Перелік категорій працівників, яким надаються службові жилі приміщення

Постановою Кабінету Міністрів України "Про службові жилі приміщення" від 4 лютого 1988 р. за № 37 затверджено перелік ка­тегорій працівників, яким можуть бути надані службові жилі примі­щення. Цим переліком передбачається можливість надання службо­вих приміщень особам, робота яких пов'язана із забезпеченням життєдіяльності й обслуговування об'єктів, що мають державне зна­чення, забезпечення нормальної діяльності окремих підприємств, установ, організацій. Зокрема, це певні категорії працівників житло­во-комунального господарства, інспекції державного пожежного на­гляду, школи в сільському населеному пункті, лікарі, оперативний склад воєнізованих гірничорятувальних частин, міських і районних відділів внутрішніх справ, адміністрації, наукових та інженерно-тех­нічних підрозділів заповідників, установ кримінально-виконавчої системи і військовослужбовці підрозділів військ внутрішньої та кон­войної охорони МВС, які несуть службу на цих об'єктах, працівни­ки залізниць, робота яких безпосередньо пов'язана з рухом поїздів, службові особи митних органів, органів державної податкової служ­би, працівники прокуратури, службові особи органів державної контрольно-ревізійної служби України та ін.

Оскільки відповідно до ст. 119 ЖК перелік категорій осіб, яким могли надаватися службові жилі приміщення, встановлювався зако­нодавством як України, так і СРСР, до врегулювання законодав­ством України цього питання щодо працівників підприємств, уста­нов, організацій галузей господарства, в яких воно регулювалося за­конодавством СРСР, а не Постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, при вирішенні питання про перелік працівни­ків цих галузей, яким можуть надаватися службові жилі приміщен­ня, слід відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 ве­ресня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" та Конституції України ке­руватися відповідними нормами законодавства колишнього СРСР.

Правові підстави та гарантії при виселенні із службових жилих приміщень

За загальним правилом, робітники і службовці, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а та­кож громадяни, виключені з членів КСП або господарського товариства або ті, що вийшли з КСП або господарського товариства за власним бажанням, підлягають виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Рішення про примусове виселення приймається тільки в судовому порядку.

У тих випадках, коли особа, якій у зв'язку з трудовими відноси­нами було надано службове жиле приміщення або жиле приміщен­ня в сімейному гуртожитку, залишила сім'ю і жиле приміщення, але трудових відносин не припинила, ця обставина не може бути підста­вою для задоволення позову про виселення членів сім'ї, оскільки наймач таких жилих приміщень втрачає право користування ними і підлягає виселенню з них разом із членами сім'ї при припиненні трудових відносин у випадках, передбачених статтями 124, 125, 132 ЖК.

Виселення з мотивів звільнення за власним бажанням: на підс­таві ст. 114 ЖК — з наданням іншого жилого приміщення, а на підс­таві ч. 2 ст. 132 ЖК — без його надання — може мати місце лише за відсутності поважних причин. З урахуванням конкретних обста­вин (сімейного стану тощо) такою причиною може бути визнана і низька оплата праці.

Право вимагати виселення на підставі ст. 114 ЖК громадян, які одержали жилі приміщення в будинку колгоспу і були виключені з членів останнього або вийшли з нього за власним бажанням, нале­жить колгоспу і в разі його перетворення в колективне сільськогос­подарське підприємство або господарське товариство до правонас­тупників не переходить.

Наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають у служ­бовому жилому приміщенні, також можуть бути виселені в судово­му порядку без надання іншого жилого приміщення, якщо вони сис­тематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використову­ють його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в од­ній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу на них виявилися безрезультатними. Виселення таких провадиться на вимогу наймодавця без надання їм іншого жилого приміщення.

При цьому у житловому праві закріплені гарантії для певних ка­тегорій осіб від виселення із службових жилих приміщень без на­дання іншого жилого приміщення. Так, не можуть були виселені:

1. інваліди війни та інші інваліди з числа військовослужбовців, які стали такими внаслідок поранення, контузії або каліцтва, які во­ни дістали при захисті СРСР або виконанні інших обов'язків війсь­кової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуван­ням на фронті; учасники Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які за­гинули або пропали без вісті при захисті СРСР або при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інва­ліди з числа осіб рядового та начальницького складу органів Мініс­терства внутрішніх справ колишнього СРСР, які стали такими вна­слідок поранення, контузії або каліцтва, яких вони дістали при ви­конанні службових обов'язків;

2. особи, які не менш як 10 років пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення (при цьому Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про дея­кі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (п. 20) від 12 квітня 1985 р. за № 2 зазначає, що, особи, які не менш як 10 років пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався);

3. особи, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприєм­ством, установою, організацією, що надали це приміщення;

4. особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства, устано­ви, організації або за скороченням штату працівників;

5. пенсіонери по старості, персональні пенсіонери; члени сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле примі­щення; інваліди праці І і II груп, інваліди І і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;

6. одинокі особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

При застосуванні ст. 125 ЖК у справах про виселення із служ­бових приміщень і гуртожитків слід мати на увазі, що до учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували в діючій армії і не мо­жуть бути виселені зі службового жилого приміщення й гуртожитку згідно зі статтями 124, 132 ЖК без надання іншого приміщення, За­кон "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 5, 6) відніс до цієї категорії і осіб, які брали участь у вико­нанні бойових завдань у складі військових підрозділів, з'єднань, об'­єднань, усіх видів і родів Збройних Сил діючої армії (флоту), парти­занських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний час, так і в мирний час. Тому виселення громадян, віднесених у встанов­леному порядку до учасників бойових дій, у зазначених справах має провадитися з урахуванням положень ст. 125 ЖК.

У справах за позовами про виселення зі службових жилих при­міщень військовослужбовців належить виходити з того, що ст. 124 ЖК на зазначені випадки не поширюється. При вирішенні цих справ слід враховувати умови, за яких згідно з чинним законодавством на­давалося службове жиле приміщення, і визначений ним обов'язок щодо звільнення останнього (зокрема, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 1998 р. № 1006 "Про доповнення пе­реліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення", таке приміщення може надаватись військовослужбов­цям до одержання постійного жилого приміщення). Якщо такий обов'язок не настав, питання про виселення може вирішуватися за правилами ч. 2 ст. 110 ЖК.

Виходячи з положень ч. З ст. 11 ЦПК при вирішенні питання про виселення військовослужбовців зі службових жилих приміщень має враховуватись визначений ст. 125 ЖК перелік осіб, які не мо­жуть бути виселені з них без надання іншого жилого приміщення.

У випадку знесення будинку або переобладнання будинку (жи­лого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле примі­щення) загрожує обвалом, наймачеві службового жилого приміщен­ня може бути надано інше службове жиле приміщення. Надання ін­шого службового жилого приміщення допускається також у випад­ках, коли внаслідок капітального ремонту надане службове жиле приміщення не може бути збережене або його розмір істотно змі­ниться.

• Надане громадянам у зв'язку з виселенням зі службового жило­го приміщення інше жиле приміщення має розміщуватися в межах даного населеного пункту і повинно відповідати встановленим сані­тарним і технічним вимогам.

У разі визнання ордера на службове жиле приміщення недійс­ним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони під­лягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим примі­щенням у будинку державного чи громадського житлового фонду, їм має бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У разі визнання ордера на службове жиле приміщення недійс­ним з інших підстав, особи, зазначені в ордері, підлягають виселен­ню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке во­ни раніше займали.

Позитивно те, що за проектом ЖК, пропонується зберегти га­рантії, визначені нині щодо недопущення виселення із службового житла без надання іншого житла:

1. інвалідів І і II груп;

2. ветеранів Великої Вітчизняної війни та осіб, на яких поширю­ється дія Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту";

3. батьків-вихователів у разі ліквідації сімейного дитячого бу­динку;

4. осіб, які не менш як 10 років пропрацювали на підприємстві, в установі чи організації, що надали їм це житло;

5. осіб, звільнених з посади, у зв'язку з якою їм було надано службове житло, але які не припинили трудових відносин з підпри­ємством, установою чи організацією, що надали їм це житло;

6. осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, устано­ви чи організації або скороченням штату працівників;

7. пенсіонерів за віком;

8. членів сім'ї померлого працівника, якому було надано служ­бове житло;

9. самітних осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними, до досягнення дітьми повноліття;

10. осіб, які отримали каліцтво на виробництві;

11. військовослужбовців Збройних Сил України та інших війсь­кових формувань, звільнених у запас або у відставку, у разі відсут­ності у них або у членів їхньої сім'ї іншого житла.