люди, які народжували здорових дітей. Тому не дивно, що турбота кожної людини про власне здоров'я виступала на перший план життєдіяльності.

В умовах науково-технічного прогресу проблеми фізичного виховання підростаючого покоління, та й усього населення, різко загострюються. Значна частина дітей уже народжується хвори­ми. Це зумовлено передусім загрозливим екологічним станом. Окрім того, в силу розвитку техніки дитина з раннього віку перебуває у стані гіподинамії. Та й значна частина дорослих людей перебуває в такому самому стані.

Тому важливою передумовою інтенсивного соціально-еконо­мічного поступу нашого народу є турбота про здоров'я усіх гро­мадян України.