Системи і принципи фінансового планування
Фінансове планування – це процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників, що забезпечують розвиток підприємства необхідними фінансовими ресурсами з метою підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому.
За змістом фінансове планування охоплює управління грошовими потоками, дебіторською і кредиторською заборгованістю, кредитними ресурсами, дивідендною політикою, інвестиційною діяльністю, емісійною діяльністю, регулювання структури активів і капіталу підприємства.
Фінансове планування на підприємстві базується на використанні трьох основних його систем:
прогнозування фінансової діяльності;
поточне планування фінансової діяльності;
оперативне планування фінансової діяльності.
Кожній із цих систем фінансового планування притаманні певний період і свої форми реалізації його результатів (табл.11.1)
Таблиця 11.1.
Системи фінансового планування і форми реалізації його результатів
Системи фінансового планування |
Форми реалізації результатів фінансового планування |
Період планування |
Прогнозування фінансової діяльності |
Розробка загальної фінансової стратегії і фінансової політики з основних напрямів фінансової діяльності підприємства |
До трьох років |
Поточне планування фінансової діяльності |
Розробка поточних фінансових планів за окремими аспектами фінансової діяльності |
Один рік |
Оперативне планування фінансової діяльності |
Розробка і доведення до виконавців бюджетів, платіжних календарів та інших форм оперативних планових завдань за всіма основними питаннями фінансової діяльності |
Місяць, квартал |
Усі системи фінансового планування знаходяться у взаємозв’язку і реалізуються в певній послідовності. Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків і цільових параметрів фінансової діяльності шляхом розробки загальної фінансової стратегії підприємства, яка визначає завдання і параметри поточного фінансового планування. В свою чергу, поточне фінансове планування створює основу для розробки та доведення до безпосередніх виконавців оперативних бюджетів за всіма основними аспектами фінансової діяльності підприємства.
Втім між ними є певні відмінності. Якщо фінансове прогнозування визначає найважливіші пропорції і темпи розширеного відтворення, розглядає можливі альтернативи розробки фінансової стратегії, яка забезпечує стабільний фінансовий стан підприємства у майбутньому, то поточне планування здійснюється на більш короткі строки і відзначається конкретністю завдань та шляхів їх реалізації.
Початковим етапом фінансового планування є детальний аналіз і оцінка як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації, які можуть вплинути на фінансові показники діяльності підприємства.
До внутрішньої інформації розробки фінансових планів відносять:
виробничу програму підприємства;
розрахунки потреби у виробничо-матеріальних запасах, трудових ресурсах і кошториси відповідних витрат;
план продажу продукції;
розрахунки платежів до бюджету і позабюджетні фонди;
план технічного розвитку та обсяги інвестицій;
план соціального розвитку підприємства тощо.
До зовнішньої інформації відносять:
інформацію щодо змін у грошово-кредитній, податковій, бюджетній політиці;
прогноз кон'юнктури ринку;
стан розвитку страхового та валютного ринків;
інвестиційний клімат та ін.
Для забезпечення фінансової стійкості підприємства в основу фінансового планування закладають такі принципи:
приймати такі фінансові рішення і розраховувати фінансові показники таким чином, щоб у будь-який момент були забезпечені платоспроможність і ліквідність підприємства;
строки використання коштів необхідно співвідносити зі строками, на які залучені джерела їх фінансування (так зване золоте банківське правило). З цього випливає, що капітальні вкладення з тривалими строками окупності необхідно фінансувати тільки за рахунок довгострокових джерел коштів;
особливо ризикові інвестиції фінансувати тільки за рахунок власних коштів;
позичковий капітал залучати тільки тоді, коли це забезпечить підвищення рентабельності власного капіталу;
вибирати найдешевші способи фінансування;
вибирати інвестиційні проекти, що можуть забезпечити максимальну рентабельність.
У ринкових умовах немає єдиних вимог щодо змісту, форми та видів фінансових планів, які розробляють підприємства. Тому на кожному з них можуть бути свої особливості у фінансовому плануванні.