Підготувала:

учениця 11 класу

Сушкова Наталя

Глобальні проблеми людства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) - комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби і т.д.). Глобальні проблеми людства стосуються якповерхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного космічного простору.

Це сукупність соціоприродних проблем, від вирішення яких залежить подальший прогрес людства, збереження цивілізації. Ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об'єктивний фактор розвитку суспільства і для свого вирішення потребують об'єднаних зусиль всього людства. Глобальні проблеми взаємопов'язані, охоплюють всі сторони життя людей і зачіпають всі країни світу.

Глобальні проблеми людства на сучасному етапі розвитку:

• необхідність Збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини ;

• уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій,радіоактивного забруднення довкілля;

• регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі;

• уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті;

• забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу;

• подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності.

• деградація земель;

• озонові дірки;

• проблема СНІДу;

• глобальні епідемії (приклади - грип пташиний, грип свинячий).

Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку природи, а з іншого - людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самоі людської культури. Природа існує за принципом негативного зворотнього зв'язку (див. біотична регуляція довкілля), тоді як людська культура — за принципом позитивного зворотнього зв'язку.

Демографічні

Демографічна проблема — сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найваж­ливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негатив­ними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демогра­фічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народо­населення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в краї­нах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених краї­нах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює по­літичні відносини між державами.Демографічна політика поділяється на два напрями: "демографічна криза" - зменшення кількості населення або "демографічний вибух" - різке зростання" кількості населення або "демографічна війна".

Ми повинні жити в гармонії з природою. Конкретно це полягає у необхідності виконання деяких умов. Однією з цих умов є скорочення кількості населення Землі приблизно в 10 разів проти сучасного рівня. Це потрібно робити поступово, пропорційно в різних країнах і при обов'язковому збереженні малочисельних народів.

На жаль, доводиться констатувати, що населення Землі продовжує зростати. Всі спроби запровадити у всесвітньому масштабі заходи щодо обмеження народжуваності, планування сім'ї наштовхуються на опір населення країн, що розвиваються і релігійних кіл (про що свідчать результати конференції ООН з питання демографії, яка проходила в Каїрі в 1994 році). Тому основне завдання на сьогодні полягає у вихованні людей, особливо молоді, для усвідомлення тієї простої істини, що всі наші плани, дії й вчинки мають не суперечити законам природи, а узгоджуватись з ними. Треба також мати на увазі, що часу для такої перебудови загального світогляду людей залишилось не так уже й багато перед лицем глобальної екологічної кризи, що насувається.

Демографічний вибух характерний для країн, що розвиваються (Африка, країни Азії, Латинської Америки).

Приріст населення (по десятиріччях) та абсолютне зростання населення Землі ми можемо прослідкувати у наступних схемах.

Абсолютне зростання населення Землі

Приріст населення (по десятиріччях)

Динаміка щільності народонаселення наведена у таблиці 1. За період існування людства щільність його популяції зросла більш ніж в 4 тисячі разів. Цей ріст чисельності не мав плавного характеру.

Період часу Епоха Щільність населення, особин/100м2 Сучасність Індустріальна 1700 80 років тому Індустріальна 1100 180років тому Аграрно-індустріальна 620 130 років тому Аграрно-індустріальна 490 330 років тому Індустріально-аграрна 370 2000 років тому Аграрна 100 6000 років тому Перші міста 75 10 тис. років тому Мезоліт 4 25 тис. років тому Верхній палеоліт 4 30 тис. років тому Середній палеоліт 1,2 100 тис. років тому Нижній палеоліт 0,4

Таблиця 1. Динаміка щільності народонаселення Земної Кулі

З таблиці 2 видно, що протягом тривалого часу чисельність народонаселення зростала поступово. Перелом відбувся у ХХ столітті, коли темпи приросту народонаселення стрімко зросли. Якщо раніше для подвоєння числа жителів планети треба було десь 600 років, то для останнього подвоєння було достатньо всього 38 років. Цей ріст був настільки стрімким, що отримав назву демографічного вибуху. Висока чисельність населення Земної Кулі, таким чином, виявилася новим явищем. Раніше такий фактор в еволюції біосфери був відсутнім. (Андрейцев Ю.І., Пустовойт М.А. Екологічна експертиза. К., 1992).

Роки Чисельність населення (в млн.чол.) приріст Середньорічний (в%) 1988 5000 1,6 1980 4437 1,9 1950 2501 0,8 1900 1650 0,5 1850 1262 0,5 1800 978 0,4 1600 486 0,4 1500 446 0,1 1400 373 0,3 1300 384 0,0 1200 348 0,1

Таблиця 2. Динаміка чисельності населення протягом останніх століть

Спеціалісти по-різному оцінюють наслідки демографічного вибуху. Багато хто з них припускає, що взаємовідносини в системі "людина - природне середовище" будуть залежати від подальшої тенденції чисельності народонаселення. Однак, оптимісти вважають, що помітний спад приросту населення, який зараз дав про себе знати в розвинутих країнах західної Європи, в найближчому майбутньому пошириться на всю Земну Кулю, і на рівні 10,2 млрд. чоловік відбудеться стабілізація процесів росту за рахунок природних механізмів.

Діаметрально протилежна точка зору була висловлена ще у 1798 році Т. Мальтусом, який виклав теорію, згідно з якою населення Землі зростає швидше, ніж виробництво продовольства з усіма зловісними наслідками, що з цього випливають. Цим наперед визначається конфліктність в системі "людина - природне середовище".

Т. Мальтус був цілком правий, підкреслюючи, що людство як компонент біосфери, очевидно, не може мати безмежно велику чисельність.

Протягом ХХ століття в економічно розвинутих країнах природній приріст був досить низький, а "демографічний вибух" першої половини ХХ століття у більшості регіонів вже пішов на спад.

Основними чинниками, що стримали темпи зростання населення світу, стали процеси індустріалізації та урбанізації, які поступово охопили всі регіони планети. В цілому оцінюючи ситуацію необхідно зважати на такі особливості.

По-перше, демографічні проблеми в різних країнах мають свої особливості. Головні з них, наприклад, в Україні не збігаються, з одного боку, з проблемами Франції, з другої - з проблемами Єгипту, Ефіопії або Таїланду, хоча всі ці країни мають майже однакову кількість населення. Для країн, що розвиваються, попри всі відмінності між ними, спільними є необхідність зменшення приросту населення, поліпшення здоров'я та харчування людей, ліквідація бідності та технологічної відсталості. В економічно розвинутих країнах цих складностей немає, але натомість гостро стоять проблеми відвернення екологічної кризи, та збалансованості використання робочої сили. А в деяких постсоціалістичних країнах (і в Україна зокрема) до цього додались проблеми необхідності духовного та фізичного відродження нації.

По-друге, можливості збільшення виробництва сільськогосподарської продукції далеко не вичерпані. Шляхи до цього відомі і цілком досяжні. З таблиці 3 бачимо, що стабілізація чисельності населення Землі переважно повинна пройти на кінець ХХІ століття. У Європі, Азії, Північної та Латинської Америці, Австралії та Океанії та колишньої СРСР - в останній чверті ХХІ століття.

І тільки в Африці вона настане вже за межами наступного століття.

З таблиці 2 можна зробити висновок, що після стабілізації самої великою за чисельністю населення буде Індія.

В Індії в 1951 році прийнята національна програма планування сім'ї. Був значно підвищений вік вступу в брак, проводиться масова добровільна стерилізація населення. В результаті цих заходів народжуваність знизилась, однак майже 20% новонароджених в світі - це діти, що з'явилися на світ у Індії.

Регіони 2000 2025 2050 2075 2100 Світ у цілому 6121,1 8218,3 9482,6 10071,3 10198,8 Зарубіжна Європа 508,4 521,3 508,4 508,4 508,4 Зарубіжна Азія 3559,4 4564,3 4918,8 5043,0 5043,0 Африка 849,9 1535,6 2173,7 2493,1 2620,6 Північна Америка 298,6 342,5 360,0 378,4 378,4 Латинська Америка 567,5 864,9 1109,1 1225,4 1225,4 Австралія і Океанія 30,0 36,1 40,9 41,9 41,9 Кол. СРСР 308,3 353,6 371,7 381,1 381,1

Таблиця 3. Прогноз ООН чисельності населення Землі до 2100 року (в млн.чол.) (Акімов А.М. Світове населення, М. 1992, с.127)

Країна Населення в 1986 р. (млн.чол.) Річний темп росту Чисельність населення після стабілізації (млн. чол.) Приріст у порівняння з 1986 р. (%) Індія 785 2,3 1700 +116 Китай 1050 1,0 1571 +50 Нігерія 105 3,0 532 +406 Кол. СРСР 280 0,9 377 +35 Індонезія 168 2,1 368 +119 Пакистан 102 2,8 330 +223 Бангладеш 104 2,7 310 +198 Бразилія 143 2,3 298 +108 США 241 0,7 289 +20 Ефіопія 42 2,1 204 +386 Мексика 82 2,6 199 +143 Іран 47 2,9 166 +253 Японія 121 0,7 128 +6 Єгипет 46 2,6 126 +174 Кенія 20 4,2 111 +455 Туреччина 48 2,5 109 +127 Великобританія 56 0,2 59 +5 ФРН 61 0,2 52 -15

Таблиця 4. Очікування стабілізації населення по декотрим країнам (Світ 80-роках., М. Прогрес, 1989, 54).

Можна зробити висновок, що майбутній демографічний портрет планети в тому числі стабілізація чисельності населення, в великій мірі залежить від образу життя та діяльності теперішніх поколінь людей.