1.4. Система показників ефективності використання оборотних коштів

Ефективне використання оборотних коштів підприємства характеризують наступні показники:

Коефіцієнт оборотності, який характеризує число кругообігу, що здійснюється оборотними коштами підприємства за певний період. Коефіцієнт оборотності ( ) показує об'єм реалізованої продукції, що доводиться на 1 грн. оборотних коштів. Визначається діленням об'єму реалізації в оптових цінах підприємства на середній залишок оборотних коштів ( ) в конкретному періоді (рік, квартал, місяць):

(1.9)

де - коефіцієнт оборотності, оборотів;

- вартість реалізованої продукції, грн;

- середній залишок оборотних коштів, грн.

З формули очевидно, що збільшення числа оборотів залежить від зростання випуску продукції на одну гривню оборотних коштів, або від зменшення суми оборотних коштів на постійний об'єм продукції.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

, (1.10)

де ОКі – і-й елемент оборотних коштів, грн.;

– кількість моментів часу (дат), на які фіксуються дані про залишки елементів оборотних коштів.

де ОК1,…..n-1 - розмір оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн;

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів ( ), величина якого назад пропорційна коефіцієнту оборотності. Характеризує суму оборотних коштів, витрачених на один рубель реалізованої продукції:

(1.11)

Тривалість одного обороту в днях ( ), яка показує скільки часу необхідно для здійснення повного циклу кругообігу від придбання сировини до реалізації продукції в днях:

(1.12)

де ТП - число днів в даному періоді (360, 90, 30).

По суті характеризує тривалість часу, необхідного для перетворення засобів, вкладених у виробничі запаси і дебіторську заборгованість, в гроші на розрахунковому рахунку підприємства. Чим менше тривалість обороту оборотних коштів або більше число здійснюваного ними кругообігу при тому ж об'ємі реалізованої продукції, тим менше потрібно оборотних коштів, і, навпаки.

Відносне вивільнення оборотних коштів або ефект прискорення оборотності оборотних коштів відбиває зміну величини оборотних коштів, пов'язане із зміною об'єму реалізованої продукції. Відносне вивільнення це різниця між фактичною і розрахунковою потребою в оборотних коштах.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їхнім нормативом (або із залишками попереднього періоду).

Сума вивільнення оборотних коштів може бути розрахована за формулою:

(1.13)

де - сума вивільнених оборотних коштів, грн;

- обсяг реалізованої продукції за розрахунковий період, грн;

- тривалість обороту відповідно в попередньому та розрахунковому періодах, днів.

Ефективне використання оборотних коштів грає велику роль в забезпеченні нормальної роботи підприємства. Часто власні фінансові ресурси не можуть повною мірою забезпечити процес не тільки розширеного, але і простого відтворення. Відсутність на підприємствах необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни приводять до виникнення взаємних неплатежів. Це означає, що підприємства поповнюють свої оборотні кошти не за рахунок збільшення власних засобів і навіть не за рахунок кредитів і позик, а в основному за рахунок кредиторської заборгованості перед постачальниками і інших пасивів.

Шляхи прискорення оборотності оборотних коштів:

1) на стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обґрунтованих норм запасів;

наближення постачальників матеріальних ресурсів до споживачів;

розширення оптової торгівлі матеріальними ресурсами;

забезпечення ритмічності постачань; механізація і автоматизація складського господарства;

2) на стадії незавершеного виробництва - прискорення науково-технічного прогресу; вдосконалення організації виробництва;

зниження матеріаломісткості продукції;

3) на стадії звернення - вдосконалення системи розрахунків, зокрема, авансові розрахунки за відвантажену продукцію, наближення споживачів продукції до її виготівників, виконання договорів на постачання продукції споживачам по прямих і довготривалих зв'язках, ретельна підбірка відвантажуваної продукції по асортименту і транзитній нормі.

1.5. Система показників ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства

Необхідною умовою організації виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією, напівфабрикатами і т. д.

Вартість матеріальних ресурсів входить в собівартість продукції за елементом «Матеріальні витрати» і включає ціну їх придбання (без врахування ПДВ і акцизів), націнки, комісійні винагороди, що сплачуються постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг бірж, митних зборів, плату за транспортування, зберігання і доставку, здійснені сторонніми організаціями.

Згідно Положенню (Стандарту) бухгалтерського обліку матеріальні витрати залежно від місця виникнення розподіляються по окремих статтях виробничої собівартості продукції. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини і основних матеріалів, які складають основу продукції, що виготовляється, купувальних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат. Матеріальні витрати включаються також до складу загальновиробничих витрат, а саме та їх частина, яка пов'язана з удосконаленням технології і організації виробництва.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнювальних і приватних показників.

До узагальнювальних показників відносяться прибуток на гривну матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів

Приватні показники використовуються для характеристики ефективності споживання окремих елементів матеріальних ресурсів, а також для встановлення зниження матеріаломісткості окремих .

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки проведено продукції з кожної гривни спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т. д.).

(1.14)

де - матеріаловіддача,

- матеріальні витрати, тобто скільки проведено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість продукції - відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно провести або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції. Матеріаломісткість - показник, зворотний матеріаловіддачі.

(1.15)

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.

Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися економніше.

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнтом матеріальних витрат є відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об'єм випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні зі встановленими нормами.

Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиномісткість, металоємність, паливоємність, енергоємність і ін.), а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів.

Питома вага матеріаломісткості може бути обчислена як у вартісному виразі (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному виразі (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво 1-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).

Висновки:

Таким чином, оборотні кошти - це сукупність матеріальних і грошових засобів, необхідних для нормального функціонування виробничого процесу реалізації продукції.

Основне призначення оборотних коштів - це забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.

Усі оборотні фонди підприємства, які обслуговують процес виробництва, діляться на дві групи:

- оборотні фонди у виробничих запасах;

- оборотні фонди у сфері виробництва.

Оборотні кошти класифікуються за наступними ознаками:

- за економічним змістом вони підрозділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу;

- за способом формування - на власні і позичені;

- за методом планування - на нормовані і ненормовані;

- за ступенем ліквідності – ті, що швидко реалізовуються і засоби та активи, що повільно реалізовуються.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їхнє нормування (розрахунок нормативів).

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1. Аналітичний (дослідно-статистичний);

2. Коефіцієнтний;

3. Прямого рахунку.

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їхнього обороту (оборотністю).

Необхідною умовою організації виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією, напівфабрикатами і т. д.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюваних (прибуток на гривну матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів) і приватних показників.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЛАНУ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

3.2. Визначення впливу комплексу заходів на ефективність використання оборотних коштів та матеріальних ресурсів підприємства, абсолютне та відносне вивільнення оборотних коштів

Враховуючи, що підприємство використовує метод «витрати плюс прибуток» і норма прибутку - 22%, розрахуємо планову ціну:

Планова ціна за 1 т. продукції визначається за формулою:

, (3.4)

Отже, щоб підприємство отримало прибуток у розмірі 22% більше витрат при обсязі продажу продукції у 1072 т., ціна реалізації продукції повинна складати 18380 грн./т.

3.3. Оцінка планових техніко-економічних показників діяльності підприємства, їх порівняння зі звітними показниками діючого виробництва. Висновок щодо доцільності впровадження у виробництво запропонованого комплексу організаційно-технічних заходів

Термін окупності додаткових капітальних витрат:

(3.9)

де:

- додаткові капітальні витрати (вартість нового устаткування), грн.;

- додатковий річний прибуток, грн.

року.