7. Головні ідеї та політика меркантилізму. Класична політекономія: ідеї фізіократів та теоретичні основи ринкової економіки.

Меркантилізм (16-18 ст). Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішної торгівлі. Вважали, що держава повинна активно втручатися в економіку, активно допомагати збагаченню суспільства.

Ідеї фізіократів: джерело багатства знаходиться не у сфері обігу, а у виробництві. Єдиною виробничою галуззю є с/г. Вважали, що промисловість — безплідна галузь, яка переробляє продукти природи та змелеробства.

8.Проблема ідеологізації економічної теорії. Марксистська політекономія та економікс

Марксизм — з сер. 19 ст. Капіталістичне виробництво необхіднр ліквідувати, трудящі повинні взяти владу в свої руки та знищити капіталізм з його приватною власністю, експлуатацією, кризами, побудувати капталізм з сусп. Власністю та держ. Керівництвом економікою на благо суспільства.

Лінія економікс — з кінця 19 ст. - курс на ідеологізацію економічної науки, відмова від конфронтації, дослідження “чистої економіки”.

До лінія економікс належать:

• неокласичний напрямок

• кейнсіанський напрямок

• соціалдемократія

• монетаризм

• неоконсерватизм — людина повинна заробляти на себе.

9.Економічні закони, їх пізнання та використання

Економічні закони — це стійкий, причинно-наслідковий зв*язок і взаємозалежність між явищами та процесами економічного життя

1. загальні — діють у всіх економічних системах

2. специфічні — функціонують в декількох економічних системах

3. спеціальні — діють протягом 1 економічної системи

4. стадіальні — діють на 1 стадії

Процес пізнання економічних законів — це відкриття певного економічного закону, виявлення механізму його дії.

Є 2 шляхи:

1. через виявлення нових законів

2. через поглиблене розкриття змісту, механізму дії та взаємодії законів.

Є 3 рівні використання економічних законів:

1. політико-економічний

2. безпосередньоуправлінський

3. практичний

10. Економічні потреби, їх роль і класифікація. Економічний закон зростання потреб

Особисті економічні потреби:

1. Фізичні (еда, одежда, дом)

2. інтелектуальні (вуз, культурний відпочинок)

3. соціальні (охорона здоров*я, сімейний побут...)

Економічні потреби відображають відношення соціальних об*єктів до можливого споживання вартостей, опосередкованих економічними формами їх реалізації.

Закон зростання потреб пов*язаний з тим, що продуктивні сили безперервно розвиваючись не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають грунтом для створенння нових потреб. Старі потреби витісняються новими, це відбуваеться безперервно.

11.Сучасні тенденції розвитку соціально-екномічних потреб. Соціально-необхідний рівень задоволення економічних потреб.

Суспільства важливо знати тенденцій та прерспективи розвитку потреб. Оскільки це впливає на розвиток виробництва, сприяє тому, що людина стає суб*єктом формування потреб.

Формування потреб має контролюватися суспільством у зв*язку з цим у державі приймаються соціальні нормативи.

Під соцально-необхідним рівнем задоволення економічних потреб я розумію показники, які необхідні для мінімального задоволення найнеобхідіших потреб. До них можна віднести продитковий мінімум та споживчий кошик.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження здоров*я людини. Набору продуктів, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг необхідних для задоволення потреб людини.

Споживчий кошик — набір товарів та послуг необхідних для заловолення першочергових потреб людини.

12. Економічні інтереси. Сутність види та роль у розвитку суспільства.

Економічний інтерес — користь, вигода, яка досягаеться в процесі реалізації економічних відносин, форма реалізації економічних потреб.

• за ознакою суб*єктності — особистий, колективний, суспільний

• за ознакою важливості — головні, другорядні

• за часовою ознакою — поточні та перспективні

• за об*єктом інтересів — майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці та життя

• за ступенем усвідомлення — дійсні та помилкові.

13. Взаємодія та протиріччя економічних інтересів. Форми розв*язання суперечностей

Взаємодія інтересів виступає рушійною пружиною соціально-економічного розвитку, переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх інтересів...

Механізм суперечливої взаємодії інтересів можна простежити на прикладі його рояву у сфері виробництва і ринку. У сфері виробництва підприємці й робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, але вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Взаємозалежність цих груп об'єктивно зумовлює їх співробітництво.

Які б не були за своїм змістом економічні суперечності, їх зняття пов’язане з їх розв’язанням. А успішне розв’язання суперечностей означає зняття перешкод для економічного прогресу, створення для нього нормальних соціально-економічних умов і факторів.

Основна проблема політичної економії як науки полягає в знаходженні способів чи шляхів розв’язання суперечності між бажанням людей задовольнити свої безмежні потреби і обмеженими можливостями виробництва в їх реальному задоволенні.

Таким чином, потреби суспільства, його економічні інтереси та економічні суперечності спонукають виробництво до розвитку, з тим щоб все повніше і краще задовольняти різноманітні особисті і виробничі потреби, підвищувати рівень народного споживання та якість життя людей.

14. Сутність та основні структурні елементи економічної системи

Економічна система — сукупність взаємопов*язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Елементи економічної системи:

• Продуктивні сили

• економічні відносини

• механізм господарювання

Буває:

• централізована

• ринкова

• традиційна

• змішана

Структурні елементи економічної системи:

• продуктивні сили

• економічні відносини

• механізм господарювання

15. Основні підходи для визначення типу економічної системи

Основними ознаками економічної си­стеми є: форми власності та відповідні їм сектори економіки; спів­відношення між державними та ринковими важелями управління всім господарством; рівень економічної та соціальної ефективності суспільного виробництва та ін.

Загалом всі економічні системи класифікують за 2-ма ознаками:

• за формою власності на засоби виробництва

• за способом управління господарською діяльністю

16. Централізована економічна система (+/-)

СССР

Головні ознаки:

• державна власність на засоби виробництва

• державне планування усієї економіки

• адміністративні методи управління економікою

• відсутній економічний стимул до ефективності праці

+

• Більш стійка економіка

• більше впевненості у майбутньому

• менша нерівність у суспільстві

• мінімум життєзабезпечення гарантовано — усім

• працевлаштування

-

• формує безініціативних та безвідповідальних працівників, не зацікавлених в результаті праці

• неефективність економіки

• диктат виробника над споживачем

• низький рівень життя

17. Ринкова економіка (+/-)

Головні ознаки:

• Приватна власність

• вільне підприємництво

• вільний вибір економічних партнерів

• особистий ризиу учасників економічних зв*язків

• саморегулювання економічними ринковими факторами

• мінімум втручання держави в економіку

+

• стимулює високий рівень підприємництва

• в основному справедливий розподіл доходів за працею

• більше прав і можливостей у споживачів

• не потребує великого апарату управління

-

• підсилює нерівність у супільстві

• нестабільність економічного розвитку

• непереймається збитками, антропогенним впливом

18. Економічна система сучасної України. Напрям та проблеми реформування

Екномічну систему України зараз характеризують, як “прямуючу до ринкової”

Основні напрями трансормації економіки України:

1. становлення приватного сектору економіки

2. реформування державного сектору економіки

• комерціалізація умов господарської діяльності

• передача державного майна в оренду рудовим колективам

• корпоратизація державного підприємництва

• приватизація державного майна

3. формування інфраструктури ринку

4. впровадження нових підходів до макроекономічного регулювання:

• формування нової податкової системи

• створення сучсної банківської системи

• формування антимонопол. держ. органів

• зміни у соціальній політиці

19. Моделі переходу до ринкової економіки

Головні завдання перехідного періоду до ринкової економіки такі:

• реформування відносин власності

• роздержавлення

• приватизація

• демонополізація (подолання держ та недерж монополізації)

• лібералізація (розширення доступу в країну іноз інвестицій, усунення державного контролю за цінами на переважну більшість товарів та послуг...)

• макроекономічна стабілізація

• формування ринкової інфраструктури

• соціальний захист

Кожна держава, яка прагне перейти до ринкової економіки, визначає для себе принципову модель переходу та її суттєві параметри.. Модель переходу повинна враховувати специфічні умови кожної конкретної держави і в першу чергу — особливості стану економіки.