2.Твірна основа та словотворчий формант

При словотворенні основною одиницею виступає не корінь, що є спільною частиною споріднених слів, а частина слова, або ціле слово чи словосполучення, що мотивує значення похідного слова, є його словотвірною базою.

Твірною (словотвірною) основою називають частину слова (слово чи словосполучення), від якого твориться похідне. Наприклад, у прислівнику влітку твірною стала основа іменникового походження літо, модифікована за допомогою словотворчих афіксів: суфікса –ку, який оформляє похідне слово як прислівник, і префікса в-, який виражає словотвірне значення. Педфак – педагогічний факультет.

У дієприкметнику зосереджений твірною стала дієслівна основа зосередити, модифікована за допомогою словотворчого афікса: суфікса –ен, який разом із флексією –ий оформляє похідне слово як дієприкметник. Лісостеп – ліс степ.

В іменника пояснення твірною основою стала дієслівна основа пояснити, модифікована за допомогою словотворчого афікса –енн, який разом із флексією –я оформляє похідне слово як іменник. Вищезазначений – вище зазначений (зрощення).

У дієслові розгорітися твірною основою стала дієслівна основа горіти, модифікована за допомогою словотворчих афіксів роз-,і постфікса –ся.

У словотвірних структурах трапляються випадки, коли похідна основа за формою співвідноситься з однією твірною основою, а за змістом – з іншою, семантично мотивуючою основою. Так, префіксально-суфіксальні прислівники з префіксом по- і суфіксом –ому формально співвідносяться з відповідними прикметниковими твірними основами, а семантично – з іменниковими основами. Наприклад, по-весняному – весняний, по-осінньому, по-курортному – курортний.

Твірна основа може не повністю входити до похідного слова. Це спостерігається при нульовій афіксації, коли дієслівна основа в похідному іменнику скорочується за рахунок суфікса (записати – запис, допускати – допуск, переказати – переказ), у складних словах, значення яких моделюється словосполученням (ліс рубати – лісоруб, землю міряти – землемір), та в абревіатурах – від часткового усічення слів до творення ініціальних похідних (педінститут, спецкор, ПДПІ).

Поняття «твірна основа» використовується в основному при словотвірному аналізі похідних слів, утворених за допомогою словотворчого форманта. Щодо слів, утворених неморфологічними способами, то, на думку В.О.Горпинича, цей термін може бути використаний умовно, оскільки для словотвірного аналізу важливим є з’ясування мотивації у випадку переходу слів з однієї частини мови в іншу, і при зрощенні двох слів в одне, і при розщепленні багатозначного слова та виникненні омонімів.

Твірна основа як спільна ланка мотивуючого і мотивованого виявляється при свіх способах словотворення в тому числі і неморфологічних.

береза (дерево)→ Береза (назва села)

лексико-семантичний { перо (пір’я) → перо (знаряддя для написання)

супутник (особа) → супутник (апарат)

морфолого-синтаксичний майбутнє життя → наше майбутнє

лексико-синтаксичний вище зазначений → вищезазначений

перекоти поле → перекотиполе

Словотворчий формант – це найменший у формальному і семантичному відношенні словотворчий засіб, яким мотивоване слово відрізняється від мотивуючого. Наприклад, співець – співати, викладач – викладати, весело – веселий, пришкільний – школа, замолоду – молодий, меблювати – меблі, умиватися – умивати.

У сучасній українській мові до найпродуктивніших засобів вираження словотвірних значень належать суфікси, префікси і постфікси.

Суфікс –ар, наприклад, уживається для утворення назв осіб за професією, родом занять, спеціальністю: шахтар, бібліотекар, столяр, друкар. Окремі афікси є носіями кількох словотвірних значень Так, суфікс –ець використовується для утворення іменників – назв осіб:

а) за національністю: українець, литовець;

б) за внутрішніми якостями: мудрець, знавець;

в) за характером діяльності: жнець, швець, гонець;

г) за місцем проживання: хоролець, кіровоградець.

Словотворчі афікси закріплені за частинами мови. Розрізняють суфікси, що вживаються для утворення іменників (-ар, -ець, -ик, -ник, -тель, -їй, -анин, -ист (-іст), -ств та ін.)

Прикметників (-н, -ов, -ев, -ськ (-зьк, -цьк), -ан, -ичн (-ічн), -ив (-лив), -ист, -ущ, -ащ).

Дієслів (-ува, -ізува, -ірува (-ирува), -и, і, -а).

Прислівників (-о, -е, -и, -ому…), а також префікси іменників (на-, пра-, су-, спів-, не, а-, анти-, архі-, гвпер-, контр-, ультра-), прикметників (без-, від-, до-, за-, на-, над-, перед-,під-, понад-, ультра-…), дієслів ( в (у, уві), ви, від-, з, за, на, о (об, обі), пере-, під, при-, роз-…).

Частина словотворчих афіксів є спільною для двох і більше частин мови. Це стосується насамперед префіксів. Наприклад, відцентровий, відробити, відколи, заново, нарукавник, наручний, намалювати, наново.