6

1. Принципи формування та основі джерела доходів в ринковій економіці.

2. Соціально-економічна сутність та функції заробітної плати.

3. Організація та регулювання заробітної плати.

4. Форми та системи оплати праці.

5. Преміювання у системі стимулювання праці.

1. Принципи формування та основі джерела доходів в ринковій економіці.

У ринковій економіці основними джерелами особистих доходів населення є:

• Трудова діяльність персоналу, який працює за наймом, і осіб вільних професій;

• Підприємницька діяльність;

• Власність;

• Засоби держави та підприємства, що розподілені відповідно до належності до певної соціальної групи й категорії персоналу;

• Особисті підсобні господарства.

Першому із зазначених джерел відповідає дохід у вигляді заробітної плати і гонорару; другому – підприємницький прибуток; третьому – дивіденди й відсотки на капітал; четвертому трансфертні платежі (пенсії, допомоги, стипендії тощо), а також послуги підприємства своїм працівникам у вигляді медичного обслуговування, підвищення кваліфікації і т.д., п’ятому – продукти, можливість для відпочинку, кошти від особистого підсобного господарства. Крім цього мають місце доходи від нелегальної діяльності.

Державна статистика України найбільш вірогідно фіксує інформацію про три основні джерела доходів:

• Заробітну плату;

• Соціальні трансфери;

• Доходи від підприємницької діяльності та від власності.

Основні напрями політики у сфері доходів населення, що реалізуються урядом України, передбачають вирішення таких завдань:

• забезпечення соціального й економічно обґрунтованого рівня доходів з наданням пріоритету оплати праці;

• підвищення мінімальних доходів на основі різних форм індексації розмірів мінімальних соціальних гарантій у зв’язку із збільшенням споживчих цін;

• підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів за секторами економіки, галузями, категоріями працівників і регіонами країни;

• удосконалення податкового регулювання доходів фізичних осіб.

Типова структура доходу співробітника підприємства може бути представлена в такий спосіб.

1. Оплата за тарифними ставками і окладами.

2. Доплати за умови праці:

2.1. Характеристики виробничого середовища.

2.2. Змінність (режим роботи).

2.3. Ступінь зайнятості упродовж зміни.

3. Надбавки:

3.1. За понаднормову продуктивність (підрядний приробіток, оплата за роботу з чисельністю менше нормативної).

3.2. За особистий внесок у підвищення ефективності, у тому числі – за винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

3.3. За високу якість продукції, виконання термінових і відповідальних завдань.

4. Премії:

4.1. За якісне і своєчасне виконання договорів і етапів робіт.

4.2. За підсумками роботи за рік.

4.3. З фонду керівника підрозділу.

4.4. Авторські винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

4.5. Винагороди за активну участь в освоєнні нових технічних і організаційних пропозицій.

5. Послуги фірми працівникам (соціальні виплати).

6. Дивіденди від акцій підприємства.

2. Соціально-економічна сутність та функції заробітної плати.

Сутність заробітної плати проявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має забезпечу­вати виконання багатьох функцій. Зокрема, найважливішими серед цих функцій є:

1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівника та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регулювання заробітної платні, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили в даний період.

2. Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановлені залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати працюючих до постійного покра­щення результатів праці на своєму робочому місці.

3. Регулююча або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективного функціонування ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольнила зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах, вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць, забезпечуючи тим самим регулюючу функцію.

4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуаль­ною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції полягає в забезпеченні соціальної справедливості, по перше, при розподілі доходу між найманими працівниками, і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього і трудового внеску при виготовленні продукції та наданні послуг.

5. Функція формування платоспроможного попиту населення. Її призначення – узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку і виробництва споживчих товарів – з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом в конкретний момент часу.