Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
рівень 2.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
03.08.2019
Размер:
124.42 Кб
Скачать

Тема 14 „Інфляція як основна макроекономічна проблема ринкової економіки”

1. Переповнення каналів грошового обігу масою зайвих грошей та їх знецінення – це:

б) інфляція;

2. Зростання загального рівня цін в економіці – це:

а) інфляція;

3. В докапіталістичних формаціях інфляція була:

г) монетарною.

4. За часів адміністративно-командної економіки інфляція була:

б) прихованою;

5. Монетарна інфляція відбувалась у формі:

б) знецінювання монет;

6. Знецінення монет за вагою – це:

в) карбування владою монет з меншим вмістом золота чи срібла;

7. Знецінення монет за якістю – це:

а) карбування владою монет з міді;

8. Прихована інфляція:

в) була в СРСР;

9. Зниження загального рівня цін в економіці називається:

б) дефляцією;

10. За темпами зростання цін інфляція поділяється на:

г) повзучу, галопуючу та гіперінфляцію.

11. Якщо щорічне зростання цін становить до 10%, то це є:

а) помірна інфляція;

12. Якщо щорічне зростання цін становить від 10% до 200%, то це є:

б) галопуюча інфляція;

13. Якщо щорічне зростання цін становить понад 200%, то це є:

в) гіперінфляція;

14. Якщо ціни товарів зростають помірно у стабільних пропорціях, то така інфляція називається:

г) збалансована.

15. Якщо ціни товарів зростають у різних пропорціях, то така інфляція називається:

в) незбалансована;

16. Якщо рівень цін зростає під тиском сукупного попиту, то така інфляція називається:

а) інфляцією попиту;

17. Якщо рівень цін зростає у наслідок підвищення цін на ресурси, то така інфляція називається:

г) інфляцією витрат чи пропозиції.

18. Сукупність заходів держави, спрямованих на зниження рівня цін – це:

а) антиінфляційна політика;

19. До непрямих методів впливу на ціни відносять:

г) монетарну і фіскальну політику.

20. До прямих методів впливу на ціни відносять:

а) встановлення орієнтирів для їх зростання;

Тема 15 „Кредитна система та кредитно-грошова політика держави”

1. Сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і пропонують грошові засоби – це:

а) кредитна система;

2. Ознакою кредиту не є:

в) безплатність;

3. Платність, строковість і повернення – це ознаки:

г) кредиту.

4. До кредитно-фінансових установ не належить:

а) фірма;

5. До небанківських кредитно-фінансових інститутів відноситься:

б) пенсійний фонд;

6. У багатьох країнах банківська система має:

в) два рівні;

7. Перший рівень банківської системи:

г) утворює центральний банк.

8. Другий рівень банківської системи:

б) утворюють комерційні банки;

9. Зберігання золотовалютних резервів країни:

в) може здійснювати центральний банк;

10. За формами власності комерційні банки поділяються на:

б) державні, колективні і приватні;

11. За територією діяльності комерційні банки поділяються на:

а) загальнодержавні і регіональні;

12. За видами операцій комерційні банки поділяються на:

в) універсальні і спеціалізовані;

13. Основною організаційно-правовою формою комерційних банків є:

б) акціонерна;

14. Якщо комерційний банк виконує усі операції, то це:

в) універсальний банк;

15. Основними функціями комерційних банків є:

г) заощадження депозитів та надання позик клієнтам.

16. Норма резервування:

а) встановлюється у відсотках від величини депозитів комерційних банків;

17. Заходи держави щодо зміни грошової маси з метою впливу на макроекономічну ситуацію – це:

г) монетарна чи кредитно-грошова політика.

18. Пропозицію грошей в державі регулює:

в) центральний банк;

19. Операції на відкритому ринку – це:

г) купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів.

20. Облікова ставка – це:

в) плата за кредити, які надає центральний банк комерційним;