8. Проблеми реформування вищих спеціалізованих судів

Частина 3 статті 125 Основного Закону встановлює, що вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Згідно із чинним законодавством про судоустрій цей конституційний припис обумовлює існування двох вищих судових органів, ієрархічно розташованих на чолі окремих спеціалізованих юрисдикцій. Беручи до уваги положення частини 1 вказаної статті Конституції України, одним із принципів побудови системи судів визначено принцип територіальності, який за задумом законодавця підлягає застосуванню поряд із принципом спеціалізації, оскільки текстуальне і смислове тлумачення цієї конституційної норми не передбачає домінування одного принципу та ігнорування другого. Тобто територіальне розташування судових органів повинно поєднуватися із спеціалізацією судів щодо вирішення певних категорій спорів, визначених процесуальним законодавством. З цього приводу зауважимо, що наразі організація вищих спеціалізованих судів здійснюється без урахування принципу територіальності, з домінуванням, натомість, принципу спеціалізації. Виходячи із такого обґрунтування, логічною є пропозиція про створення вищих спеціалізованих судів на рівні адміністративно-територіальних одиниць, система устрою яких передбачена статтею 133 Конституції України, з наданням їм повноважень судів апеляційної інстанції, використанням діючої структури апеляційних господарських і адміністративних судів та можливістю подальшого корегування їх кількості в разі виникнення такої потреби. Тому створення, наприклад, Львівського вищого спеціалізованого суду, не вбачається кроком, наслідки реалізації якого можуть знаходитися поза межами навіть чинного конституційного поля.

Наступна проблема полягає у створенні структури судових органів, на які законом покладатиметься здійснення апеляційних повноважень. Утворення у складі діючих апеляційних загальних судів судових палат із розгляду цивільних і кримінальних справ викликано не тільки вітчизняною традицією, але й пов'язано із впровадженням новел судового будівництва, передбачених ст. 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Разом із тим, щодо утворення у складі апеляційних судів їх структурних підрозділів - судових палат, чітка вказівка законодавця у зазначеній нормі відсутня. Це дає підстави в одному спеціалізованому суді створювати судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією у межах відповідної судової юрисдикції. Отже, виникає можливість у межах одного спеціалізованого суду запровадити подвійну спеціалізацію та шляхом поєднання утворити в його складі судові палати з розгляду адміністративних та господарських справ. Наведене дасть змогу дотриматися у процесі створення нових вищих спеціалізованих судів, як судів апеляційної ланки, передбачених Конституцією України принципів побудови судової системи -територіальності та спеціалізації.

Структура діючих спеціалізованих апеляційних судів на відміну від загальних є різною, виходячи із покладених на них завдань щодо здійснення правосуддя у певних сферах (галузях) правовідносин та законодавчого дозволу про створення у їх складі судових палат із розгляду окремих категорій справ. Тому з урахуванням пропонованої двохюрисдикційної палатної побудови нових вищих спеціалізованих судів доцільно використати досвід утворення судових палат у діючих апеляційних адміністративних і господарських судах та запровадити у вищих судах судові колегії з розгляду окремих категорій справ за встановленою у відповідній судовій палаті спеціалізацією у межах визначеної спеціальної судової юрисдикції (адміністративної, господарської). Отже, взявши за основу утворення у складі вищого спеціалізованого суду тільки двох палат, можливо окреслити структуру такого суду: судова палата у господарських справах і судова палата в адміністративних справах - судові колегії з розгляду окремих категорій справ у кожній із судових палат за встановленою спеціалізацією у межах відповідної спеціальної юрисдикції - колегії суддів, які безпосередньо здійснюють судочинство.

Окремо слід зазначити про прогнозовану кількість суддів у нових вищих спеціалізованих судах. Указом Президента України № 511/2001 від 11 липня 2001 р. була встановлена штатна чисельність суддів апеляційних господарських судів у кількості 341 особа ( зараз цей Указ втратив чинність), а згідно із Указом Президента України № 1417/2004 від 16 листопада 2004 р. відповідна кількість суддів апеляційних адміністративних судів - 402 особи. Крім того, у процесі реалізації запропонованої вище моделі спеціалізованих судових органів, необхідно буде працевлаштувати і суддів діючих вищих спеціалізованих судів, штатна чисельність яких наразі 187 осіб. У побудові судової системи кількість судів і суддів є похідними, взаємопов'язаними елементами одного ланцюга - здійснення правосуддя, залежного від кількості справ, які розглядаються судовими органами за правилами відповідного судочинства. Тому основною передумовою для визначення оптимальної кількості суддів у нових вищих спеціалізованих судах повинна стати саме кількість справ, які розглядатимуться такими судовими органами. Щодо суддів діючих вищих спеціалізованих судів, то здійснення ними повноважень доцільно продовжити шляхом їх переведення до утворюваних вищих спеціалізованих судів. Але при цьому необхідно обов'язково зазначити, що за цими суддями зберігаються існуючі на день переведення умови їх матеріального, соціально-побутового та медичного забезпечення, які на них поширювалися, - до внесення відповідних змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

На сьогоденному етапі реформування судової влади вбачається позитивом скасування підсудності кримінальних справ судам апеляційної ланки по першій інстанції. Непродуманість окремих підходів судово-правової реформи щодо встановлення такої підсудності апеляційних судів та їх невідповідність вимогам часу підтверджена тим, що за аналітичними і статистичними даними Верховного Суду України питома вага цих справ складала незначний відсоток.

Але відкритим залишається питання про забезпечення доставки підсудного до зали судового засідання та його надійної охорони. Якщо в обласному центрі, де розташовані діючі апеляційні загальні суди, такі можливості реалізуються за допомогою слідчих ізоляторів, інших відповідних регіональних структур МВС України, то на районному рівні наявних сил і засобів охорони може бути недостатньо. В цьому напрямі необхідно використати досвід діяльності місцевої та судової міліції, а також забезпечити стабільне фінансування необхідних організаційних, матеріально-технічних, правових заходів та запровадити систему відеоконференцзв'язку не тільки у Верховному Суді України, а й на рівні місцевих та загальних судів адміністративно-територіальних одиниць. За сучасного стану розвитку інформаційних технологій та за умови виділення відповідних обсягів бюджетних асигнувань це не є великою проблемою, а одноразове цільове вкладення коштів у побудову системи відеоконференцзв'язку як результат забезпечить у майбутньому їх суттєву економію.