„Жабомишодраківка” к.Думитрашка
Констянтин Данилович Думитрашко (псевдонім -К. Д. Копитько)-один з тих, хто прагнув зробити свій внесок у розбудову української культури.
«Жабомишодраківка»- це переробка давньогрецької пародійної поеми «Батрахоміомахія».
Антична «Батрахоміомахія»- це один з найперших зразків жанру літературної пародії. За своїм сюжетом вона близька до циклів так званого тваринного епосу, розвиненого в стародавніх східних літературах - індійській, іранській, арабській. Йдеться в ній про війну жаб і мишей у зв'язку із загибеллю миші Псіхарнакса (Крихтокрада), яка була запрошена жаб'ячим царем Фісігнатом (Надуйгубою) відвідати його державу. Кровопролитну битву, в котрій жаб'ячий рід опинився під загрозою цілковитого винищення, Зевс зумів припинити тільки після того, як послав проти войовничих мишей панцерних раків. Отже, сюжет античного комічного епосу представляв вдячний матеріал для наступних гумористичних переробок.
Переспів К.Думитрашка викликає інтерес тим, що український поет першим спробував причепити гекзаметр на українському грунті, використавши з цією метою дактилічну стопу. Близькість до античного першотвору досягається також збереженням давньогрецьких імен персонажів, які для давніх греків становили водночас хоч і стислі, але точні характеристики, оскільки вказували на якісь їхні зовнішні чи внутрішні риси. Для українського читача автор «перештопаного» оригіналу наприкінці свого твору додав «толкованіє декотрих грецьких імен». Зокрема серед жаб були виділені Фізігнат (Товстопик), Гідромедуза (Водоцариця), Лімоніс (Болотняк), Гідрохарис (Калюжарад), Прассофаг (Травоїд), Сітофаг (Душеїд). А серед мишей - Псіхарпакс (Крихтокрад), Троксакарт (Хлібогриз), Ліхопінакс (Посудолиз), Тірогліф (Сирогриз), Троглодит (Норолаз), Мерідарпакс (Кускохват).
К.Думитрашко своєю переробкою змоделював деякі моменти українсько-польських взаємин у минулому, коли знущання польської шляхти над українськими селянами й міщанами викликали вибухи народних повстань, що переходили у тривалі кровопролитні війни. Згідно з авторським задумом, жаби уособлювали українське козацтво, миші -військо польської шляхти, а раки - московську армію. Крім того, в поемі наявні інші характерні подробиці, які проливають світло на антагоністичні табори, що зіткнулися в боротьбі. Так, Фізігнат називає себе старшиною, «отаманом в жаб'ячій Січі», звертаючись до свого гостя, він називає його козаком, запитує, чи часом той не «з Батурина, може й гетьманського роду». Навпаки, миша, Псіхарпакс хизується своїм шляхетським походженням (син «коронного пана гетьмана» і «ляхині, дочки короля»), панським вихованням.
Характерні деталі відтінюють своєрідність побуту різних станів шляхетського королівства, соціальну нерівноправність у Річі Посполитій.
К.Думитрашко намагається дотримуватися сюжетної канви оригіналу. Як і в «Батрахоміоманії», в українському переспіві докладно змальовується загибель Псіхарпакса, збирання мишей і жаб на війну, кровопролитні бої. У цих епізодах також є колоритні подробиці, спроектовані в українську дійсність.
Батальні описи в поемі дещо перевантажені натуралістичними подробицями, хоч, звичайно, потрібно зважати на жанрову специфіку комічного епосу, для якого такі картини є природними, а також на античні традиції і досвід української бурлескної поезії. На полі бою, описаному К.Думитрашком, річками ллється кров. Один із воїнів, поранений у печінку, тричі перекинувся і «дав дуба», інший був зім'ятий противником «на терту кабаку».
К.Думитрашко, здійснюючи свій переспів «Батрахоміомахії», орієнтувався на поему І. Котляревського. З'ясовуючи спільність окремих літературних прийомів, які об'єднують «Жабомишодраківку» з українською «Енеїдою» чи «Горпинидою» П.Білецького-Носенка, показуючи типологічну спорідненість творів комічного епосу, все ж потрібно брати до уваги й те, що переспів К. Думитрашка не вкладається в жанрові рамки травестії. За жанрово-композиційними і стильовими прикметами «Жабомишодраківка» с комічною поемою, в якій травестійні, українські елементи сусідують з образами давньогрецького оригіналу, і становить собою літературне явище перехідного етапу від травестії до вільного перекладу.