Перелік питань до підсумкового модульного контролю із змістовного модулю № 3

1. Дайте визначення поняття правового статусу людини та громадянина і розкрийте його структуру (елементи).

2. Назвіть ´´покоління´´ прав людини та висловіть свою думку стосовно того, чим можна пояснити їх неодночасне становлення й закріплення у національному законодавстві та міжнародно-правових актах.

3. Вкажіть основні принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина та дайте їм загальну характеристику.

4. У чому полягає принцип невідчужуваності прав і свобод людини ?

5. Що є змістом принципу рівності у правах і свободах і рівності перед законом?

6. Дайте характеристику видів правового статусу особи.

7. Які тенденції конституційно-правового регулювання основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина існують в Україні на сучасному етапі?

8. Дайте класифікацію прав людини за різними критеріями.

9. Які підстави обмеження прав та свобод людини передбачені безпосередньо Конституцією України і чи можуть вони бути передбачені підзаконними актами ?

10. У чому полягає принцип неприпустимості незаконного обмеження прав і свобод ?

11. Визначте міжнародно-правові та державно-правові механізми захисту прав та свобод людини і громадянина.

12. Дайте визначення поняття громадянства України, вкажіть категорії осіб, які є громадянами України.

13. Вкажіть принципи громадянства України та дайте їм загальну характеристику.

14. Які існують підстави набуття громадянства України?

15. Визначте правові підстави набуття дітьми громадянства України.

16. Які існують підстави припинення громадянства України?

17. Перелічіть систему органів, які займаються вирішенням в Україні питань громадянства та дайте загальну характеристику їх компетенції.

18. Яка процедура провадження у справах з питань громадянства України?

19. Дайте загальну характеристику основних особистих прав і свобод людини і громадянина.

20. Дайте загальну характеристику основних політичних прав громадян України.

21. Дайте загальну характеристику основних економічних, соціальних і культурних прав людини і громадянина в Україні.

22. Розкрийте загальні гарантії прав і свобод людини і громадянина.

23. Дайте загальну характеристику конституційних обов’язків людини і громадянина в Україні.\

13

Стаття 2 Закону України “Про громадянство України” від 18.01.2001 р. перераховує принципи законодавства України про громадянство, але слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним. Принципи такого правового інституту, як громадянство, в Україні закріплені й іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Конституцією України – основним законом держави, Декларацією про державний суверенітет України, Декларацією прав національностей України, Законом України “Про національні меншини”.

Першим слід розглянути принцип єдиного громадянства. Цей принцип закріплено і в Законі (пункт 1 статті 2), і в Конституції (стаття 4). Цей принцип має декілька аспектів: по-перше, “внутрішнє” єдине громадянство держави Україна означає, що не можуть існувати громадянства окремих адміністративно-територіальних одиниць України. Тобто, не може бути громадянства Автономної Республіки Крим, чи міста Києва або Севастополя, чи будь-якої області.

Наступний принцип – принцип запобігання виникненню випадків безгромадянства (апатризму). Цей принцип означає неприпустимість втрати громадянином України громадянства внаслідок колізії національного законодавства України із законодавством інших держав, громадянство яких він бажає отримати. Це один з найважливіших міжнародних принципів у сфері громадянства. Апатризм – це дуже негативне явище як для самої особи, так і для держави, в якій вона проживає.

Принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. Цей принцип знайшов своє закріплення в пункті 3 статті 2 Закону, в частині 1 статті 25 Конституції і в статті 15 Загальної декларації прав людини. Визнання і закріплення цього принципу має величезне значення для побудови демократичної, правової, якісно нової порівняно з СРСР держави.

Практика позбавлення громадянства , згідно з якою розірвання громадянських зв’язків йшло з боку держави і згода чи незгода самого громадянина аж ніяк не розглядалася, була дуже поширена за радянських часів. Так позбавлялися “інорідних утворень на тілі пролетаріату”.

Принцип визнання права громадянина на зміну громадянства. Як і попередній принцип, цей принцип також закріплений в Законі (пункт 4 статті 2), в Конституції (частина 1 статті 25) і Загальній декларації прав людини (стаття 15). Сутність цього принципу полягає саме в зміні громадянства, а не в припиненні громадянства без набуття громадянства іншої держави, що призвело б до безгромадянства.

Принцип неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя. Цей принцип також має два аспекти. Перший стосується автоматичності набуття чи припинення громадянства України, яке як таке неможливе. Поняття “автоматично” означає з настанням юридичного факту, тобто таких життєвих обставин, з якими норми права зв’язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин, в даному випадку, на підставі якого набувається чи втрачається громадянство.

.Ще один принцип – принцип рівності перед законом громадян України незалежно від підстав (за народженням, за територіальним походженням, внаслідок прийняття чи поновлення у громадянстві, інших випадків передбачених законодавством), порядку (будь то через оформлення набуття громадянства чи прийняття до нього) і моменту набуття (з моменту народження, чи дати видання відповідного указу Президента України, чи дати реєстрації набуття громадянства, тощо) ними громадянства України.

Останній принцип, закріплений у Законі – принцип збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина. Принцип випливає з конституційного принципу, закріпленого в статті 33 Конституцій України, тобто принципу свободи пересування, вільного вибору місця проживання і права вільно залишати територію України. Цей принцип значно відрізняє чинний Закон про громадянство від попередньої редакції.

Громадянство – це сталий правовий зв’язок людини з державою і він існує поза межами територіальної юрисдикції держави.

Принцип захисту і протегування громадян України, які знаходяться за межами України – принцип незакріплений в Законі, але відображений у Конституції (стаття 25). Цей принцип здійснюється через дипломатичні представництва та консульські установи України за її межами.

Принцип невигнання та невидачі громадян України також закріплений у статті 25 Конституції. Під видачею (екстрадицією) розуміється передача злочинця державою, на території якого він знаходиться, іншій державі з метою притягнення його до відповідальності або для виконання винесеного вироку.

14

Статтею 6 Закону встановлено вичерпний перелік підстав для набуття громадянства України. Це означає, що громадянство України не може набуватися на інших підставах, ніж ті, які перелічені у статті 6 Закону. Кожна з підстав набуття громадянства України співвідноситься з певними статтями Закону.  Громадянство України набувається:

1. за народженням (ст. 7 Закону);

2. за територіальним походженням (ст.8);

3. внаслідок прийняття до громадянства (ст.9);

4. внаслідок поновлення у громадянстві (ст.10);

5. внаслідок усиновлення (ст.11);

6. внаслідок встановлення над дитиною  опіки  чи  піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я,  в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю  патронатного вихователя (ст.12);

7. внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки (ст.13);

8. у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного  чи обох батьків дитини (ст.14);

9. внаслідок   визнання   батьківства   чи  материнства  або встановлення  факту батьківства чи материнства (ст.15);

10. за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України (угоди про спрощений порядок зміни громадянства).

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв’язків тощо.

Зокрема, особа може набути громадянство України в спрощеному порядку за народженням (ст.7 Закону), за територіальним походженням (ст.8 Закону), шляхом прийняття до громадянства України (ст.9 Закону) тощо.

15/Набуття громадянства України за народженням

Статтею 7 Закону громадянство України визначено умови, за яких громадянство України за народженням набувають неповнолітні особи, народжені 1 березня 2001 року (дата набрання чинності Законом в редакції 2001 року) і пізніше. Особа, яка має право на набуття  громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Тобто, громадянство України дитина набуває автоматично. При цьому не має значення, перебували батьки особи в шлюбі на момент її народження чи ні.

Дитина, яка народилася в Україні, але не набула громадянство України за народженням, може набути громадянство України за територіальним походженням.  Заява про набуття громадянства України дитиною подається одним з батьків дитини або іншим її законним представником.